Вимоги до планування виховної роботи.
Основні напрями виховання.
Сутність, мета та завдання національного виховання.
Співдружність Незалежних Держав – СНД
Співдружність Незалежних Держав (СНД) утворилася в 1991 р. після розпаду Радянського Союзу. До неї увійшло 12 з 15 колишніх радянських республік: Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Ка-захстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна. В 1992 р. було підписано Статут СНД, який визначив цілі й принципи діяльності Співдружності. В 2008 р. Грузія вийшла із Співдружності.
СНД не є державою і не має наднаціональних повноважень. Всі органи СНД мають виключно консультативні та координаційні функції. Членство в СНД є добровільним, і, згідно зі ст.10 Угоди про Співдружність Незалежних Держав, кожен з учасників має право призупинити чи припинити своє членство, повідомивши про це її учасників за рік.
Зміст та джерела планування виховної роботи.
Сутність виховання розглядається на основі таких категоріальних ознак.
- Виховання розглядається як соціально-історичне явище, що концентрує соціальні здобутки людства. Одночасно виховання це процес передачі та засвоєння соціального досвіду, духовної культури, спрямований на розвиток особистості.
- Виховання є процес (процес формування і розвитку особистості, багатогранний процес духовного збагачення особистості% процес взаємодії двох учасників виховання*.
- Виховання є вплив на розвиток особистості. Представники даного напряму підкреслюють, що вплив розуміється не як механічна проекція педагогічного впливу на вихованця, а як внутрішня глибинна робота суб’єктів педагогічної взаємодії, котра викликає відповідну внутрішню позитивну реакцію вихованців, пробуджує їх активність, прагнення до саморозвитку.
- Виховання є взаємодія сукупності суб’єктів і об’єктів виховного процесу, в тому числі, вихователів і вихованців. Виховання як взаємодію тлумачать як вплив вихователів и вихованців один на одного, наслідком чого є взаємні зміни їх поведінки, діяльності, відносин, установок. Одним з типів міжособистісної комунікації є співробітництво, яке передбачає наявність спільної мети і діяльності, що сприяє досягненню ефективного результату.
- Виховання є діяльність. Серед науковців виділяють різні тлумачення: виховання як цілеспрямована, різноманітна діяльність; підкреслюють взаємопов’язаний, сумісний характер діяльності вихователя і вихованців; колективна творча діяльність. Г.І.Легенький у свою концепцію виховання включає 3 часткові процеси: 1* процес життєдіяльності вихованців, 2* процес зміни їх фізичного і психічного стану; 3* процес виховної діяльності суспільства.
- Виховання є управління процесом формування, розвитком особистості відповідно до потреб суспільства; управління усіма соціальними стосунками з точки зору цілісного підходу до процесу виховання.
- Виховання є керівництво розвитком особистості вихованців, їх задатків, здібностей відповідно до потреб суспільства.
Висновок, виховання – це
- соціальне явище, яке детерміноване природними задатками;
- процес, що веде по певних змін;
- управління та керівництво розвитком особистості;
- дія всіх суб’єктів та об’єктів педагогічного процесу;
- розвиваюча діяльність.
В цілому можна умовно визначити три основні підходи, що характеризують категорійні ознаки поняття «виховання».
Перший підхід розглядає виховний процес на соціологічному рівні, як процес соціалізації особистості. Виховання включає в себе цілеспрямовану педагогічну діяльність, провідним аспектом якої є управління обставинами, що впливають на свідомість і поведінку вихованців, та організацію цих обставин в оптимальну систему, яка забезпечує потрібний суспільству виховний ефект.
Другий підхід передбачає дослідження процесу виховання на психологічному рівні. У центрі виховного процесу знаходиться особистість, тому ефективність виховання визначається закономірностями розвитку особистості, її віковими особливостями, індивідуально-типологічними особливостями.
Третій підхід – власне педагогічний – передбачає побудову цілеспрямованої системи організації виховної діяльності щодо оволодіння суспільним досвідом і створення сприятливих умов з метою формування певних якостей особистості.
Здійснений аналіз дає можливість сформулювати визначення у такому вигляді: