Екологічне виховання дитини в сім’ї.

Тема 4. Етнопсихологічний підхід до екологічного утворення й екологічне виховання дітей.

План

1. Екологічне виховання дитини в сім’ї.

2. Екологічне виховання дітей у дитячому садочку.

3. Екологічне виховання дітей в молодших класах.

4. Екологічне виховання старшокласників.

 

 

Під екологічним вихованням розуміють такий розвиток волі, почуття і рис характеру, які б проявлялися в правильній (етичній) поведінці по відношенню до навколишнього середовища. Воно повинно бути добровільним і безперервним протягом усього життя людини. Метою екологічного виховання є формування екологічної свідомості, що охоплює поняття екологічної моралі – збалансованості між сприйняттям навколишнього середовища, його пізнанням і поведінкою людей по відношенню до нього.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього — екологічні знання, наслідок — екологічний світогляд.

Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.

Специфіка екологічної освіти полягає в тому, що вона повинна базуватись на принципі “випереджуючого відображення”. Тобто у свідомості людини повинна відбуватись постійна оцінка можливих наслідків втручання у природу. Суть екологічної освіти полягає в тому, щоб кожна людина могла усвідомити пріоритетні загальнолюдські цінності, щоб

кожна людина знала про основні джерела порушення природної рівноваги, щоб кожна

людина віддавала собі звіт за скоєне як перед самим собою, так і перед сім’єю, суспільством, державою в цілому [3].

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і примножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування

людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії.

Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі [3].

На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності [1-3].

Головним інститутом формування екологічної культури в умовах інформаційного суспільства є інститут освіти. Це відбувається завдяки реалізації освітою головної соціальної

функції – передачі екологічних знань. Проте наявність ґрунтовних екологічних знань є необхідною, але не достатньою умовою формування та критерієм високої екологічної культури особистості.