Умови праці та фактори їх формування

Умови праці — це сукупність взаємозв'язаних виробничих, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соці­альних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розви­тку продуктивних сил суспільства, які визначають стан вироб­ничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

У процесі роботи людина перебуває у різних функціональних станах, які зумовлюють різні рівні її працездатності. Виділяють чотири фази працездатності у процесі одного тру­дового циклу (дня, зміни): пристосування до праці; стійка працездатність; субкомпенсація; втома.

Фаза пристосування до праці – це час, протягом якого лю­дина адаптується до майбутніх умов праці. Тривалість цього періоду залежить від багатьох факторів, і насамперед від ін­тенсивності роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший), а також рівня готовності людини до майбутньої роботи.

Для фази стійкої працездатності характерна найвища якість праці при оптимальних рівнях функціонування фізіологічних си­стем організму. Тривалість цього періоду залежить від інтенсив­ності роботи. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період. На процес стійкої працездатності впливають також як негативні, так і позитивні емоції.

Позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) значно продовжують період стійкої працездатності, а негативні емоції (невпевненість, поганий настрій) знижують працездатність.

Збільшення періоду стійкої працездатності можна забезпе­чити оптимальним рівнем напруженості психофізіологічних функцій; комфортними умовами праці; правильним поєднан­ням режимів праці та відпочинку; емоційним розвантаженням; інформуванням людини про наслідки її діяльності, контролем її роботи.

Фаза субкомпенсації являє собою початок розвитку втоми, якість праці ще зберігається, але тільки за рахунок перенапру­ження відповідних функцій організму.

Фаза втоми характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи за подальшого погіршення функціонального стану людини.

Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку).

Визначають такі основні фактори виробничого середовища, що впливають на працездат­ність людини в процесі виробництва:

фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робо­чій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натиснен­ням на предмет праці або важіль управління механізмом протя­гом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимо­ги до якості продукції, складність управління механізмом, апара­том, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види на­пруження: незначне, середнє, підвищене;

робоче положення (положення тіла людини і його орга­нів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче по­ложення: обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже не­зручне;

монотонність роботи (багаторазове повторення одноманіт­них, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути: незначна, середня, підвищена;

температура, вологість, теплове випромінювання в робо­чій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділя­ються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

забруднення повітря (вміст домішок в їм3 або літрі повіт­ря та їх вплив на організм людини). Ступінь забруднення по­вітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, ду­же сильний;

виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в деци­белах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча.

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її настрій, ставлення до праці, стан здоров'я та ін.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіо­логічні межі. Психологічна межа характеризується певними норматива­ми, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дис­комфорту. Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, пе­ревищення яких потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокре­млено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і пас­портизації робочого місця.

На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм влас­ності і господарювання), де технологічний процес, використову­ване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джере­лами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, прово­диться атестація робочих місць. Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повно­важення якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше од­ного разу на п'ять років.

Атестація робочих місць передбачає:

– виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

– санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого се­редовища, визначення ступеня важкості і напруженості трудово­го процесу на робочому місці;

– комплексне оцінювання факторів виробничого середови­ща і характеру праці та відповідність їхніх характеристик стан­дартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

– установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією

– обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці;

– визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення;

– аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямо­ваних на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх факторів виробничого середовища і трудового про­цесу на працюючих. На підставі комплексної оцінки робочі місця відносять до одного з видів умов праці:

– з нормальними умовами праці;

– з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

– зі шкідливими і важкими умовами праці;

– зі шкідливими умовами праці.

Ці дані вносяться до Карти умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

– робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, пра­цівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, пе­редбачені законодавством;

– робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, праців­никам яких пропонується встановити пільги і компенсації за ра­хунок коштів підприємства;

– робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінити поліпшен­ня умов праці можна лише зіставивши фактичні умови праці з нормативними, прийнятими для базового періоду.

У сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компен­саційних виплат, а через впровадження нової техніки, техноло­гії, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.

Тема 6. Організація набору та відбору кадрів (П)