Оперативне регулювання ходу виробничого процесу.
Щоденне виконання управлінським персоналом функцій з оперативного обліку, аналізу та контрою ходу виробництва є основою для відпрацювання варіантів впливів на його перебіг.
Регулювання ходу виробничого процесу — це завершальний етапом оперативного планування та управління. Необхідність такого регулювання зумовлена випадковими відхиленнями фактичного ходу виробництва від планового або внесенням коректив у виробничий план.
Здійснюється воно на основі зібраної інформації про виконання виробничих програм і завдань. Фактичні дані про хід виробництва зіставляються з плановими, потім аналізуються виявлені відхилення і визначаються заходи із забезпечення рівномірного й комплексного виконання програми випуску деталей, збиральних одиниць та виробів. Усі ці дії отримали загальну назву "диспетчеризація".
Диспетчеризація— це система безперервного контролю та оперативного регулювання ходу виробництва з метою забезпечення виконання плану згідно з відпрацьованим календарним графіком.
Диспетчерування як завершальний етап оперативного управління має за мету оперативне керівництво роботою всіх підрозділів, що займаються виробничо-господарською діяльністю. Основні форми діяльності з диспетчерування зводяться до таких видів робіт:
- постійне збирання та облік інформації про хід виконання реалізації прийнятих до виконання календарних графіків виробництва;
- виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин;
- здійснення оперативних заходів з усунення та подальшого попередження відхилень від плану;
- координація поточних робіт взаємопов'язаних ланок виробництва для забезпечення чіткого ритму роботи у відповідності з календарним графіком;
- керівництво оперативною підготовкою виробництва.
Основою для диспетчерського контролю та регулювання, як уже відзначалося, є своєчасна і точна оперативна інформація про існуючі неполадки та перебої в роботі окремих підрозділів. Від її якості, своєчасності та обсягу залежить прийняття оптимальних рішень, вимоги до яких (як і до самої інформації) постійно зростають в умовах ускладнення виробничого процесу.
Диспетчерська система контролю та регулювання повинна мати попереджувальний характер, що виражається у прогнозуванні можливості появи відхилень від плану в умовах зміни поставок та якості сировини, виходу з ладу обладнання, появи браку тощо.
У зв'язку в цим, система диспетчерського регулювання ходу виробництва має відповідати таким вимогам:
- опиратися на чітку організацію оперативного планування виробництва, безпосереднім продовженням якого вона є;
- виходити з постійності контролю та спостереження за ходом виробництва;
- здійснювати швидке й чітке виконання розпоряджень керівництва;
- базуватися на чіткій відповідальності та послідовності оперативного керівництва виробництвом.
Уся поточна робота з диспетчерського керівництва виробництвом у межах підприємства покладається на персонал центрального диспетчерського бюро(змінні диспетчери та оператори), що знаходиться в підпорядкуванні головного диспетчера підприємства(який, у свою чергу, підлягає замісникові керівника з виробництва).
Організаційна побудова диспетчерського апарату підприємствазалежить від типу, характеру та масштабу виробництва. На крупних підприємствах існують планово-диспетчерські відділи, в рамках яких функціонують центральні диспетчерські бюро, очолювані головним диспетчером. У складі центрального диспетчерського бюро створюються диспетчерські групи, які здійснюють взаємодію з різними структурними підрозділами по забезпеченню ритмічного ходу виробництва.
Служба головного диспетчера здійснює такі основні функції:
- контроль ходу виконання виробничої програми за основними видами виробів та за стадіями виробничого процесу;
- здійснення заходів із запобігання перебоїв у виробничому процесі;
- облік та аналіз внутрішньозмінних простоїв обладнання;
- облік і контроль забезпечення робочих місць усім необхідним.
На рівні цехів контроль за ходом виробництва здійснюється диспетчерами цехів підприємства. До їх компетенції відноситься:
- контроль виконання номенклатурного плану випуску виробів;
- контроль комплектуючих виробів та контроль міжцехових заділів;
- контроль оперативної підготовки та забезпечення виробництва;
- спостереження за роботою відстаючих підрозділів тощо.
Отже, оперативне планування та управління здійснюється на основі постійного (щоденного) спостереження за ходом виробництва, цілеспрямованого впливу на колективи цехів, дільниць, а також на працівників для забезпечення безумовного виконання запланованих виробничих програм.