Область застосування МКЗН.

МКЗН регламентує вживання назв зоологічних таксонів видової групи (видів і підвидів), родової групи (родів і підродів) і групи родини (родин, надродин, підродин, тріб). МКЗН не регулює утворення і вживання назв для таксонів нижчого рангу, ніж підвид і вищого рангу, ніж надродина.

МКЗН регулює назви як рецентних, так і вимерлих тварин. Назви рецентних і вимерлих таксонів конкурують у зоологічній номенклатурі як омоніми й синоніми. Тобто, не допускається, щоб ту ж саму назву мав один таксон вимерлий та інший таксон рецентний.

У МКЗН не визначається, які саме організми варто відносити до таксону тварини.

МКЗН регулює назви організмів, які спочатку були описані як рослини або бактерії, але пізніше були віднесені до тварин (наприклад, губки), а також організмів, які можуть розглядатися і як рослини і як тварини (наприклад, евглена, хламідомонада). Якщо організм раніше вважався твариною, а тепер не вважається, то його назва продовжує конкурувати в сенсі омонімії в зоологічній номенклатурі. Тобто, така назва не може бути дана жодному зоологічному таксону.

МКЗН регулює також назви, які відносяться:

1) до свійських тварин (наприклад, кота, собаки, коня);

2) до викопних відбитків справжніх залишків тварин (заміщення, ядра, зліпки);

3) до фоссилізованих слідів діяльності тварин (так звані іхнотаксони);

4) до збірних груп, тобто до таких сукупностей видів або стадій життєвого циклу (наприклад, яйця або личинки), які не можуть бути із впевненістю віднесені до відомих родів;

5) до слідів діяльності рецентних тварин, якщо такі назви були опубліковані до 1931 року.

МКЗН не застосовується до назв таких тварин:

1) Організми гіпотетичні. Наприклад, сінзооспора Захваткіна, фагоцителла Мечнікова, гастрея Геккеля. Інший приклад: німецький зоолог Й. Вундерліх у( співпраці з Мюнхаузеном) жартовно надрукував супроводжений діагнозом і малюнками опис Hahnіa mammіfera Wunderlіch & Munchaus, 1994, n.descr. – безокого й партеногенетичного виду павуків з печер

Німеччини, у якого самки секретують їжу для павучат з латеральних павутинних бородавок.

2) Екземпляри виродливі;

3) Організми-гібриди. Гібридів називають, вказуючи батьківські види (наприклад, Aus bus x Cus dus). Якщо з'ясується, що видова назва була встановлена для гібрида, то таку назву не можна використовувати, але вона входить в омонімію. Тобто, цією назвою не можна назвати інший вид. Якщо назву гібрида було створено раніше, ніж назви його батьківських видів, то все одно її не можна використовувати навіть для батьківських видів.

4) Сутності інфрапідвидові (aberatіo, forma, morpha). Наприклад, повнокрила форма одного з видів клопів одержала назву Pyrrhocorіs apterus var. pennata, а молоді дорослі особини іншого виду були названі Stenodema trіspіnosus forma pallescens (одразу після линяння їхнє забарвлення бліде). Обидві такі назви не відносяться до таксонів і тому не придатні в зоологічній номенклатурі.

Однак, якщо назва була опублікована в поєднанні з терміном varіetas або forma до 1961 року, то вона автоматично вважається підвидовою і регулюється МКЗН. Наприклад, Д.Є. Харітонов описав Amaurobіus pallіdus var. strandі Charіtonov, 1937. Відповідно до Кодексу, зараз цей таксон має підвидовий ранг: Amaurobіus pallіdus strandі Charіtonov, 1937. Якщо ж назва опублікована після 1960 року, то вона вважається такою, що відповідає таксону рангом нижче підвиду й не регулюється МКЗН.

5) Сліди діяльності рецентних тварин, назву яким було дано після 1930 року.

6) "Зоологічні формули". Наприклад, Еррера (Herrera, 1899) запропонував до назви роду додавати приставку, що позначає клас, до якого цей род включений. Наприклад, до родів класу Іnsecta додається приставка Іns- (наприклад, ІnsApіs).

7) Якщо назви опубліковані до 1758 року, то вони не входять у зоологічну номенклатуру.