Основні положення Кодексу

Історія міжнародних правил зоологічної номенклатури

1961 - опубліковано І видання Кодексу;

1964 - опубліковано ІІ видання Кодексу.

1985 - опубліковано ІІІ видання Кодексу.

1999 - опубліковано IV видання Кодексу.

Українською мовою — у 2003 р. у пер. Юрія Некрутенка

Критичні відгуки на ІІІ видання змусили Міжнародну комісію з зоологічної номенклатури поступово вилучити найбільш суперечливі та кардинальні зміни.

У останньому виданні Кодексу змінені та доповнені критерії опублікування. Офіційно закріплена непридатність для номенклатурних цілей публікацій в глобальній мережі Інтернет.

Були доповнені критерії придатності нових назв. Тепер вважається обов'язковим пряме уточнення новизни таксону. Для нових назв групи родин обов'язково згадування типового роду. Для нових назв видової групи необхідно наводити відомості про голотип і синтип, указуючи місце його зберігання.

Змінені заходи щодо збереженню загальноприйнятих назв.

- Старший синонім або омонім може бути відкинутий, якщо не вживався жодного разу у якості валідного після 1899 року (nomen oblitum), а молодший синонім або омонім може бути збережений, якщо уживався не менш ніж у 25 роботах 10 авторів протягом терміну від 10 до 50 останніх років (nomen protectum).

- Можуть бути збережені неправильні написання та невиправдані правки назв, якщо вони знаходяться у переважному вжитку.

- У випадку помилкового визначення типового виду для таксону родової групи зоолог може без повідомлення до Комісії позначити типовим або названий вид (попри помилкове визначення), або той вид, який мався на увазі, але був невірно названий.

Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури має на меті забезпечити максимальну універсальність і спадкоємність наукових назв тварин. Кодекс складається із статей (обов'язкових) і рекомендацій. Користування Кодексом дозволяє визначити чинну назву таксона.

Головні засади Кодексу:

1. Назва виду (але не таксона будь-якого іншого рангу) є сполученням двох назв (біноменом).

2. Назви підвидів (триномени) або підродів (інтеркалярні назви) задовольняють вимогам засади біномінальності.

3. Критерії опублікування: випущена в світ для публічного та постійного наукового користування. Має бути досяжною (безплатно або шляхом купівлі).

4. Засада невтручання у таксономічні судження: Кодекс не визначає, які види (роди) включати до таксона, який ранг йому надати, чи вважати дві назви належними до одного виду, чи однієї назви — до багатьох. Дія Кодексу лежить у сфері поводження з назвами, а не з реальними біологічними об'єктами.

5. Засада типіфікації (принцип типификации): Назвоносний тип номінального виду — екземпляр (або серія екземплярів) — type specimen(-s) . Назвоносний тип номінального роду (підроду) — вид — type species . Назвоносний тип номінальної родини (над-, під-, триби) — рід — type genus .