Класифікація суджень за основою модальності

Модальність (від латинського modus – міра, спосіб) – характеристика судження за «силою» твердження, що висловлюється у ньому. Іншими словами – це поділ суджень за характером вираженого у них знання. При цьому можна виділити два основні види модальності: істинна та пізнавальна.

Істинна модальність – це знання про можливе, дійсне та необхідне.

1. Судження можливості – це судження, що відображує реально існуючу, але ще не реалізовану можливість. Наприклад: «Можливі опади».

2. Судження дійсності – це судження, яке відображує щось уже існуюче у дійсності. Наприклад: «Іванов – студент».

Розрізнення суджень можливості та суджень дійсності має дуже велике практичне значення. У першому випадку ми висловлюємо знання про те, що який-небудь предмет можливий, а у другому – що він уже має місце у дійсності.

3. Судження необхідності – це судження, яке відображує неминучість існування якогось предмета або зв’язку між предметами й явищами. Найпростіший приклад: «2х2=4». Інакше й думати не можна. Тільки так, на відміну від попереднього приклада, де Іванова можна уявити в якій-небудь іншій якості.

Усі закони логіки, також, як і будь-які закони природи – це судження необхідності. Тому будь-яка думка, яка правильно логічно доведена, є судженням необхідності й перевіряти експериментально її вже не треба. Докладно про це піде мова у темі «Умовиводи».

Пізнавальна модальність означає характер і ступінь достовірності знання. За цією модальністю судження поділяються на проблематичні (вірогідні) й достовірні.

1. Проблематичним (вірогідним) називається судження, у якому певна ознака стверджується або заперечується відносно предмета думки лише приблизно, наприклад: «Можливо, цю лекцію будуть слухати».

Проблематичні судження не можна плутати з судженнями можливості. Перші виражають нашу невпевненість у наявності в предмета якоїсь ознаки, пов’язану з недостатнім знанням ситуації. Наприклад, якщо я не метеоролог, але кажу: «Можливо, буде дощ» – то я просто не знаю і намагаюся вгадати. Це проблематичне судження. За істинною модальністю такі судження інтерпретувати неможливо. Якщо ж метеоролог каже: «Можливий дощ», то його прогноз оснований на глибокому вивченні атмосферних явищ, тобто це судження можливості, яке основане на цілком достовірному знанні.

2. Достовірні судження – це судження, відносно яких із повною визначеністю відомо, що ознака, про яку говориться у судженні, дійсно належить або не належить предмету думки. Прикладом може бути вже відомий нам приклад: «Іванов – студент». Якщо він дійсно студент, то це судження достовірне.