Регіональні міжнародні відносини в космічній галузі
Рекомендації ЮНІСПЕЙС-82, ухвалені ГА ООН (резолюція 37/90), включають, крім іншого, планування зусиль щодо розвитку співпраці різних регіонів Землі, розвинених країн та таких, що розвиваються, сприяння створенню регіональних центрів впровадження космічних технологій та підготовки кадрів, нарешті, всілякого заохочення розвитку національних і регіональних осередків технічної (технологічної) бази космічної діяльності [67]. Ці рекомендації, звичайно, активізували процеси регіональної співпраці у космічній галузі, сприяли створенню та подальшому розвитку правової бази цих взаємовідносин держав і космічних організацій на регіональному рівні, що, в свою чергу, сприяло поширенню рамок застосування космічної техніки, тобто, розширенню обріїв світового ринку космічних послуг і технологій.
Азіатська Асоціація з дистанційного зондування (ААДЗ) займається усіма аспектами дистанційного зондування, приділяючи особливу увагу видам застосування технології, сприянню регіональному співробітництву, навчанню та професійній підготовці. Вона була заснована у 1981 році, і на цей час до її складу входять 17 країн: Австралія, Бангладеш, В’єтнам, Індія, Індонезія, Іран, Китай, Південна Корея, Малайзія, Монголія, Непал, Нова Зеландія, Пакистан, Таїланд, Філіппіни, Шрі-Ланка, Японія. Офіс Генерального секретаря ААДЗ знаходиться в Токіо.
Основною метою ААДЗ є організація Азіатських конференцій з дистанційного зондування, які, звичайно, проводяться спільно з практикумами ООН / Економічної та соціальної комісії для Азії та Тихого океану. На цих конференціях основну увагу приділяється висвітленню проблем застосування сучасної техніки та технологій (у тому числі й правових), регіонального співробітництва, навчання та професійної підготовки, що, у свою чергу, сприяє підвищенню попиту на цю техніку — зростанню обсягів ринку послуг.
Арабська організація супутникового зв’язку (АРАБСАТ) заснована у 1976 році державами-членами Ліги арабських держав. На цей час членами АРАБСАТ є 21 арабська держава (Алжир, Бахрейн, Джібуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Йємен, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Мавританія, Марокко, Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Палестина, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Туніс). Штаб-квартира знаходиться в Ер-Ріяді.
Головні завдання АРАБСАТ полягають у створенні та обслуговуванні супутникової системи дальнього зв’язку для регіону арабських країн. Система АРАБСАТ призначена для задоволення потреб країн Арабського Сходу в своїй регіональній супутниковій системі зв’язку (ССЗ) як одного із засобів соціально-економічного розвитку регіону і сприяння передачі новітніх технологій. План створення системи заснований на висновках досліджень груп експертів АРАБСАТ, багатосторонніх консультацій та семінарів делегацій держав-членів.
Керівні органи АРАБСАТ складаються з:
ГА(ГА АРАБСАТ), головного органу, до складу якого входять усі міністри зв’язку держав-членів і наради якого проводяться один раз на рік. До основних функцій ГА АРАБСАТ належать аналіз діяльності, розробка загальної політики та довготермінової мети організації, формулювання пропозицій Раді директорів; крім цього, ГА АРАБСАТ розглядає й ухвалює проекти розширення й вдосконалення космічного сегменту, встановлює правила та стандарти створення і функціонування наземних станцій тощо.
Рада директорів, що складається із представників дев’яти держав-членів, п’ять з яких - держави з найбільшими фінансовими внесками - постійні члени Ради, а чотири добираються один раз на два роки Генасамблеєю; Рада реалізує плани, політику, що її розроблює ГА АРАБСАТ, відповідає за здійснення рішень і пропозицій ГА АРАБСАТ.
Виконавчий орган, який очолюється Генеральним управляючим - головною виконавчою посадовою особою та юридичним представником організації, підзвітного Раді та такого, що керується її вказівками. Виконком складається з кількох секторів і адміністративних підрозділів, які утворені відповідно до внутрішнього статуту АРАБСАТ. Виконком провадить повсякденну діяльність організації.
Формуючи узгоджену технічну політику в сфері космічного зв’язку країн Арабського Сходу (у тому числі виступаючи суб’єктом у відносинах на міжнародному космічному ринку, формуючи власні пріоритети міжнародної співпраці в космічній сфері), АРАБСАТ сприяє розвитку світового ринку космічних послуг, а також механізмів правового регулювання взаємовідносин на цьому ринку.
Європейське космічне агентство(ЄКА)
ЄКА є найбільш впливовою з огляду на формування та задоволення потреб світового космічного ринку регіональною організацією.
Бажання європейських країн провадити скоординовану стратегію космічної діяльності, незалежну від двох провідних космічних країн світу (США та СРСР), з однієї сторони, та започаткування процесів європейської економічної інтеграції, з другої, призвели у 1962 році до утворення двох міжнародних космічних організацій:
Європейської організації зі створення ракет-носіїв (ЕЛДО), Конвенцію про створення ЕЛДО укладено в Лондоні 29 березня 1962 року Бельгією, Великою Британією, Італією, Нідерландами, Францією, ФРН та асоційованим членом Австралією, космодром Вумера якої був життєво необхідним для провадження незалежної політики;
Європейської організації космічних досліджень (ЕСРО), Конвенцію про створення ЕСРО підписано в Парижі 14 червня того самого року.
Однак зі створенням цих двох європейських космічних організацій політичні й економічні розбіжності країн Західної Європи відразу усунути було неможливо. Фінансові протиріччя, навпаки, загострились, а діяльність ЕСРО та ЕЛДО супроводжувалась низкою невдач, які часто виходили за рамки суто технічних. Це призвело до принципового рішення наприкінці 1968 року щодо утворення єдиної космічної організації країн Західної Європи - ЄКА. У 1975 році в Брюсселі на Європейській конференції з космосу представниками Бельгії, Великої Британії, Данії, Іспанії, Італії, Нідерландів, Франції, ФРН, Швейцарії та Швеції було підписано Конвенцію про утворення Європейського космічного агентства [23]. Конвенція відкрита для підписання тільки державами-членами Європейської конференції з космосу, інші держави можуть приєднатися до Конвенції тільки за згодою всіх держав-членів (ст. І, ХХ, ХХІІ). Саме таким чином у грудні 1975 року Ірландія стає 11-ою державою-членом ЄКА; у січні 1987-го - Австрія (12) і Норвегія (13); нарешті, у грудні 1993-го 14-ою державою-членом стає Фінляндія.
Відповідно до Конвенції діяльність ЄКА (конкретна програма) може бути обов’язковою чи факультативною. До обов’язкових програм належать (ст. V, 1a):
* забезпечення гармонізації Європейського космічного плану (ЄКП) і національних космічних програм;
* вивчення перспектив майбутніх космічних проектів;
* реалізація масштабної наукової програми, у тому числі супутники різноманітного призначення, космічні зонди для дослідження дальнього космосу, космічні телескопи (наприклад, “ХАББЛ” разом із США) тощо;
* супутникові телекомунікаційні системи та наземне обладнання для них;
* підтримка постійних контактів із користувачами космічної техніки;
* підготовка фахівців із широкого спектра космічних технологій.
Факультативна діяльність включає:
* засоби контролю за супутниками та іншими космічними системами;
* космічні транспортні системи;
* орбітальна станція та пілотовані місії.
В обов’язкових програмах приймають участь всі без винятку держави-члени, у факультативних - усі члени, окрім таких, що офіційно оголосили про свою незацікавленість.
Керівництво організацією, розробку політики здійснює Рада, яка складається із представників (на рівні міністрів або уповноважених відповідно до важливості порядку денного сесії) держав-членів ЄКА. Рада скликається один раз на квартал, приймаючи рішення з питань загальної політики, а також принципам співпраці в технічній, науковій, адміністративній та фінансовій сферах. Кожна держава має в складі Ради один голос під час обговорення питань, що стосуються обов’язкових програм. Рішення з питань, що розглядаються, приймаються простою, кваліфікованою більшістю або на основі консенсусу залежно від важливості.
Головною виконавчою особою Агентства є Генеральний директор ЄКА, що призначається Радою (міністрів). Рада призначає також директорів основних програм, керівників установ Агентства та Адміністрації.
Згідно зі ст. ІІ Конвенції діяльність ЄКА орієнтовано на сприяння і розвиток співробітництва європейських країн в галузі космічних досліджень, створення і практичного застосування космічної техніки та технологій виключно в мирних цілях. Досягнення цієї основної мети ЄКА провадиться на засадах взаємопогодженості довготермінової космічної політики держав-членів, узгодження та координації національних космічних програм, їх інтеграції в Європейський космічний план, а також розроблення та наступної реалізації науково-технічної та промислової політики, що відповідає ЄКП. Реалізація ЄКП заохочує конкуренцію та забезпечує можливість для кожної держави завдяки інвестиціям, зроблених нею, користуватися відповідною часткою фінансових і технологічних можливостей спільноти. Орієнтована із самого початку на потреби ринку ідеологія ЄКА реалізується шляхом розробки такої індустріальної структури, яка могла б максимально відповідати вимогам цього ринку, використовуючи потенціал кожної з держав.
Для забезпечення координації національних програм і їхньої максимально можливої інтеграції держави-члени повинні заздалегідь інформувати керівні органи ЄКА щодо нових проектів. Кожний член Агентства зобов’язаний надавати іншим членам регіональної спільноти можливість участі в рамках ЄКА в заходах із реалізації нового космічного проекту мирної спрямованості, запланованого цією державою.
Промислова політика ЄКА повинна відповідати потребам ЄКП, з одного боку, і узгодженим національним програмам, з іншого. Ця політика сприяє конкурентноспроможності європейської промисловості на світовому ринку за рахунок розвитку та вдосконаленню космічних технологій і повинна гарантувати участь усіх членів Організації в реалізації ЄКП на справедливій основі з урахуванням їх фінансового внеску. Цей останній згідно зі ст. ХІІІ Конвенції, Додаток ІІ формується на основі спеціальної шкали, що схвалюється двома третинами голосів Ради, але не більше двадцяти п’яти відсотків загальної суми. Шкала розроблюється на основі усередненого значення сукупного національного доходу кожного члена за останні три роки.
За час існування ЄКА досягла вражаючих успіхів у розвитку співробітництва з різноманітних напрямів наукових досліджень та використання космосу в мирних цілях.
Європейська організація супутникового зв’язку (ЄВТЕЛСАТ)
Міжнародна регіональна міжурядова організація, утворена в травні 1977 року 17 європейськими державними адміністраціями дальнього зв’язку та визнаними приватними експлуатаційними організаціями Європейської конференції поштового та телефонно-телеграфного зв’язку [24]. Офіційний статус набула 1 вересня 1985 року після набуття чинності Конвенції про заснування Європейської організації супутникового зв’язку (Конвенції) та Експлуатаційної угоди, укладених 15 липня 1982 року 26 європейськими державами. На цей час членами Конвенції є 27 держав Європи: Австрія, Бельгії, Ватикан, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Мальта, Монако, Ліхтенштейн, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Румунія, Сан-Марино, Туреччина, Фінляндія, Франція, ФРН, Швейцарія, Швеція та Югославія. Штаб-квартира Організації розташована в Парижі.
Три офіційних органи керують діяльністю ЄВТЕЛСАТ:
Асамблея учасників, що складається із представників (по одному голосу) держав-членів Конвенції; Асамблея розглядає будь-які проблеми, що зачіпають інтереси сторін; визначає загальну політику та довготермінові цілі; надає дозвіл на використання космічного сегменту спеціалізованим службам зв’язку; приймає рішення щодо відносин ЄВТЕЛСАТ з іншими суб’єктами ринку послуг; розглядає скарги сторін і клопотання держав стосовно приєднання до ЄВТЕЛСАТ чи виходу з Організації; рішення приймаються або кваліфікованою більшістю (із суттєвих питань), або простою (з процедурних).
Правління підписавших сторін, тобто організацій, уповноважених для підписання Експлуатаційної угоди; Правління вирішує питання розробки, придбання, експлуатації космічного сегменту; приймає програми і затверджує правила діяльності ЄВТЕЛСАТ і політику в сфері інтелектуальної власності; затверджує бюджет Організації, розцінки за користування космічним сегментом і критерії ухвалення стандартів наземних станцій; виносить рішення з питань координації діяльності ССЗ ЄВТЕЛСАТ з іншими ССЗ; призначає й звільняє Генерального директора тощо.
Виконавчий орган, на чолі якого — Генеральний директор, який є головною виконавчою особою і юридичним представником Організації.
Особливостями ЄВТЕЛСАТ, що суттєво впливають на відносини між державами-членами Організації, і, відповідно, суб’єктами ринку космічних послуг є, по-перше, порядок підписання Експлуатаційної угоди (Сторони Конвенції - держави можуть для підписання уповноважити державні або приватні організації електрозв’язку під своєю юрисдикцією, якщо не підписують угоду самі), по-друге, те, що ЄВТЕЛСАТ може надавати космічний сегмент з метою використання національним службам електрозв’язку європейських країн, а також спеціалізованим службам електрозв’язку в Європі, якщо це не завдає перешкод виконанню основної функції Організації - експлуатації космічного сегменту Європейської системи супутникового зв’язку в інтересах міжнародних громадських служб електрозв’язку в Європі.
ЄВТЕЛСАТ, маючи статус юридичної особи, володіє або орендує космічний сегмент, має у своїй власності необхідний для виконання своїх функцій наземний сегмент. Діяльність ЄВТЕЛСАТ фінансується учасниками Експлуатаційної угоди, які й отримують доходи від діяльності ЄВТЕЛСАТ пропорційно своїм внескам до сукупного капіталу. Зазначені внески учасників Експлуатаційної угоди відповідають рівню використання ними космічного сегменту.
Європейська організація з експлуатації метеосупутників (ЄВМЕТСАТ), міжнародна регіональна міжурядова організація, заснована 16 європейськими державами (Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Фінляндія, Франція, ФРН, Швейцарія, Швеція) та їх метеорологічними службами. Конвенцію про заснування Європейської організації з експлуатації метеосупутників укладено 24 травня 1983 року, набула чинності 19 червня 1986 року [25]. Штаб-квартира Організації розташована в Дармштадті.
Відповідно до Конвенції ЄВМЕТСАТ заснована як організація, що є юридичною особою. Керівним органом Організації є Рада ЄВМЕТСАТ, до якої входить по два представника від кожної держави-члена, причому один повинен обов’язково представляти метеорологічну установу своєї країни. Рішення Ради приймаються залежно від важливості питань консенсусом, кваліфікованою або простою більшістю голосів.
Зі своїх членів Рада обирає Голову та заступника голови з повноваженнями на найближчі два роки, із можливістю бути переобраними ще на один термін. Рада проводить чергові сесії не рідше одного разу на рік, однак за ініціативою Голови чи третини членів Ради може бути скликана позачергова сесія. Рада має можливість утворювати допоміжні органи та робочі групи. До основних функцій Ради належать: вирішення питань прийому нових і виключення дійсних членів Організації, експлуатації космічного сегменту; ухвалення програми і затвердження правил діяльності ЄВМЕТСАТ, а також бюджету, інші важливі питання діяльності Організації; виносить рішення з питань координації діяльності ССЗ ЄВМЕТСАТ з іншими ССЗ; призначає й звільняє Генерального директора тощо.
Генеральний директор разом зі своїм заступником і Секретаріатом відповідає за здійснення рішень, ухвалених Радою, за виконання програми діяльності Організації. Відповідно до наданих повноважень підписує міжнародні угоди, контракти.
ЄВМЕТСАТ фінансується за рахунок внесків держав-членів згідно із затвердженою шкалою внесків, інших надходжень. На випадок заборгованості, більшої за розмір внеску держави-члена в бюджет за поточний рік, членство держави може бути призупинено.
Головною метою ЄВМЕТСАТ є створення та експлуатація європейської метеорологічної супутникової системи на базі ШСЗ “МЕТЕОСАТ” із максимально повним урахуванням рекомендацій Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО). Для реалізації цієї мети ЄВМЕТСАТ співпрацює з урядами та національними органі-заціями держав-членів, а також інших країн, міжурядовими, неурядовими та технічними організаціями відповідного профілю. Окрім базової системи (космічний сегмент якої - 6 ШСЗ “МЕТЕОСАТ-ІІ” розробки ЄКА на ГСО) ЄВМЕТСАТ планує до експлуатації з 2005/2006 року третього покоління ШСЗ “МЕТЕОСАТ”, а також розгортання системи метеоспостережень із ШСЗ на приполярній орбіті. Таким чином, діяльність ЄВМЕТСАТ сприяє формуванню Глобальної супутникової системи метеорологічних спостережень шляхом координації цієї діяльності з іншими партнерами з міжнародної співпраці.
У політиці ЄВМЕТСАТ щодо принципів розподілу даних враховуються як свобода обміну цими даними між усіма метеорологічними службами та організаціями світу, так і необхідність залучення додаткових інвестицій для розгортання перспективних супутникових систем ЄВМЕТСАТ. При цьому ЄВМЕТСАТ виходить із права власності на свої супутники та інформацію, що отримується з них, а також правами на її використання. Ці права на використання належать державам-членам і їх національним службам. Для держав, що не є членами Організації, та для інших організацій, у тому числі міжнародних, передбачено надання загальних та обмежених ліцензій.