Діяльність Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях з прогресивного розвитку міжнародного космічного права

12 грудня 1959 року ГА ООН ухвалила резолюцію 1472 (ХІV) “Міжнародне співробітництво в галузі мирного використання космічного простору”, що передбачала утворення КВКП в складі 24 членів (Австралія, Австрія, Албанія, Аргентина, Бєльгія, Болгарія, Бразилія, Велика Британія, Єгипет, Індія, Іран, Італія, Канада, Ліван, Мексика, Польща, Румунія, СРСР, США, Угорщина, Франція, Чехословаччина, Швеція, Японія) як постійного органу ООН з підтвердженням його повноважень, які в 1961 році набули остаточних обрисів [37]: підтримувати щільні стосунки з урядовими та неурядовими організаціями, які займаються питаннями космічного простору; забезпечувати обмін інформацією про діяльність, пов’язану із космічним простором, яку може бути надано урядами на добровільних засадах, в порядку поповнення, але не дублювання, здійснюваного на цей час обміну науково-технічною інформацією; сприяти вивченню заходів щодо заохочення міжнародного співробітництва в діяльності, пов’язаній із космічним простором. При цьому ГА ООН, висловила думку про те, що ООН повинна стати центром для міжнародного співробітництва в дослідженні та використанні космічного простору в мирних цілях, а також запропонувала Генеральному секретареві ООН вести загальнодоступну реєстрацію запусків на основі інформації, що надається державами, які здійснюють запуски КА на орбіти Землі або далі в космічний простір.

Однак протиріччя в позиціях СРСР і США з проблемних питань космічної діяльності не дозволили негайно налагодити рівноправне співробітництво країн Заходу та Сходу, і, зокрема, в напрямку формулювання норм і принципів космічної діяльності як основи міжнародно-правового регулювання взаємовідносин держав в процесі космічної діяльності.. Згодом було знайдено компромісні рішення, і через два роки на 16-й сесії ООН під час переговорів СРСР і США було розроблено спільний проект резолюції, ухваленої одноголосно 20-го грудня 1961 року, “Міжнародне співробітництво у використанні космічного простору в мирних цілях” [38]. Приймаючи резолюцію, ГА ООН розширила склад КВКП до 28 членів (ввійшли додатково Гана, Монголія, Сьєрра-Леоне та Чад) і визначила основну компетенцію КВКП: підтримка щільних стосун-ків із урядовими та неурядовими організаціями; сприяння вивченню заходів стосовно заохочення міжнародного співробітництва в галузі дослідження космічного простору.

Для виконання резолюції 1721 ГА ООН Комітет ООН з космосу було скликано в березні 1962 року. Враховуючи положення мандату ГА ООН 1959 року щодо вивчення як науково-технічних, так і юридичних проблем космічної діяльності та визнавши суттєві відмінності в проблематиці цих двох напрямів діяльності, КВКП утворив свої Науково-технічний та Юридичний підкомітети повного складу. Крім цього, Управління з питань космічного простору відіграє роль секретаріату для КВКП і його підкомітетів. Окрім Управління з питань космічного простору в роботі КВКП і його підкомітетів регулярно приймають участь інші служби Секретаріату та організації системи ООН, що мають відношення до космічного простору.

З 1959 року, коли КВКП налічував 24 держави-члена, цей орган ООН значно “виріс” (до 66 членів): Австралія, Австрія, Албанія, Алжир, Аргентина, Бельгія, Бенін, Болгарія, Бразилія, Буркіна-Фасо, Велика Британія, Венесуела, В’єтнам, Греція, Еквадор, Єгипет, Індія, Індонезія, Ірак, Іран, Іспанія, Італія, Казахстан, Камерун, Канада, Кенія, Китай, Колумбія, Куба, Ліван, Малайзія, Марокко, Мексика, Монголія, Нігер, Нігерія, Нідерланди, Нікарагуа, Німеччина, Пакистан, Перу, Південна Африка, Польща, Португалія, Республіка Корея, Російська Федерація, Румунія, Саудівська Аравія, Сирійська Арабська Республіка, Сенегал, Словаччина, Сполучені Штати Америки, Судан, Сьєрра-Леоне, Туреччина, Угорщина, Україна, Уругвай, Філіппіни, Франція, Чад, Чеська Республіка, Чилі, Швеція, Японія.

Ряд міжнародних організацій, включаючи міжурядові та неурядові організації, мають статус спостерігачів в КВКП та його підкомітетах (в дужках наведено рік отримання цього статусу організацією): КОСПАР (1961 р.), ЄКА (1975 р.), МАФ (1976 р.), ІНТЕЛСАТ (1985 р.), ІНТЕРСупутник (1985 р.), ІНМАРСАТ (1986 р.), АМП (1990 р.), МОФДЗ (1990 р.), МАА (1995 р.), МАС (1995 р.), МКУ (1997 р.).

КВКП та два його підкомітети щорічно проводять свої сесії для обговорення науково-технічних питань співробітництва держав з дослідження та використання космічного простору, актуальних проблем міжнародного космічного права тощо, які їм пропонує ГА ООН; розгляду наданих їм державами-членами або міжнародними організаціями доповідей та робочих документів з проблемних питань космічної діяльності, заслуховування звітів, підготовлених робочими органами Секретаріату ООН. КВКП та два його підкомітети, що будують свою роботу на засадах консенсусу, подають свої пропозиції ГА ООН. Звітна інформація про роботу КВКП і його підкомітетів міститься в щорічних доповідях, причому звіти підкомітетів надсилаються для опрацювання на сесії КВКП того ж року і потім вже загальний звіт виноситься на чергову сесію ГА ООН.

Проведено 49 сесій КВКП (1961‑2006 рр.), на яких розглянуто широке коло питань практичного застосування космічної техніки (за пропозиціями Науково-технічного підкомітету), а також актуальні проблеми правового регулювання діяльності держав з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (за пропозиціями Юридичного підкомітету) і надано рекомендації ГА ООН щодо подальшої стратегії мирного використання космічного простору:

збереження космічного простору для його використання в мирних цілях;

розповсюдження інформації про хід космічних досліджень і розвиток космічних технологій в світі;

розробка і здійснення заходів відносно практичного застосування космічної техніки;

розширення міжнародного співробітництва в сфері космічної діяльності;

рекомендації з впровадження в практику основних принципів і норм міжнародного космічного права.

Проблеми, які є постійно в полі зору КВКП: забезпечення постійного зв’язку з урядовими і неурядовими організаціями, що займаються питаннями дослідження та використання космічного простору в мирних цілях; здійснення обміну інформацією про космічну діяльність, яка може бути представлена урядами на добровільній основі; вивчення, розробка і здійснення заходів з міжнародного співробітництва в космічній сфері, а також розгляд правових проблем, які виникають в ході космічної діяльності.

Основними питаннями, що розглядаються Науково-технічним підкомітетом КВКП (проведено 43 сесії у 1962‑2006 рр.), є широке коло проблем практичного застосування космічної техніки і рекомендації сесіям КВКП стосовно перспектив розвитку цієї техніки з метою прискорення соціально-економічного розвитку країн світу, а також шляхів поглиблення міжнародного співробітництва у сфері космічної науки і техніки:

здобутки та проблеми взаємовигідного обміну інформацією між державами-членами з широкого кола питань практичного застосування космічної техніки;

можливості розширення співробітництва держав у сфері космічної науки і техніки;

вдосконалення засобів і методів метеорології;

використання в інтересах людини моніторингу довкілля;

дистанційного зондування природних ресурсів Землі та Світового океану;

розвитку сучасних засобів і технологій космічного зв’язку і радіо- та телемовлення;

використання ядерної енергетики в космосі;

вдосконалення космічних транспортних систем;

всебічного розвитку біологічних наук і космічної медицини;

практичного застосування матеріалів і біопрепаратів, отриманих в умовах мікрогравітації;

дослідження планет і астрономії;

космічної навігації і пошуково-рятувальних операцій;

розвитку новітніх технологій та побічних вигод освоєних космічних технологій;

підготовки кадрів.

Основні питання порядку денного щорічних сесій Юридичного підкомітету КВКП - розгляд актуальних правових проблем космічної діяльності, теоретична розробка норм і принципів міжнародного космічного права та надання рекомендацій щодо впровадження цих норм і принципів в практику космічної діяльності держав світової спільноти. Підкомітетом проведено 45 щорічних сесій (1962-2006 рр.). Найбільш значними досягненнями в роботі підкомітету були теоретичні дослідження та розробка основоположних норм і принципів міжнародного космічного права, а також міжнародних угод у сфері космічної діяльності, в яких ці норми та принципи знайшли своє відображення: Договір про космос, Угода про рятування, Конвенція про відповідальність, Конвенція про реєстрацію, Угода про Місяць, Принципів космічної діяльності.

Управління з питань космічного простору (до 1992 року - Відділ) було спочатку засновано як групу експертів Секретаріату ООН для обслуговування Спеціального комітету з використання космічного простору в мирних цілях у 1958 році. Згодом група стає підрозділом Департаменту з політичних питань і справ Ради Безпеки (1962 р.), Відділом цього Департаменту (1968 р.) і, нарешті, Управлінням з питань космічного простору (1992 р.). Управління здійснює секретарське обслуговування КВКП, його підкомітетів та їх робочих груп, готує дослідження і розповсюджує доповіді та публікації з питань міжнародної космічної діяльності.

До складу Управління входять дві секції: Секція з обслуговування КВКП і досліджень та Секція з використання космічної техніки. Управління також несе відповідальність за здійснення Програми ООН з використання космічної техніки.

Починаючи з кінця 60-х років з активізацією процесу впровадження в життя досягнень практичної космонавтики Управління приймає все більшу участь у здійсненні рішень КВКП та його допоміжних органів стосовно сприяння міжнародному співробітництву в сфері використання космічної техніки для економічного та соціального розвитку. З 1968 року, коли було проведено Першу Конференцію ООН з дослідження та мирного використання космічного простору, Управління почало реалізовувати програми розповсюдження інформації та підготовки кадрів в космічній галузі.

Відповідно до рекомендацій Конференції та пропозицій КВКП Генеральний секретар ООН призначає до складу Управління Експерта ООН з використання космічної техніки, одним з перших завдань якого було довести необхідність термінового прийняття Програми ООН з використання космічної техніки.

Спочатку Програму було орієнтовано виключно на ознайомлення органів, що формують політику, і зацікавлених урядових установ з принципами космічної діяльності та використання космічної техніки, на сприяння реалізації програм навчання та професійної підготовки, які б дозволили посадовим особам з країн, що розвиваються, набути необхідного практичного досвіду з використання цієї техніки. Але навіть ця скромна за обсягом просвітня робота значно прискорила, з однієї сторони, формування сучасного ринку космічних послуг, і, з другої, встановлення цивілізованих правовідносин між суб’єктами цього ринку.

Підготовлені в рамках Програми фахівці роблять значний внесок у впровадження космічних технологій у різні галузі своїх країн; вони виступають як користувачі інформації з борту КА в її різноманітному використанні, у тому числі з комерційною метою; приймають активну участь у здійсненні національних програм застосування космічної техніки та підготовки кадрів; організують роботу національних і регіональних центрів дешифрування даних і станцій прийому інформації з космосу, а також сприяють поширенню правових знань в космічній галузі. У 1983 році, враховуючи рішення ЮНІСПЕЙС-82, Експерт ООН з використання космічної техніки, підготував керівні принципи щодо впровадження цих рішень в життя: “Впровадження в оперативних програмах рекомендацій Другої Конференції ООН з дослідження та використання космічного простору в мирних цілях (ЮНІСПЕЙС-82)”.

Програма ООН з питань довкілля (ЮНЕП), основною метою якої є забезпечення планомірного збирання даних про параметри довкілля для отримання кількісного уявлення про його стан і про природні та антропогенні глобальні й регіональні тенденції щодо критичних параметрів довкілля, використовуючи дистанційне зондування Землі як важливий засіб для системного збирання даних. Накопичення даних про стан довкілля здійснюється в рамках Глобальної системи моніторингу навколишнього природного середовища (ГСМНПС), створеного в співпраці держав-членів ЮНЕП, ФАО, ВООЗ, ВМО, інших установ ООН. Основні програми ЮНЕП: розробка Інформаційної бази даних про глобальні ресурси (ГРІД), Географічної інформаційної системи (ГІС), участь разом з багатьма міжнародними, національними та регіональними організаціями в програмі “Зелений патруль” (використання супутникових даних для міського планування, оцінка якості земель і раціонального землекористування, контроль збезлісення та опустелення, забруднення довкілля різних регіонів Землі, стану водних басейнів та озонового шару Землі), підтримка Міжнародного проекту спостереження за кліматом із використанням ШСЗ. Крім цього, ЮНЕП активно співпрацює з низкою установ ООН і міжнародних організацій, в основному з Навчальним і науково-дослідним інститутом ООН (ЮНІТАР) в організації та проведенні курсів і практикумів з підготовки кадрів з питань практичного використання даних ГІС.