Основні права та обов'язки держав під час дослідження та використання космічного простору

Встановивши основні принципидіяльності з дослідження та використання космічного простору,Договір про космос встановлює права держав під час провадження космічної діяльності:

· здійснювати дослідження та використання космічного простору та небесних тіл без будь-якої дискримінації, на основі рівності, при вільному доступі в усі райони небесних тіл;

· вільно провадити в космічному просторі та на небесних тілах наукові дослідження;

· використовувати будь-яке обладнання або засоби та військовий персонал для наукових досліджень небесних тіл або будь-яких інших мирних цілей;

· зберігати юрисдикцію та контроль над запущеними космічними об’єктами та їх екіпажами, а також право власності щодо космічних об’єктів, незалежно від їх місцезнаходження;

· порушувати питання щодо проведення консультацій з державою, яка планує діяльність або експеримент в космосі, якщо є підстави вважати, що вони створюватимуть потенційно шкідливі перепони діяльності інших держав з мирного дослідження та використання космічного простору;

· звертатись з проханням про надання можливостей щодо нагляду за польотом своїх космічних об’єктів (з метою укладення угод про розміщення на територіях інших держав станцій спостереження);

· право відвідувати (на основі взаємності та після завчасного сповіщення) усі станції, установки та космічні кораблі на небесних тілах.

Договір про космос встановлює також обов’язки держав під час космічної діяльності:

· сприяти міжнародному співробітництву в наукових дослідженнях космічного простору;

· провадити дослідження та використання космічного простору відповідно до міжнародного права, включаючи Статут ООН, в інтересах підтримки міжнародного миру та безпеки і розвитку міжнародного співробітництва та взаєморозуміння;

· надавати космонавтам інших держав усю необхідну допомогу на випадок аварії, лиха або вимушеної посадки (поза межами території запускаючої держави) і для повернення їх цій державі;

· негайно інформувати інші держави чи Генерального секретаря ООН про встановлені космічні явища, які могли б становити небезпеку для життя або здоров’я космонавтів;

· нести міжнародну відповідальність за діяльність національних суб’єктів космічної діяльності, у тому числі за шкоду, спричинену під час цієї діяльності;

· повертати запускаючій державі на її прохання космічні об’єкти, що виявлені за межами цієї держави;

· враховувати відповідні інтереси інших держав при дослідженнях космічного простору; вживати заходів для запобігання шкідливого забруднення космосу та несприятливих змін земного середовища;

· провадити міжнародні консультації перед проведенням експерименту, здатного викликати шкідливі наслідки;

· на рівних засадах розглядати прохання інших держав про надання їм можливості для нагляду за польотом космічних об’єктів;

· в максимально можливій і практично здійсненній мірі інформувати Генерального секретаря ООН, громадськість і міжнародну наукову спільноту про характер, місце та результати космічної діяльності;

· зберігати на засадах взаємності відкритими для космонавтів інших держав усі станції, установки та космічні кораблі на небесних тілах.

Крім цього, Договір про космос забороняє: проголошувати суверенітет на космічний простір і небесні тіла, а також здійснювати їх національне привласнення або окупацію; виводити на орбіту (розміщувати в космосі) і встановлювати на небесних тілах будь-які об’єкти з ядерною зброєю чи іншими видами зброї масового знищення; використовувати Місяць та інші небесні тіла в немирних цілях; присвоювати космічні об’єкти інших держав незалежно від місця їх виявлення. Таким чином, він встановив міжнародно-правові засади, правила космічної діяльності, якими повинні керуватися держави та міжнародні організації, причому незалежно від того є держава запускаючою, чи ні; Договором встановлено правовий режим космічного простору, а також основи правового статусу об’єктів і суб’єктів космічної діяльності.