Суб'єкти і проблеми міжнародного космічного права
Специфічні риси діяльності з дослідження та використання космічного простору (велика вартість космічних проектів і космічної техніки; універсальність за сферами використання та глобальності за наслідками її застосування) зі самого початку щільно пов’язали зовнішні, в першу чергу, політичні інтереси держав із внутрішніми: питання використання КТ для вирішення глобальних проблем людства та внутрішньоекономічні проблеми розвитку окремих країн, проблеми міжнародної безпеки і потреби скорочення бюджетного фінансування та все більшої комерціалізації космічної діяльності, перспективи створення світового інформаційного простору, можливості різних країн щодо справедливого доступу до цього простору і проблеми національної безпеки, в тому числі забезпечення інформаційного суверенітету держав тощо.
Міжнародне космічне право було започатковано як галузь міжнародного публічного права, норми та принципи якої регламентують діяльність суб’єктів міжнародного права, в першу чергу, в космічному просторі: щодо заборони випробувань ядерної зброї в космосі та розміщення в космічному просторі об’єктів з ядерною зброєю та іншими видами зброї масового знищення, стосовно порядку діяльності на Місяці та інших небесних тілах, щодо заборони національного привласнення космічного простору тощо.
Але швидке розширення масштабів діяльності приватного сектору в космічній галузі та пов’язаних з нею галузях потребує перегляду багатьох аспектів міжнародного космічного права. В сучасних умовах комерціалізації та приватизації космічної діяльності виник і бурхливо розвивається світовий космічний ринок, який з юридичної точки зору є системою публічно-правових і приватно-правових зв’язків, що опосередковують відносини відповідно між суб’єктами міжнародного публічного права (державами та міжнародними урядовими організаціями) і неурядовими суб’єктами космічної діяльності (транснаціональними корпораціями (ТНК), неурядовими міжнародними організаціями, приватними фірмами тощо). з наведеного в матеріалах Третьої конференції ООН з космосу огляду проблемних питань міжнародного космічного права стає цілком зрозуміло, чому одних лише норм і принципів космічного права вже недостатньо для врегулювання широкої гамми правовідносин суб’єктів космічної діяльності, і в першу чергу, на теренах світового ринку космічних послуг і технологій [1].
Питома вага правових питань міжнародної торгівлі, питань врегулювання економічного співробітництва в міжнародному публічному праві увесь час зростає, що дозволяє говорити не тільки про становлення нової (космічної) галузі міжнародного публічного права, але й про все суттєвіший вплив на регулювання світового космічного ринку саме міжнародного економічного права. Однак у зв’язку з процесами комерціалізації та приватизації космічної сфери необхідно зазначити, що регламентовані міжнародним публічним правом відносини носять не цивільно-правовий, а міждержавний характер. Що ж стосується регулювання особливої групи приватноправових відносин, які мають міжнародний характер, то це об’єкт саме міжнародного приватного права. Це, насамперед, майнові відносини. Поряд з майновими відносинами в міжнародному обігу виникають і пов’язані з ним немайнові відносини (наприклад, в галузі інтелектуального права, страхування тощо), які також відносяться до сфери регулювання міжнародного приватного права. Проте простий перелік суб’єктів правовідносин сучасного космічного ринку дає підстави констатувати, що навіть комплексне врахування існуючих правових механізмів міжнародного космічного, міжнародного економічного та міжнародного приватного права не вичерпує проблему адекватності відповідних правових регуляторів сучасній системі відносин суб’єктів світового ринку космічних послуг і технологій, адже всезростаючий вплив на зазначені правовідносини має активність на світовому космічному ринку транснаціональних компаній.
У зв’язку з набуваючими сили процесами комерціалізації в космічній сфері та в силу особливих рис космічної діяльності на сучасному етапі, що все більше характеризується ознаками інтернаціоналізації та глобалізації, все більша частка операцій на світовому космічному ринку здійснюється транснаціональними корпораціями та (або) за участю міжнародних банків. І це додає до вже розглянутих проблем правового регулювання космічної діяльності ще однієї - проблеми правового врегулювання відносин транснаціональних утворень з іншими учасниками цього ринку.
Як зазначено в деяких дослідженнях, присвячених аналізу діяльності транснаціональних утворень в рамках світової політики та економіки, відмінною рисою ТНК є те, що вони являють собою єдину систему підприємств, які щільно координують свою діяльність, що здійснюється на території кількох країн. Як ціле, транснаціональні корпорації, на відміну від "чисто" національних підприємств, фактично знаходяться поза юрисдикцією окремої держави або правового контролю групи держав чи міжнародних організацій [31], [32]. Тобто, ці корпорації не володіють національною правосуб'єктністю.
З іншого боку, концепції, що обґрунтовують у тій чи іншій мірі можливість визнання за транснаціональними компаніями повної чи обмеженої міжнародної правосуб'єктності, явно не переконливі, оскільки вони не співпадають з реальною політичною дійсністю сучасних міжнародних відносин і не підтримуються більшістю держав, які не йдуть на обмеження своїх суверенних прав щодо контролю за діяльністю господарських утворень, розташованих на їх територіях.
Враховуючи, що заходи з регулювання діяльності ТНК, що приймаються державами на національному, двосторонньому та регіональному рівнях, мають обмежений характер і у зв'язку із зростанням кількості проблем, породжених цими корпораціями, держави та міжнародні організації вже майже 30 років намагаються запровадити в міжнародно-правову практику правила, які б регламентували операції ТНК у масштабах світового ринку [4].