Лондонська школа неолібералізму.

Неолібералізм – це сучасний варіант неокласичної теорії.Сутність неолібералізму полягає в обґрунтуванні необхідності поєднання державного регулювання економіки з принципами вільної конкуренції й розробці на такому підгрунті визначеної економічної політики.

Неолібералізм

Існує декілька моделей неолібералізму: „лондонська”, „фрейбургська”, „паризька” й „чикагська”.

Фрідріх Хайек (1899-1984 р.р.)був професором Лондонського університету майже двадцять років. Автор відомих книг „Ціни й виробництво” (1929), „Грошова теорія й економічний цикл” (1933), „Прибуток, відсоток й інвестиції” (1939), „Згубна самовпевненість” (80-ті рр.) та ін. В своїх творах Хайек категорично спростовував будь-які спроби державного регулювання економіки. Одним з перших він виступив з критикою теорії Кейнса, а також критично ставився до інших економістів, прихильників державного втручання в економічні процеси. Центральна ідея Хайека: ринкові ціни відіграють вирішальну роль в передачі інформації господарюючим суб’єктам і в децентралізації процесу прийняття економічних рішень. З точки зору вченого, кожне порушення цього принципу функціонування економіки згубне для неї й призводить до диктатури. Хайек не сприймав навіть ідею „змішаної економіки”, виступаючи виключно за культ ринкових механізмів регулювання соціально-економічних процесів.