В —діти з поєднанням ознак низької інтенсивності та низької ефективності навчальної діяльності.

Види ускладнень у навчанні та їх причини. Можливості домашнього вихователя у подоланні ускладнень дитини у навчанні.

Уникнути передчасного стомлення допоможе школяру правильна поза під час праці. Суворий порядок і тиша при самопідготовці дозволяють йому найкращим чином зосередити свою увагу на виконанні уроків.

Дуже важливо перед підготовкою домвшніх завдань провести прогулянку, “спортивну годину” на повітрі Але тільки не перегляд телепередач!. Корисно під час самостійних занять проводити короткочасні перерви, які надають можливість задовольнити потребу дитячого організму в рухливості.

Завданням початкооїа школи є формування у дитини навичок письма, рахування, читання, всебічний розвиток її особистість і підготовка до активного та самостійного життя. У деяких дітей процес навчання у школі ускладнений. При цьому вони не страждають розумовою відсталістю або певними розладами психічних функцій.

Причиною відставання у навчанні може бути мінімальна дисфункція окремих систем мозку, що не досягає ступеню дефектності.

Ускладнення в засвоєнні шкільної програми можуть бути пов’язані:

• з недоліками дошкільного виховання і навчання, на що деякі батьки зовсім не звертають уваги і помічають лише тоді, коли дитині важко навчатися у школі;
• з мінімальними мозковими дисфункціями;
• з психотравмуючою ситуацією у родині;
• з астенічним станом внаслідок тривалого тяжкого захворювання[4;3]

Психолого-педагогічнога типологія загального відставання в навчанні у молодших школярів( за Гільбухом, 2):

А — діти з низькою інтенсивністю навчальної діяльності;

Б — діти з низькою ефективністю навчальної діяльності;

Тип А. Загальними ознаками цього типу є: неуважність при сприйманні навчального матеріалу, недисциплінована поведінка на уроках, повільно виконання навчальних завдань; всі зусилля і старання, які потрібні безпосередньо для навчальної діяльності, займають у школяра обмежений час; про таких учнів вчителі зазвичай говорять, що вони „не працюють”. Разом з тим рівень пізнавальних здібностей у учнів даного типу достатній для задовільного засвоєння шкільної програми.

Виділяють три групи учнів цього типу.

У дітей, які належать до першої групи, низька інтенсивність навчальної діяльності обумовлена відсутністю стійких мотивів навчання у школі при вираженій направленості на різні види позашкільної активності, в тому числі і інтелектуальної. (Багато хлопців, які належать до цієї групи, люблять, наприклад, грати в шахи, доміно). Інші специфічні ознаки даної групи: рухливість дитини в іграх і різних видах діяльності у позакласний час; схильність активно брати участь в бесіді на уроках, якщо вона у значній мірі стосується вражень, які були отримані в ході позакласної діяльності. Оскільки, у дітей даної групи виробляється загальний навик уникнення активної навчальної діяльності, вони з часом стають все більш пасивними. В результаті чого розвиток їх словесно-логічного мислення все більш затримується в порівнянні з іншими школярами. Одночасно накоплюються прогалини в знаннях, вміннях та навичках по пройденому навчальному матеріалу.

Домінуючим мотивом поведінки у дітей даної групи є потреба у самоствердженні в активній діяльності. Як правило, ці потреби не знаходять задоволення у навчальній діяльності, і тому дитина намагається ствердити себе у різних видах позашкільних занять.

Причинами несформованості мотивів шкільного навчання у дітей, які належать до цієї групи, є недостатня увага з боку батьків (як в дошкільний період, так і після вступу дитини до школи), а також відсутність індивідуального підходу до них з боку вчителя.

У учнів другої групи низька інтенсивність навчальної діяльності обумовлена незначними порушеннями функцій емоційно-вольової сфери. Інші специфічні ознаки: наявність суб’єктивного бажання навчатися у поєднанні зі слабким розвитком вольових якостей, що проявляється у нездатності дитини довести почату справу до кінця. З цим часто поєднуються такі риси, як замкнутість, агресивність, збудливість. У цих дітей також накопичуються прогалини у знаннях по всім навчальним предметам. До причин відхилень у функціях емоційно-вольової сфери дитини відносять: послаблення центральної нервової системи; гіперопіка з боку батьків, яка заважає формуванню у дитини звички стримувати свої бажання і потяги; суворе відношення до дитини у сім’ї; емоційна неврівноваженість батьків.

Дітям, які належать до третьої групи, притаманна низька інтенсивність навчальної діяльності, обумовлена, як правило, затримкой у розвитку емоційно-вольової сфери. Специфічними ознаками їх поведінки є: наївні вчинки на уроці (без дозволу встають з місця, починають голосно розмовляюти, часто відволікаються, граються різними предметами та іграшками); до незадовільних оцінок відносяться безтурботно. Разом з тим у таких дітей зазвичай спостерігається достатньо високий рівень розвитку пізнавальних здібностей. Так, наприклад, вони з цікавістю слухають розповіді для дітей дошкільного віку, успішно розв’язують задачі, якщо вони включені в ігрову діяльність.

Тип Б.Головна поведінкова ознака даного типу: дитина витрачає на навчання, багато зусиль і часу, але із завданнями не справляється.

Особлива ознака дітей, які належать до першої групи даного типу, — обумовленість низької ефективності їх навчальної діяльності недостатнім розвитом пізнавальних здібностей при бажанні вчитися. Зазвичай таке явище спостерігається в першому класі, точніше, в першому півріччі. Вчителі відзначають відсутність у дитини підготовленості до школи: невміння читати, незнання букв, цифр; недостатній мовленнєвий розвиток, низький рівень розумової діяльності; нерозуміння елементарного навчального матеріалу. При цьому дитина намагається навчальні завдання виконувати.

Причинами недостатнього розвитку пізнавальних здібностей є бідність почуттєвого та мовленнєвого досвіду дитини, які обумовлені низьким культурним рівнем батьків, відсутністю батьківської любові і турботи у дошкільний період та під час навчання у школі, або невеликими ураженнями в корі головного мозку.

В результаті відсутності індивідуального підходу з боку вчителя, невміння та небажання батьків допомогти дитині, школяр з байдужістю починає відноситись до навчання, і для нього стає характерною не тільки низька ефективність, але і низька інтенсивність навчальної діяльності.

Відмінною рисою другої групи дітей цього типу полягає в тому, що у них низька ефективність навчальної діяльності обумовлена інертністю, повільністю функціонування нервової системи. Таким дітям потрібно значно більше часу на те, щоб зрозуміти зміст заданого вчителем питання, згадати свої знання, спланувати і словесно оформити відповідь.

Діти, які належать до цієї групи, повільні не тільки у навчальній діяльності, але і в іграх. Усвідомлюючи цей недолік, такі діти уникають ігр, де потребується спритність, швидкість, віддають перевагу спокійним видам занять — малювання, ігри з конструктором, ігри з ляльками, причому часто граються окремо. Для дітей цієї групи природними є паузи, невпевнені відповіді, які вчитель іноді приймає за незнання і в результаті учень отримує занижену оцінку.

Якщо дітям з інертним типом нервової системи надати на виконання завдання достатньо часу, вони виконують його, як правило, без помилок. Їм не приходиться витрачати час на їх виправлення, на переписування неправильно вирішених задач, прикладів і т.п. Тому далеко не всі повільні учні відстають у навчанні. Деякі з них добиваються задовільної або навіть гарної успішності за рахунок використання сильних якостей своєї особистості: цілеспрямованості, організованості, звички до самоконтролю і т.п. Успішність такої дитини залежить від вміння вчителя знайти необхідний підхід до навчання.

Відмінна особливість дітей, які належать до третьої групи цього типу, — обумовленність низької ефективності їх навчальної діяльності значними прогалинами у знаннях, вміннях та навиках по раніше пройденому матеріалу, які є наслідком багатьох пропусків навчального часу із-за тривалого захворювання або несприятливих домашніх умов. Це цілком нормальні діти, які володіють достатньо розвинутими мотивами навчання; їх розумові здібності також розвинуті задовільно, але не настільки, щоб дитина могла, працюючи самостійно у домашніх умовах, не відставати від однокласників або ліквідувати без спеціальної допомоги утворені прогалини у знаннях.

Тип В. Діти з поєднанням низької інтенсивності і низької ефективності навчальної діяльності.

Відмінною ознакою першої групи є низька інтенсивність навчальної діяльності, яка обумовлена низькою ефективністю. Інші специфічні ознаки: низький рівень розвитку пізнавальних здібностей (в першу чергу — мислення і мови) як результат недостатньої уваги до дитини з боку батьків; з початку навчання в першому класі спостерігається стараність, переживання невдач у навчанні; потім таке відношення змінюється на байдужість, пасивність.

Відмінною ознакою другої групи дітей є обумовленність низької ефективності навчальної діяльності її низькою інтенсивністю на початковому етапі навчання. Причинами цього можуть бути несформованість мотивів навчання на початковому етапі або невеликі порушення функцій емоційно-вольової сфери.

На початковому етапі шкільного навчання дитина не мала стійких навчальних мотивів, але під впливом тих чи інших факторів, ці мотиви з’явились — дитина намагається активно працювати. Проте прогалини у знаннях, які збереглися у дитини обумовлюють низьку ефективність її зусиль. Подальше відношення дитини до навчання буде залежить від того, чи отримає вона необхідну допомогу з боку вчителя і батьків.

Особливістю учнів третьої групи є одночасні і незалежні прояви низької інтенсивності і низької ефективності навчальної діяльності з перших днів навчання у школі. Специфічні ознаки: психологічна неготовність до шкільного навчання, явно виражена психічна інфантильність, яка охоплює не тільки емоційно-вольову сферу, але і інші сфери особистості.[2; 21-35]

Існує і інша класифікація причин відставання молодших школярів у навчанні, яка на нашу думку більш обґрунтована і більш практична.