Глосарій

Аварійний комісар – фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер і розмір збитків і видає аварійний сертифікат.

Аварійний сертифікат – документ, що видається страхувальникові аварійним комісаром, агентом або іншим уповноваженим представником страховика на підставі наслідків огляду пошкодженого майна.

Агент страховий – фізична або юридична особа, яка діє від імені страховика і в межах наданих ним повноважень.

Аквізиція – укладання нових договорів страхування.

Актуарій – офіційно уповноважена особа, фахівець, яка з допомогою методів математичної статистики розраховує страхові тарифи.

Андеррайтер – висококваліфікована і відповідальна особа, уповноважена виконати необхідні процедури по розгляду пропозицій і прийняттю ризиків на страхування (перестрахування).

Ануїтет – договір страхування пенсій або ренти, за яким виплачується визначена річна сума доходу протягом життя застрахованого замість попередньої сплати одноразової страхової суми.

Бенефіціар – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування (вигодонабувач за страховим полісом).

Бонус-малус – система підвищень і знижок, що застосовується у страхуванні.

Бордеро – перелік ризиків, прийнятих на страхування у частині, що передається цементом у перестрахування.

Брокер страховий – юридична або фізична особа, що має дозвіл на здійснення посередницької діяльності на страховому ринку.

Вид страхування – страхування однорідних об’єктів від характерних для них небезпек.

Викупна сума – сума, на яку може претендувати власник полісу зі страхування життя в разі припинення дії полісу.

Ексцедент – залишок страхової суми, що створюється зверх власного утримання страховика і передається у перестрахування.

Зароблена премія – та частина страхової премії, яка припадає на час, що минув після початку страхового періоду.

Застрахований — особа, яка бере участь в особистому страхуванні, чиє життя, здоро­в'я та працездатність виступають об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водно­час є і страхувальником. За деякими вида­ми особистого страхування ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, при страху­ванні дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими — діти.

Збиток – втрата (шкода), що підлягає відшкодуванню страховиком.

Коефіцієнт збитків – показник, що розраховується як відношення оплачених претензій і тих, що підлягають оплаті, до величини зароблених премій.

Незароблена премія – частина премії, що по договору страхування припадає на ще непочатий період страхування.

Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією.

Отримувач страхового відшкодуван­ня, або страхової суми — фізична або юридична особа, яка за умовами страхування має право на отримання відповідних грошових засобів. У майновому страхуванні — це стра­хувальник, в особистому— страхувальник або застрахований (страхування на дожит­тя, втрату здоров'я, від нещасного випадку), а з настанням смерті — особа, котрій запові­дав страхувальник отримати страхову суму на випадок його смерті.

Портфель відповідальності – загальна сума відповідальності страховика або перестраховика за всіма діючими полісами.

Регрес – право страховика на висунення у межах фактично сплаченої страхувальникові суми відшкодування збитку претензії до третьої сторони, яка винна у страховому випадку, з метою отримання від неї компенсації за нанесену шкоду.

Страховий захист — сукупність розподільчих та пере розподільчих відносин з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянам при загибелі або ушкодженні матері­альних об'єктів, або втратах у сімейних доходах населення у зв'язку з втратою здоро­в'я, працездатності та іншими подіями.

Страховий інтерес — усвідомлена по­треба в захисті майна, доходів, життя, здоро­в'я, працездатності і т. ін. шляхом страху­вання.

Страхова сума — сума, на яку стра­хується об'єкт за законом (обов'язкове стра­хування) або за договором (добровільне стра­хування). У майновому страхуванні вона визначається, як правило, на одиницю об'єк­ту, що підлягає страхуванню (будівля, спору­да, автомобіль, голова ВРХ тощо), або в ціло­му за конкретним вибором майна (основні фонди, домашнє майно громадян і т. ін.). Страхова сума в майновому страхуванні не може перевищувати вартості об'єкту, що підлягає страхуванню.

В особистому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого, закон не встановлює для неї верхньої межі, а встановлюється вона за угодою сторін (страховика і страхувальника).

Страховик — юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії.

Страхувальник — юридична або фізич­на особа, яка вступила в страхові відносини із страховиком, сплачує страхові внески і пре­тендує на страхове відшкодування збитків за застрахованими подіями.

Страховий випадок — подія, з настан­ням якої страховик зобов'язаний за законом (обов'язкове страхування) або за дого­вором (добровільне страхування) виплати­ти страхове відшкодування (страхову суму).

Страхове відшкодування — сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідаль­ності з настанням страхових випадків для покриття збитків.

Страхова відповідальність (страхове покриття) — зобов'язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами стра­хування сукупності подій або окремої події.

Страхове свідоцтво (страховий поліс) — документ, що засвідчує факт страхування відповідно до правил страхування.

Страхове поле – максимальна кількість об’єктів, котрих можна застрахувати на добровільних засадах.

Страховий внесок (премія, платіж) – плата за страхування, сума, що її сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку.

Термін страхування – період дії договору страхування.

Форми страхування – страхування може бути обов’язковим і добровільним. Обов’язкове страхування запроваджується Законами України. Добровільне страхування здійснюється на основі правил, що розробляються страховими компаніями.

Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.

Цедент (перестрахувальник) - страховик, що передає за плату частину прийнятого за договором зі страхувальником ризику на перестрахування пере страховикові.

Цесія – процес передання застрахованого ризику в перестрахування.

Цесіонер – страхова компанія, що приймає ризик у перестрахування.

Шкода – наслідок порушення прав, що охороняються законом, та інтересів суб’єктів цивільних правовідносин (держави, організацій або громадян).