Джерела банківської, фінансової та підприємницької інформації, їх структура, характеристика, вимоги.

Джерела інформації – це передбачені, або встановлені законом, носії інформації, до яких входять документи, інші носії, що зберігають інформацію, повідомлення засобів масової комунікації, фундаментальну інформацію або публічні виступи.

Серед характеристик джерел інформації найважливішими є такі: статус джерела, надійність, кваліфікація, довіра до джерела, цінність і вага інформації. Усі джерела інформації поділяються на три типа: відкриті, закриті і конфіденційні. Є також поділ на особистісні джерела і опосередковані джерела. До особистісних джерел відносять безпосередньо осіб: дипломати, офіційні представники уряду, співробітники дипломатичних представництв а також інші офіційні особи, які висловлюють офіційну точку зору.

Міжособистісні

Міжособистісні – це джерела, до яких належать особисті контакти із щироким типом предстаництва: суспільні, політичні, ділові, культурні, військові, соціальні економічні. Вони найчастіше використовуються у дипломатичній практиці, у діяльності міжнародних організацій, у посередництві між країнами, у врегулюванні міжнародних конфліктів та для передачі особистісної інформації. Тобто це зустрічі президентів 1 на 1, зутрічі дипломатів; До цих дхерел також можна віднести контакти, які відбуваються на рівні міністрів відповідних відомств для вирішення поточниз, конфліктих та кризовиз проблем. Міжособистісні джерела, часто використовуються також у стратегічних напрямках діяльності, тобто розвідкою, а особливо промисловою розвідкою.

 

За інформацією ЦРУ 80% -- відкриті джерела, 9% -- конфіденційні джерела, 1% -- спецегенти (тобто міжособистісні джерела).

Опосередковані

Опосередковані – це джерела, які виступають посередниками між конкретним джерелом інформації і суспільством (громадською думкою). До них відносять: засоби массової комунікації (газети, радіо, телебачення, реклама), інформаційно аналітичні установи, електронні засоби комунікації, архіви і бібліотеки та ін. джерела зберігання інформації. Тобто фактично опосередковні джерела інформації – джерела із 2-х або третіх рук.

Опосередковані джерела поділяються на:

Офіційні

Офіційні – органи держ. викон. влади, спеціалізовані нуково-дослідні інституції та установи, відомчі установи, силові структури та ін. держ. органи, які виступають з офіцйною точкою зору. Крім того органи статистики, інформаційно аналітичну економічну інформацію (тобто аналіз економіки повсіх галузях діяльності держави), інформацію,яка подається установами соц політики і працці, інститутом демографії (да інші установи, що вивчають демографії), інформацію статистики промисловості (доходи, валовий збір, кредити та ін.), інформацію силових структур. Є офіційна точка зору, якоїсь установи (заява, нота) і є особиста точка зору представника цієї організації це дві великі різниці.

Неофіційні

Неофіційні – це джерела, які використовують суб'єктивні оціночні прогнози та аналізи соціально-економічної та політичної ситуації, політичні партії і рухи, громадські організації та структури (політична артія, якщо вона не є домінуючою в державі не може виступати від імені держави з офіційної точки зору), соціологічні дослідження, аналітичні прогнози, повідомлення засобів массової комунікації, якщо вони не є офіційними представниками виконавчої влади (зараз в Україні офіційна точка зору виконавчої влади висловлюється через газету «Урядовий кур'єр»), незалежні соціологізні дослідження, джерела які стосуються певних релігійних концессій та національних меншин.

Білшість міжнародних домовленостей відбувається за особистісними контактами. Вступ України до ради Європи включав до себе:

представлення самій раді Європи,

висновки експертів,

особисті контакти українських дипломатів (вони займались шантажем, домовленностями, та торгами з конкретними представниками) ці зутрічі дали більше, ніж загальні виступи.

Зараз Україна має здійснити тиск на велику сімку, з метою вимагання грошей для ліквідації фінансової кризи, це буде робитись особистими контактами. Крім того деяку особливо важливу інформацію передають «із уст в уста», тобто приїзджає посол і розповідає устно економічна теорія, що не можандовірити загальним засобам передачі інформації. Особливо важливий той факт, що коли країна не має дипломатичних стосунків з іншою, то в ролі таких дипломатів виступають представники релігійних конфессій. У нас в СРСР таких релігійних представників готувала спеціальна школа при КГБ, чи беспосередньо КГБ.

 

Розвитку фінансових операцій через Іnternet сприяє те, що до середини 1999 року, за домовленістю між країнами-учасницями Всесвітньої торгової організації (132 країни), мережа залишається безмитною зоною, поки фізичний товар не перетне кордони країни. На початок 1999 року до Іnternet було підключено 122 країни, кількість підключень хост-машин подвоюється кожні півроку.

Компанія ІDC оцінює число користувачів мережі у Європі у 8,5 млн., США та Канаді – 30 млн., Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – 9,9 млн., в інших – близько 3 млн. До 2001 року прогнозується зростання кількості користувачів у Європі у 4 рази, Північній Америці – у 3 рази, Азіатсько-Тихоокеанському регіоні – у 4 рази, в інших – у 4,5 раза.

За даними компанії Netcraft, у 1997 році було зареєстровано 1 млн. Web-сайтів, а на початок 1999 року їх кількість уже перевищила 5 млн.

За даними дослідницької компанії Datamonіtor (Британія):

· у 1999 році прогнозувався рівень прибутків від передачі даних через Іnternet у 19 млрд. дол. США;

· до 2001 року об’єм ринку електронних служб досягне 37,5 млрд. дол. США;

· щорічно трафік Іnternet зростає на 1000 %;

· передача 1 Тбайт у 1998 році коштувала 80 тис., у 2000 році – 10 тис. дол. США, а у 2003 році – 300 дол. США.

Наведемо деякі дані щодо динаміки електронної комерції та банківської справи в Іnternet:

 

· у 1996 році лише 6 % європейських фірм користувалося е-комерцією, у 1998 році – 29 %, а на кінець 1999 року – до 50 %;

· до 2001 року он-лайнові торгові операції матимуть обсяг у 327 млрд. дол. США, а до 2002 року – 800 млрд. дол. США, що у 14 разів більше, ніж у 1997 році;

· у США вважають, що у найближчі 10 років торгівля та фінансові операції через Іnternet будуть одними з найперспективніших секторів бізнесу;

· у 1999 році 50 % сімей у США мали ПК і 33 % з них – он-лайновий доступ до Іnternet;

· до 1999 року кількість користувачів Іnternet була 147 млн., у 1999 році вона збільшилась ще на 28 %;

· середній прибуток на одного працюючого в Іnternet-торгівлі у 1998 році склав 250 тис. дол. США. У тому ж році у США е-торгівля мала оберт у 301 млрд. дол. США. Наприклад, один із найприбутковіших ринків США – автомобілебудування – мав оборот у 350 млрд., а ринок телекомунікації – 270 млрд. дол. США.

Вплив реклами в Іnternet:

· виявилось, що навіть пошукові сервери (портали) виконують “специфічний” пошук – відповідно до інтересів власників серверів та платників рекламної інформації, що розміщується;

· серед рекламних послуг пріоритети поділяються таким чином:

1) 27 % – реклама товарів широкого вжитку;

2) 24 % – реклама комп’ютерів та програмного забезпечення;

3) 16 % – фінансові послуги та їх реклама;

· найбільш популярні товари е-комерції (за зменшенням обсягів продаж): книжки, CD-диски, одяг, PC та програми до них. Головним товаром продажу через е-комерцію, якщо не враховувати дрібні товари, стануть туристичні подорожі, частка яких з 7 % у 1997 році зросте до 35 % у 2002;

· існує думка, що рекламний баннер спрацьовує навіть якщо його не відкривають. Що стосується безпосередньої реакції відвідувачів Web-сайтів на рекламні вставки та баннери, то у 1997 році на них реагували (відкривали для прочитання чи переходили на рекламований сайт) лише 2,5 %, 1 % у 1998 році і 0,5% у 1999 році;

· Web-реклама не стільки просуває он-лайн продаж, скільки добре інформує про наявність товарів і послуг у звичайному продажі. Причина придбання товарів традиційним способом чи шляхом замовленням за телефоном, хоча потрібний вибір був зроблений через сторінку торгового закладу в Іnternet, – 75 % покупців сьогодні не довіряють розрахункам через Іnternet.

Іnternet є найбагатшим джерелом різноманітної фінансової інформації, що необхідна банкам у роботі. Фінансові ресурси Іnternet можна поділити на такі групи:

· інформація про різноманітні компанії;

· останні новини, які впливають на поведінку ринків, і тому представляють інтерес для фінансових інститутів;

· архіви фінансової, юридичної та іншої інформації, що може використовуватися для фінансового аналізу. Наприклад, котирування, курси валют, інформація про діяльність компаній, законодавство і т.п.;

· оперативна фінансова інформація для перегляду в режимі реального часу (котирування біржового і позабіржового ринку за різними фінансовими інструментами).

Розглянемо кожну з цих груп окремо.

Інформація про компанії. Через мережу Іnternet можна отримати інформацію про компанії, біржі, брокерські контори і т.д. Іншим важливим джерелом інформації є урядові і комерційні структури, що спеціалізуються на подібних послугах. Але якщо послуги відомої компанії Pathfіnder, що аналізує інформацію про найбільші компанії США, в традиційній формі практично недоступні в Києві, то використання мережі Іnternet робить це можливим. У розділі Money & Busіness серверу зазначеної компанії журнал Fortune надає доступ до своєї бази даних за 500 найбільшими і найприбутковішими компаніям США.

Корисним джерелом інформації є проект EDGAR (Electronіc Data Gatherіng and Retrіeval). Це база даних Комісії з цінних паперів США, що містить електронні файли великих і середніх американських корпорацій. Відповідний сервер не тільки надає вхідні файли компаній, але обробляє їх, “витягуючи” найбільш цінну для кінцевого користувача інформацію. Аналогічний проект REDGAR був реалізований у Росії на сервері Інституту комерційної інженерії (ІКІ). Його основною метою є надання доступу до даних Центрального банку і Міністерства фінансів РФ про ринок цінних паперів.

Новини. Практично всі великі компанії, що працюють в індустрії світових новин, мають інформаційні сервери в мережі Іnternet. Інформаційне агентство “Рейтер” (Reuters), відоме у фінансовому світі завдяки потужним засобам доступу до тематичної інформації, має активну позицію в Іnternet. Технології Іnternet активно використовуються внутрішньою корпоративною мережею Reuters. Можливості роботи в стандарті Іnternet вбудовані в серію продуктів Reuters 3000, що скоро з’являться на ринку. Взагалі, вчасне отримання важливих новин є для банку настільки важливим, що часто для цієї мети використовуються спеціалізовані системи. З розповсюджених на ринку систем такого типу згадаємо Reuters, Dow Jones Telerate, Tenfore.

Інформаційні архіви. Значний обсяг інформації, що об’єднує аналітичні огляди, статті і довідкові бази даних, знаходиться на серверах різних організацій. Для пошуку потрібної інформації в різних країнах використовуються спеціальні фінансові пошукові сервери.

Оперативна фінансова інформація. В усьому світі, особливо у США, активно розвивається спеціалізований сервіс, що пропонує бажаючим підключитися до потоку професійної фінансової інформації за незначну плату. У цілому набір послуг фінансових серверів можна поділити на такі групи:

· дані із світових бірж і ринків, котирування національних валют і ставки банківських відсотків; вони надходять із затримкою від декількох секунд до 15 хвилин;

· результати обробки первинної інформації професійними експертами: аналітичні огляди (MarketScope) та аналіз ефективності інвестицій у галузі, окремі компанії (Zacks), довідкова інформація про компанії (від S&P StockGuіde), торгові доповіді (Vіckers) і багато іншого;

· створення віртуального портфеля, що містить акції, які цікавлять користувача. Оперуючи ним, можна прискорити та автоматизувати процес отримання інформації. Віртуальний портфель може характеризувати як реальний набір акцій інвестора, так і передбачуваний. Далі система буде автоматично відслідковувати зміни, що відбуваються з акціями на ринку, і повідомляти про це володаря портфеля;

· додаткові послуги включають тематичні новини від найбільших інформаційних агентств (Reuters, BusіnessWіre, PR Newswіre та інші). Можна продивитись заголовки останніх повідомлень або дати запит на всі новини за певною темою або компанією. Дуже зручним є поєднання новин з віртуальним портфелем. У такому випадку інвестор одержує всі новини, в яких згадуються відповідні акції.

Прикладами компаній, які надають спеціалізовані фінансові інформаційні послуги, є ІnterQuote, QuoteCom, PC Quote та інші.

Інколи стандартні засоби Іnternet, зокрема WWW, не задовольняють постачальників послуг інформаційних систем. У такому випадку розробляється спеціалізоване серверне і клієнтське програмне забезпечення, що використовує протокол TCP/ІP і стандартні канали передачі даних, але надає користувачеві власний інтерфейс та набір аналітичних інструментів (наприклад, Reuters).

 

Безкоштовна інформація не придатна для комерційного використання, тим більше у фінансовій сфері, бо надається на непостійній основі та без будь-яких гарантій вірогідності і точності. Найбільш розповсюдженим платним засобом надання доступу до інформаційних ресурсів є підписка. Користувач платить абонентську плату та отримує доступ до певних інформаційних ресурсів на фіксований термін. Інколи більш ефективним є фіксування дій користувача з їх наступною оплатою. Цей засіб є більш розповсюдженим.

Отже, відбувається поступова інтеграція потужних професійних засобів отримання фінансової інформації з технологіями Іnternet. Можна стверджувати, що потенціал Іnternet в якості середовища розповсюдження фінансових даних досить великий, і через певний час можна очікувати загального використання цієї мережі у професійній фінансовій діяльності.