СЛАЙД № 11
Соціальне саморегулювання в суспільстві|товаристві| і публічна|громадська| влада.
СЛАЙД № 10
Управління в суспільстві має структурний і безструктурний характер. | Суспільство – |товариство|складна система. Воно, |товариство|різні колективи в ньому управляються як структурним, так і безструктурним способами (в цілому|загалом| це структурно-безструктурне управління).
Органи, створені колективами, їх посадовці задають управлінню структурну складову.
Інші чинники, зокрема|фактори| економічного, соціального, ідеологічного, ментального і іншого порядку|ладу|, роблять свій вплив, у тому числі й на управління, створюючи безструктурну складову. При структурному управлінні інформація, управлінські акти розповсюджуються|поширюються| адресно по спеціальній структурі до керованого об'єкту. При безструктурному управлінні інформація розповсюджується|поширюється| вільно або по випадкових ланцюжках і може зробити вплив на керівника[11].
На ділі багато процесів управління в суспільстві|товаристві| мають безструктурний характер|вдачу| (переміщення робочої сили, вибір престижних професій, виховання підростаючого покоління тощо), і органи управління можуть лише частково впливати на них, а на деякі – взагалі не можуть.
Соціальне саморегулювання в суспільстві|товаристві| найчастіше має безструктурний характер|вдачу|.
Серед різних видів управління в суспільстві|товаристві| (управління в сім'ї, технічними системами і ін.) особливе місце займає|позичає,посідає| соціальне саморегулювання природного (безструктурного) характеру |громадське|(наприклад, управління демографічною ситуацією, коли в роки суспільних|громадських| потрясінь, революцій, криз народжуваність природно знижується, виникнення необхідних суспільству|товариству| професій для задоволення його нових потреб, притоку|приплив| нових поселенців на певну територію|утворення|, зникнення| неперспективних сіл, тенденції інтеграції в міжнародному співтоваристві|спілці| і ін.). У цьому випадку публічне управління здійснюється у формі самоврядування|самоуправління| колективу (державно організованого суспільства|товариства|, територіального колективу, міжнародного співтовариства|спілки| тощо). Самоврядування — це управління усередині колективу, не відокремлене від нього. У тій або іншій формі воно існує в будь-якому колективі. Багато явищ самоврядування, у тому числі й природного,|самоуправління| пов'язані з використанням інститутів безпосередньої демократії (заміна правлячої партії шляхом виборів, рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| сільського сходу, референдум в муніципальному утворенні тощо|утворенні|).
Разом з|поряд з,поряд із| самоврядуванням|самоуправлінням| в суспільстві|товаристві| є і така управлінська діяльність, яка виходить ззовні, від структур, що належать колективу, але|та| як би відокремлюваних, таких, що відособляються від нього своїми повноваженнями по відношенню до цього колективу. Так, держава — складова частина суспільства|товариства|, але|та| воно здійснює управлінські функції по відношенню до суспільства|товариства| — всеосяжному|усеосяжному| колективу даної країни; органи місцевого самоврядування|самоуправління| (рада|порада|, голова і ін.) реалізують повноваження по відношенню до територіальному колективу певної місцевості; центральний комітет політичної партії здійснює управлінські функції по відношенню до її низових організацій і членів, правління кооперативу — по відношенню до його членів і т.д.
Такі повноваження мають владний характер|вдачу|. У основі суспільного|громадського| управління лежить влада.
Колектив і суспільний|громадський| колектив. Як явище влада властива будь-якому колективу. Суспільна|громадська| влада зв'язана з|із| організаційно оформленими суспільними|громадськими| колективами постійного характеру|вдачі|. Але і такі колективи далеко не однакові. Різні по своєму характеру|вдачі| виробничий колектив підприємства, політична партія, суспільство|товариство| тієї або іншої країни, територіальний колектив міста, релігійне об'єднання і т.д.
У різних колективах іманентно властива колективу влада здійснюється і самим колективом (це буває при використанні інститутів безпосередньої демократії, наприклад, на загальних|спільних| зборах|зібраннях| або референдумах), але|та| звичайно вона реалізується такими, що полягають в цьому ж колективі, але|та| на ділі відокремленими від нього своїми функціями і, отже, положенням|становищем| органами і посадовцями. Характер|вдача| такої влади і форми її реалізації неоднакові. Вони визначаються кінець кінцем|зрештою| природою того або іншого колективу. Наприклад, повноваження завідувача|завідуючого| канцелярією по відношенню до колективу працівників канцелярії звичайно мають лише технічний характер|вдачу|, пов'язаний з процесами праці. Таке технічне управління колективом відноситься перш за все|передусім| до професійних, а, не соціальним аспектам діяльності колективу. Воно необхідне, наприклад, для забезпечення безперебійної роботи підприємства, організації, співтовариства|спілки| (наприклад, артілі старателів). У виробничому колективі значення мають навики|навички|, професіоналізм керівника. Такий керівник наділений лише певною часткою|долею| владних повноважень і лише в певному відношенні|ставленні| — для забезпечення циклу праці. Такий керівник колективу поставлений над ним лише в невеликому ступені|мірі| (бригадир — він теж|також| робітник|робочий|). Його влада, якщо і може бути названа|накликати| владою, носить технічний характер|вдачу|. Це паравлада| (подібна владі, часткова влада).