Поняття складу злочину

                   
 
 
         

 

 


Склад злочину являє собою певну сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне Сукупність зазначених ознак наводиться тільки і кримінальному законі Перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним Склад злочину трансформується у відповідальність за вчинений злочин

Об’єкт злочинувідображає те, на що завжди посягає злочин, чому або кому він заподіює певної шкоди. Об’єкт злочину визначається тими суспільними відносинами, що охороняються кримінальним законом.

 

Об’єктивна сторона –це зовнішня сторона діяння. Вона виражається у дії чи бездіяльності, якою заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди суб’єкту злочину.

 

Суб’єкт злочину– це фізична особа, яка вчиняє злочин. Юридичні особи не можуть бути суб’єктами злочинів. Суб’єктом може бути тільки осудна особа, тобто така, яка під час злочину усвідомлювала свої дії.

Суб’єктивна сторона – це внутрішня сторона злочину, яка охоплює психологічні процеси, свідомість, волю особи в момент споєння злочину. Ознаками суб’єктивної сторони є вина, мотив і мета злочину.

Види умислу:

- прямий (особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настанню.

- Непрямий (особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки. Вона не бажає, але допускає настання цих наслідків).

Злочинна самовпевненість полягає у такому ставленні суб’єкта злочину, як передбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків діяння, при цьому особа легковажно розраховувала на їх відвернення.

 

Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа взагалі не передбачає навіть можливості настання суспільно небезпечних наслідків, але вона в силу певних обставин повинна була їх передбачати.

 

Змова між співучасниками підлягає покаранню, якщо вона визнана зумисною. Якщо ж особа об’єктивно ненавмисно сприяє іншій у здійсненні злочину або не доносить на неї, то така причетність особи до злочину не є співучастю і має назву дотичності до споєння злочину і карається лише умовах, прямо названих у законі (переховування, не інформування).