Лекція №9-10.
8.
Б. Стомлення при розумовій роботі.
Тривала й інтенсивна розумова робота знижує продуктивність розумової праці, що характеризується ускладненням зосередження, зниженням уваги, ослабленням пам'яті, здатності до абстракцій і суджень.
Механізм розумового стомлення не обмежується зміною працездатності коркових нейронів. Одночасно виникають глибокі зміни корково-підкіркових взаємовідношень зі значним пригніченням функцій. Як результат цього спостерігається синхронізація електричних процесів у корі.
Фізіологічна природа зазначених змін полягає в розвитку природного процесу позамежного гальмування з охоронною функцією. Результатом зміни функціонального стану центральних механізмів є зниження працездатності сенсорних систем. Розвиток позамежного гальмування торкається також взаємовідношення нервових центрів: дихального, судинорухового. Так, виявляється міжпівкульна асиметрія кровонаповнення судин. Тому, для відновлення працездатності доцільне відновлення симетричності в роботі півкуль, що досягається вправами емоційно-ігрової спрямованості.
Після закінчення роботи, у період відновлення, відзначається до вихідного стану гомеостазу. Активізація відновлювальних процесів характерна не тільки для післяробочого стану, але і для передробочого і робочого. Прикладом цього є окисні реакції, які забезпечують ресинтез макроергічних сполук. Однак при роботі процеси дисиміляції переважають над асиміляцією і лише при тривалих і мало інтенсивних видах діяльності встановлюється динамічна рівновага між цими процесами. Для відновлювального періоду характерне переважання процесів асиміляції.
В періоді відновлення виділяють 4 фази (рис. 2): швидке відновлення; уповільнене відновлення; суперкомпенсація (чи “надмірне відновлення”); повільне відновлення. Кожна фаза характеризується специфічним рівнем працездатності, що використовують у процесі тренування.
Зниження Відновлення Підвищена Нормальна
праце- праце- працездатність працездатність
здатності здатності
Стомлююча ВІДПОЧИНОК
робота
Відбудовні процеси в організмі характеризуються поруч загальних закономірностей, що полягають у наступному:
1. Швидкість і тривалість відновлення знаходиться в прямій залежності від потужності роботи: чим більше потужність роботи, вище швидкість відновлення, тим коротше період відновлення. Тому, відновлення після короткочасних навантажень - кілька хвилин, а після тривалої роботи - кілька днів.
2. Відновлення різних функцій протікає гетерохронно, а в деякі фази і з різною спрямованістю (ЧСС знижується, а цукор крові - підвищується). Тому про завершення відновлення судять не по якому-небудь одному чи кільком показникам, а лише по повернення до вихідного рівня найбільше що повільно відновлюється показника.
3. Працездатність та інші важливі функцій організму протягом періоду відновлення можуть не тільки досягати передробочого рівня, але і перевищувати його, проходячи через фазу надмірного відновлення. Коли мова йде про енергетичні субстрати, то таке тимчасове перевищення передробочого рівня називають суперкомпенсацією.
Масопередача. Матеріальний баланс.Способи вираження складу фаз.Рушійна сила масообмінних процесів. Закони Фіка. Термодифузія. Рівняння масовіддачі (Закон Щукарева).
СРС – діаграми рівноваги [1-5, 45-53].