Тези лекції
Тема № 8:Третейський розгляд господарських спорів
- Принципи організації та діяльності третейських судів на Україні;
- Розгляд справи третейським судом;
- Витрати, пов’язані з вирішенням справи третейським судом;
- Рішення третейського суду.
Література:
1. Про третейські суди : Закон України від 11.05.2004 № 1701-IV [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show про третейські суди
2. Вангородська Н. А. Третейський суд в Україні у X - XVIII ст.: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. А. Вангородська; Нац. акад. внутр. справ. — К., 2011. — 20 с.
3. Притика Ю. Д. Проблеми захисту цивільних прав та інтересів у третейському суді: Монографія. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 636 с.
4. Притика Ю. Д. Закон України «Про третейські суди»: Науково-практичний коментар. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – 200 с.
5. Притика Ю. Д. Проблеми визначення місця інституту третейського розгляду в системі українського права / Ю. Д. Притика // Право України. - 2006. - № 3. - С. 16–34.
6. Юлдашев С. О. Правове регулювання третейського розгляду господарських спорів: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / С. О. Юлдашев; НАН України. Ін-т екон.-прав. дослідж. — Донецьк, 2006. — 18 с.
7. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави : національна доповідь / За заг. ред. В. М. Гейця [та ін.]. – К. : НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.
8. Коваль М. В., Литвин Н. А. Порядок оскарження рішень третейського суду / М. В. Коваль, Н. А. Литвин // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – 2010. - № 49. - С. 183-189.
9. Щеглов В. Н. Законность и обоснованность судебного решения : автореферат дисс. ... канд. юрид. наук / В. Н. Щеглов ; Свердловский юридический институт им. А. Я. Вышинского. - Томск, 1955.– 16 с.
10. Гавриленко В. А. Третейское разбирательство споров как гарантия защиты интересов субъектов предпринимательской деятельности : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : 12.00.15 – Гражданский процесс; арбитражный процесс / Гавриленко Владимир Александрович. – СПб, 2006. – 32 с.
1.Відповідно до чинного законодавства, сьогодні в Україні можуть створюватися і діяти третейські суди на постійній основі і третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc).
Постійно діючий третейський суд очолює голова, порядок обрання якого визначається Положенням про постійно діючий третейський суд.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про третейські суди», постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України:
- всеукраїнських громадських організаціях;
- всеукраїнських організаціях роботодавців;
- фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів;
- торгово-промислових палатах;
- всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України;
- об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, у тому числі банків.
Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади й органах місцевого самоврядування.
Утворення постійно діючого третейського суду компетентним органом суб'єктів, визначених у частині першій цієї статті, вимагає:
1) прийняття рішення про утворення постійно діючого третейського суду;
2) затвердження Положення про постійно діючий третейський суд;
3) затвердження регламенту третейського суду;
4) затвердження списку третейських суддів.
Списки третейських суддів постійно діючих третейських судів повинні містити такі відомості про третейських суддів: дата народження, освіта, отримана спеціальність, останнє місце роботи, загальний трудовий стаж, стаж роботи за спеціальністю.
Підвідомчість справ третейському суду встановлює ст. 6 Закону України «Про третейські суди». Так, Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін у яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Досягнувши угоди про передачу справи в третейський суд, сторони обирають третейського суддю або суддів. Кількість суддів може бути будь-якою, але обов'язково непарною. Частіше всього сторони обмежуються одним суддею.
Після узгодження питання про передачу спору до третейського суду та обрання судді (суддів) позивач складає позовну заяву і передає її третейському суду.
2.Взагалі, правила третейського розгляду для вирішення конкретного спору визначаються Законом України «Про третейські суди», регламентом постійно діючого третейського суду і третейською угодою. Правила третейського розгляду, визначені угодою сторін, не можуть суперечити обов'язковим положенням законодавства, які не надають сторонам права входити в угоду з окремих питань. З питань, не врегульованих регламентом третейського суду або третейською угодою в третейському суді для вирішення конкретного спору відносно правил третейського розгляду, третейський суд застосовує норми відповідного закону і може визначити власні правила третейського розгляду лише в тій частині, яка не суперечить принципам організації і діяльності третейського суду, що визначені чинним законодавством.
За загальним правилом місцем проведення третейського розгляду є місцезнаходження третейського суду, якщо інше не передбачене регламентом третейського суду. Втім, сторони можуть на свій розсуд вибрати місце третейського розгляду в третейському суді для вирішення конкретного спору.
У разі відсутності такої домовленості місце третейського розгляду визначається третейським судом з урахуванням усіх обставин справи, зокрема, характеру справи, зручності вибраного місця третейського розгляду для сторін і складу третейського суду.
Стаття 33 Закону України «Про третейські суди» встановлює порядок розгляду справ третейським судом, можливість закінчення справи мировою угодою. Так, розгляд справи третейським судом починається з винесення третейським судом відповідної ухвали та направлення її сторонам. Він не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.
При розгляді справи третейським судом можуть встановлюватися строки для надання пояснень, представлення заяв, документів, доказів по справі і здійснення інших процесуальних дій.
3.Досліджуючи третейський розгляд господарських спорів, не можна оминути увагою склад витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, до якого належать:
1) гонорари третейських суддів;
2) третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду;
3) витрати, понесені третейськими суддями у зв'язку з участю в третейському розгляді, у тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;
4) витрати, пов'язані з оплатою послуг експертів, перекладачів, якщо вони були запрошені чи призначені для участі в третейському розгляді;
5) витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових та письмових доказів у їх місцезнаходженні;
6) витрати, понесені свідками;
7) витрати, пов'язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов'язаних із наданням правової допомоги;
8) витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;
9) витрати на листування третейського суду;
10) витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв'язок;
11) гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.
Якщо регламентом третейського суду або Положенням про постійно діючий третейський суд не визначено, що витрати, вказані в пунктах 3-11 частини першої статті 25 Закону України «Про третейські суди», під час третейського розгляду несуть сторони або сторона, яка подала позов, то такі витрати здійснюються постійно діючим третейським судом з наступним їх стягненням із сторін спору, про що наголошується в рішенні або ухвалі постійно діючого третейського суду.
Розміри гонорарів третейських суддів постійно діючих третейських судів і порядок їх виплати третейським суддям визначаються відповідно до регламенту третейського суду або Положення про постійно діючий третейський суд.
Розподіл витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, між сторонами здійснюється третейським судом згідно з третейською угодою або регламентом третейського суду.
4.Відповідно до ст. 46 Закону України «Про третейські суди», рішення постійно діючого третейського суду скріплюється підписом керівника та круглою печаткою юридичної особи — засновника цього третейського суду. Підписи третейських суддів третейського суду для вирішення конкретного спору на рішенні третейського суду посвідчуються нотаріально.
У рішенні третейського суду повинні бути зазначені: назва третейського суду; дата прийняття рішення; склад третейського суду і порядок його формування; місце третейського розгляду; сторони, їх представники та інші учасники третейського розгляду, що брали участь у розгляді справи третейським судом; висновок про компетенцію третейського суду, обсяг його повноважень за третейською угодою; стислий виклад позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень, клопотань сторін та їхніх представників, інших учасників третейського розгляду; встановлені обставини справи, підстави виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, зміст мирової угоди, якщо вона укладена сторонами, мотиви, з яких третейський суд відхилив доводи, докази та заявлені під час третейського розгляду клопотання сторін; висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю або частково по кожній із заявлених вимог; норми законодавства, якими керувався третейський суд при прийнятті рішення.
Рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо ж у рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом. Така заява підлягає розгляду компетентним судом протягом 15 днів з дня її надходження до суду.
Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо:
1) на день прийняття рішення за заявою про видачу виконавчого документа рішення третейського суду скасовано компетентним судом;
2) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений цією статтею строк для звернення за видачею виконавчого документа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною компетентним судом;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, які не передбачені законами України;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу компетентного суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Отже, третейське рішення є особливим актом, у якому відображається індивідуально-владне розпорядження зобов'язаному суб'єкту. Зазначеному акту застосування права властива імперативність.
Суть цієї ознаки виявляється в наявності у третейського рішення таких рис:
1) третейське рішення торкається конкретного правовідношення і містить розпорядження, які адресовані конкретним особам;
2) чітко визначає межу можливої і необхідної поведінки учасників правовідносин;
3) містить у собі волю третейського суду як особливого соціального утворення, яке функціонує на підставі закону і угоди сторін;
4) направлено на владну реалізацію правових норм та індивідуальне регулювання правовідносин;
5) є засобом примушення, який характеризується об'єднанням державних і приватно-правових елементів[1].
Деякі вчені виокремлюють ще й такі ознаки третейського рішення:
- формалізованість, тобто рішення повинне відповідати вимогам порядку його ухвалення, змісту, форми, які визначаються третейським законодавством, угодою сторін третейського розгляду, регламентом третейського суду;
- законність, яка характеризується правильним застосуванням судом при розгляді конкретного справи норм матеріального права, процесуальних норм і норм судового устрою;
-обґрунтованість;
-контрольованість або підконтрольність рішення третейського суду у встановлених законодавством випадках державним судом. Тобто для примусового виконання рішення третейського суду потрібна у встановлених законом випадках його перевірка державним судом у передбаченому законом порядку. Тільки за результатами перевірки може бути виданий виконавчий документ;
-зв'язок рішення третейського суду з третейською угодою, який полягає в тому, що третейське рішення прямо залежить від угоди і її дійсності. Третейська угода визначає коло питань, відносно яких може бути ухвалено третейське рішення. Рішення, яке виходить за межі третейської угоди, є недійсним і не спричиняє правових наслідків;
- остаточність,яка означає неможливість оскарження рішень третейського суду, крім випадків, передбачених Законом України «Про третейські суди»;
-обов'язковість, яка відтворюється в двох аспектах: обов'язковість третейського рішення для сторін та інших осіб, які брали участь у справі, й обов'язковість добровільно виконати рішення третейського суду;
-винятковість,яка означає неможливість для осіб, які брали участь у справі, повторно звернутися з тотожнім позовом до третейського або державного суду, а для третейського суду – неможливість прийняття до свого провадження;
-преюдиційність,яка, однак, не завжди визначається як ознака рішення третейського суду. Деякі учені взагалі заперечують проти існування для державних судів обов'язку визнавати факти, встановлені рішеннями третейського суду[2].
Підсумовуючи, слід підкреслити, що аналіз юридичної природи рішення третейського суду має принципове значення для визначення ролі й місця третейського суду як інституції розгляду правових конфліктів. Оскільки саме рішення є результатом діяльності третейського суду, від його законності й обґрунтованості залежить авторитетність третейських судів Україні. Саме за тими рішеннями, які ухвалюють третейські суди, і оцінюватимуть ефективність їх роботи в нашій державі[3].
[1] Курочкин С. А. О правовой природе и свойствах решения третейского суда / С. А. Курочкин // Третейский суд. - 2003. - № 4. – С. 79.
[2] Щеглов В. Н. Законность и обоснованность судебного решения : автореферат дисс. ... канд. юрид. наук / В. Н. Щеглов ; науч. рук. М. А. Гурвич; Свердловский юридический институт им. А. Я. Вышинского. - Томск, 1955. – С. 5; Попов М. Проблема преюдиции решений и тождественности исков применительно к третейским судам / М. Попов // Третейский суд. – 2001. - №2. –С. 37-38.
[3] Лебедев С. Н. Международный торговый арбитраж / С. Н. Лебедев. – М., 1965. – С. 22.