Класифікація аналептиків

 

Аналептики з переважною дією на кору головного мозку Аналептики, що стимулю­ють центри довгастого мозку Аналептики, що діють на рівні спинного мозку
Кофеїн-бензоат натрію Камфора Сульфокамфокаїн Етимізол Кордіамін (нікетамід) Бемегрид Карбоген Стрихніну нітрат

Застосовують аналептики для стимуляції дихання і серцевої діяльності при шоку, колапсі, асфіксії, гострих і хронічних роз­ладах кровообігу, отруєннях снодійними та засобами для наркозу, деякі препарати — при серцевій недостатності.

Побічні ефекти: судоми.

Кофеїн-бензоат натрію — аналептик, що виявляє психостимулювальну дію. Описаний у розділі «Психостимулятори».

Камфора — аналептик, який отримують з камфорного лавру або синтетично з піхтової олії.

При підшкірному введенні препарат прямо і рефлекторно сти­мулює судиноруховий та дихальний центри мозку; покращує ско­рочувальну активність серця, коронарний кровотік та мікроциркуляцію; виявляє відхаркувальну дію.

Місцева дія камфори — подразлива, відволікальна, протимік­робна.

Показання до застосування: олійні розчини вводять підшкір­но для стимуляції дихання та серця (див. «Застосування аналеп­тиків»), а також олійні або спиртові розчини використовують для зовнішнього застосування для розтирань при артриті, ревматиз­мі, для профілактики пролежнів.

Побічні ефекти: інфільтрати на місці ін'єкцій, алергійні реак­ції.


Сульфокамфокаїн — аналептик, який добре розчиняється у во­ді. На відміну від камфори вводять внутрішньовенно чи внутрішньом'язово для стимуляції дихання та діяльності серця.

Етимізол — аналептик, що виявляє виражену стимулювальну дію на дихальний центр довгастого мозку; також проявляє протизапальну, протиалергічну, бронхолітичну, імуностабілізувальну дію. Він збільшує утворення легеневого сурфактанту, який сприяє розправленню альвеол. Відрізняється від інших аналептиків тим, що зменшує ризик виникнення судомних реак­цій.

Показання до застосування: ускладнення під час і після нарко­зу, ателектази легень та інші стани гіповентиляції, отруєння нарко­тиками, снодійними, анальгетиками, асфіксія та постасфіксійні ста­ни у немовлят тощо.

Побічні ефекти: нудота, запаморочення, порушення сну.

Фармакобезпека:

аміназин виявляє виражену місцеву подразливу дію, що ви­магає обережного застосування. Слід уникати його попадання на шкіру та слизові оболонки. Після роботи з аміназином необхідно вимити руки підкисленою холодною водою. Всередину вживають після їди;

дроперидол заборонено виписувати в рецептах, препарат застосовують тільки в умовах стаціонару;

під час лікуваннянейролептиками ітранквілізаторамикатегорично забороняється вживання етилового спирту;

наприкінці лікуваннятранквілізаторами дозування зменшу­ють поступово, оскільки до цих препаратів розвиваються звикання та залежність;

під час лікуваннябромідами необхідно стежити за регу­лярністю випорожнень, дотримуватись особистої гігієни (регу­лярний прийом душу, полоскання рота, миття голови), слід збіль­шити добове споживання натрію хлориду (кухонної солі);

амітриптилін необхідно призначати за схемою, його не можна вживати пацієнтам із суїцидальними нахилами;

пірацетам при розладах сну ввечері не призначають, підви­щують денну дозу;

кордіамін не сумісний з камфорою. Підшкірне та внутрішньом'язове введення препарату супроводжується болючістю;

у препаратівженьшеню чітко виражена сезонність дії: най­більша ефективність відзначається восени і взимку.


 

Загальний висновок:

У практичній діяльності майбутньому спеціалісту необхідно вміти оформляти вимоги на лікарські засоби для ЛПЗ, виписувати рецепти на різні форми ліків, розраховувати дози та концентрації лікарських засобів, розрізняти форми ліків, оцінювати особливості застосування та введення для досягнення максимального лікувального ефекту, застосовувати правила обліку та зберігання рецептурних бланків на сильнодіючі отруйні та наркотичні речовини, керуватися наказами МОЗ України, які регламентують правила виписування рецептів та умови зберігання лікарських засобів.