Поствулканічні процеси.

Після завершення активної діяльності вулкану, в межах вулканічної споруди ще багато років можуть продовжуватись різноманітні процеси, які отримали назву поствулканічних.

До основних поствулканічних процесів або явищ відносяться: фумароли, сольфатари, мофети, терми, гейзери, грязьові вулкани.

Фумароли (від італійського “fumo” – дим) – це виходи на поверхню газоподібних і пароподібних продуктів по тріщинам на схилах вулкану або у його кратері. Температура цих газів і пари коливається від 100 до 650^оС.

Сольфатари (від назви вулкану Сольфатара поблизу Неаполя; також, від італійського “solfo” – сірка) – це різновидність фумарол, особливістю якої є виділення сірководню. На повітрі сірководень окислюється із утворенням води і самородної сірки. В деяких місцях таким чином накопичуються промислові скупчення сірки, які розробляються (Італія, Мексика, Японія).

Мофети (від французького “mofette“ і іспанського “mofeta“ – рудничний газ) – це також різновидність фумарол, якій властиві виділення вуглекислого газу. Такі виділення дуже небезпечні людині, тому що вуглекислий газ важче повітря і накопичується у низовинах і западинах.

Терми (від грецького “thermos“ – теплий, гарячій) – це джерела гарячої води. Відомі у США, Італії, Нової Зеландії, на Камчатці, Кавказі. Інколи такі води характеризуються підвищеним вмістом деяких хімічних елементів, які відкладаються у вигляді мінералів в місцях виходу вод на поверхню. До таких мінералів, у першу чергу, відносяться оксиди і сульфіди заліза. Нерідко термальні води містять радіоактивні речовини і елементи, зокрема радон.

Гейзери (від ісландського “geysir“ - джерело) – це особливі різновиди гарячих джерел, які характеризуються ритмічним фонтаноподібним викидом води і водяної пари. Назва походить від так званого Великого Гейзера в Ісландії, який діяв 200 років тому. Він викидав струмінь води на висоту близько 60 м кожні 30 хвилин. Найбільш потужним зафіксованим гейзером був гейзер Уаймангу (“крилата вода”) у Нової Зеландії. Він існував всього 5 років і викидав потужний фонтан води на висоту майже 500 м!

Гейзери зустрічаються у США, Ісландії, Нової Зеландії, на Камчатці, і Японії.

Грязьові вулкани – це конусоподібні геологічні споруди складені пухким осадовим матеріалом (глини, алеврити) та уламками різних гірських порід. Висота цих споруд переважно не перевищує декількох метрів, але інколи досягає перших сотень метрів. Грязьові вулкани також мають жерло і кратер, але продуктом їхньої діяльності є не лава, а суміш води, газів та різноманітних уламків гірських порід, які захоплюються водою і газами в процесі їх руху в земній корі і виносяться на поверхню через жерло. Багато подібних вулканів знаходиться в районах розповсюдження родовищ нафти і газу.

Грязьові вулкани відомі в Азербайджані (Апшеронський півострів), Росії (Таманський півострів, Сахалін, Камчатка), Туркменістані, Сицилії. На Україні грязьові вулкани зустрічаються на Керченському півострові, а також невеликий (“молодий”) грязьовій вулкан знаходиться у Івано-Франківський області поблизу с. Старуня.