Розгляд спорів за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень
Завданням адміністративних судів є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. З першого погляду може виникнути здивування, чому ж тоді до юрисдикції адміністративних судій віднесено й спори за позовом суб'єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи.
При підготовці КАС висловлювалася думка, що адміністративні суди не повинні розглядати справи, які мають спрямованість проти громадян, бо це компрометуватиме ідею адміністративної юстиції, згідно з якою пріоритетом у діяльності адміністративних судів є захист прав людини і громадянина. Однак з такою думкою можна погодитися лише частково. До прийняття Конституції деякі категорії справ проти громадян чи організацій вирішувалися в адміністративному, а не судовому порядку через реалізацію органами влади так званих «втручальних» повноважень. Деякі із таких справ вирішувалися в адміністративному порядку до прийняття КАС. Наприклад, примусове видворення іноземців здійснювалося за санкцієюпрокурора. Такі справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів, щоб запобігти порушенням прав людини через здійснення судового контролю за реалізацією «втручальних» повноважень. А це випливає з ідеї адміністративної юстиції. Тому розгляд адміністративними судами категорії справ «орган влади проти особи» не повинна впливати на ступінь довіри громадян до адміністративних судів. Тим більше, що таких справ у загальній кількості адміністративних справ не багато. Крім того, названі спори виникають із суто публічно-правових відносин. Віднесення їх до підсудності інших судів було б необґрунтованим.
Згідно зі статтею 50 КАС такими є справи:
1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства
з України;
4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори,
мітинги, походи, демонстрації тощо);
5) та інші справи у випадках, встановлених законом.
Такі справи розглядаються лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень. Відповідачами у них можуть бути громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, об'єднання громадян, юридична особа, які у цих правовідносинах не є суб'єктами владних повноважень.
Прикладом «інших справ у випадках, встановлених законом» можуть бути справи про припинення юридичної особи чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця, наприклад, у разі провадження ними діяльності, що заборонена законом; справи про визнання протиправними актів підприємств, інших суб'єктів господарювання, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів місцевого самоврядування, за позовом органу чи посадової особи місцевого самоврядування тощо.
Норми Глави 6 Розділу 3 мають пріоритет над загальними нормами КАСУ, зокрема, шодо ч. 4. ст. 50 КАСУ, оскільки є спеціальними, однак вони не повністю врегульовують процедуру вирішення відповідних категорій справ, а містять лише особливості – те, що відрізняє їх від загального порядку провадження. А тому з питань, у яких норми цієї глави «мовчать», належить керуватися загальними правилами провадження в адміністративній справі.
Статтями 182, 183-1, 183-3, 183-4, 183-5 КАС визначено особливості розгляду справ за адміністративним позовом суб’єктів владних повноважень, а саме: про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, про примусове відчуження земельної ділянки, за зверненням органів державної податкової служби та митних органів, за зверненням СБУ, з приводу видворення іноземців та осіб без громадянства.
Обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання можуть полягати у забороні проводити збори, мітинги, походи, демонстрації тощо, у забороні проводити ці заходи у певному місці чи у певний час, у визначенні маршруту та ін. У разі необхідності встановити обмеження у реалізації права на мирні зібрання позивач – органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, повинен звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місцезнаходженням з відповідною позовною заявою негайно після одержання повідомлення про проведення мирних зібрань. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19 квітня 2001 року, строк завчасного сповіщення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування має бути достатнім для того, щоб такий орган міг визначитися, наскільки проведення мирного зібрання відповідає закону, та в разі потреби, згідно з частиною другою статті 39 Конституції України, звернутися до суду для вирішення спірних питань. Конкретні строки завчасного сповіщення мають бути визначені законом з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо.
Про відкриття провадження у справі, дату, час та місце розгляду справи суд негайно повідомляє позивача та організатора (організаторів) зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших мирних зібрань. Позовна заява, яка надійшла в день проведення мирного зібрання або після цього, залишається без розгляду.
Адміністративна справа щодо обмеження права на мирні зібрання повинна бути розглянута і вирішена судом у триденний строк після відкриття провадження, а а разі відкриття провадження менш як за три дні до проведення відповідних заходів - невідкладно. У зв'язку зі скороченими строками розгляду допустимо здійснювати судовий виклик або судове повідомлення телеграмою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефоном.
Вимоги позивача можуть бути задоволені лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку у разі, якщо суд визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду обов'язково повинен бути зазначений спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання. Постанова про обмеження права на мирні зібрання виконується негайно.