Економічна думка Середньовіччя

Після падіння Римської імперії (V ст.) почалася так звана доба Середньовіччя,

що тривала аж до XVII ст. Економіка цього періоду була переважно аграрною,

панувало натуральне господарство. Мислення середньовічної людини мало тео-

логічний характер. Економічна думка ще не відокремилась у самостійну галузь

знань. В епоху середньовіччя християнство в Європі, й іслам на Сході стають ідео-

логічним обгрунтуванням утвердження феодальних відносин. Особливістю прояву

економічної думки стає її неодмінне релігійне оформлення. Середньовічні тракта-

ти містять численні конкретні господарські поради, різноманітні практичні ре-

комендації, але надто мало теоретичних узагальнень і спроб осмислення еконо-

мічних процесів та явищ.

Основними джерелами економічної думки середньовічного суспільства є

юридичні кодекси й церковні пам'ятки. Економічні уявлення народних мас

відбилися в різних "єресях" та економічних вимогах селянських повстань.

В епоху феодалізму суспільство складалося передусім з класу феодалів і класу

селян. Через це економічні вчення представників класу землевласників спрямо-

вувалися на узурпацію селянських земель, виправдання феодальної організації

господарства.

Дослідження являють собою митецькі компіляції традиційних істин, система-

тизацію накопиченого багажу, коментарі. Усе це — характерні риси методу, який

отримав назву «схоластика» (від лат. shola — школа), широко розповсюдженого в

середньовічному інтелектуальному середовищі. Про економічні погляди схоластів

можна судити з висловлювань одного з найвидатніших представників цього ме-

тоду — Фоми Аквінського (1225-1274 рр.), великого богослова, який написав за

завданням Римського Папи роботу «Сума теології», яка узагальнює принципи

католицького віровчення.

Суспільний устрій, у тому числі його економічна складова є результатом божест-

венного приречення, тому існуючі господарські форми — власність, організація

праці, навіть торгівля — необхідні й морально виправдані. Він апологував при-

ватну власність, вважав натуральне господарство основою добробуту людей, а

його продукти - природним багатством. Золото і срібло, на його думку, - штучне

багатство, яке не може бути метою діяльності людини. Феодальна форма власно-

сті, система поділу праці природні й виправдують ієрархічну структуру і станову

організацію феодального суспільства, як і право кожного стану на свою частку

винагороди.

Цьому ж завданню присвячене і вчення про «справедливу ціну». Така ціна

повинна, по-перше, покривати витрати, а по-друге, забезпечувати продавцеві

можливість жити відповідно до свого положення у суспільстві. Таким чи-

ном, у ціні повинен був знайти відображення соціальний статус учасників об-

міну, що, зрозуміло, несумісне з поняттям ціни як чисто ринкової категорії.

У період пізнього середньовіччя серед проблем, які обговорювалися схолас-

тами, все більш помітне місце займають питання обміну, торгівлі, грошей. Ак-

тивно дискутується ситуація, викликана «революцією цін» і її наслідками, що

свідчило про перехід до нових форм економічних відносин.

У Київській Русі утвердження феодальних порядків знайшло вираження у

зведенні законів "Правда Русская" (XI - XII ст.). У ньому обґрунтовувалося пра-

во власності князів на майно, рабів та напіврабів, регулювалися торговельні й

кредитні відносини. У середні віки з'явилися "Домострой" Сильвестра та інші

дослідження, в яких розглядалися проблеми організації феодального помістя, ре-

гулювання відносин між паном і його кріпосним залежним, між господарством і

зростаючим ринком.