Забезпечення законності в державному управлінні.

Відповідальність та контроль в державному управлінні.

Технологія процедури прийняття рішень в державному управлінні.

Організаційна процедура прийняття рішень передбачає визначення:

- організаційного рівня та суб’єкта (особи чи групи осіб), що приймає рішення;

- осіб, які забезпечують наукове обґрунтування проекту рішення;

- структури погодження рішення (хто з ким погоджує рішення);

- періодичності та форми контролю за ходом виконання рішення;

- персоніфікації осіб, що здійснюють контроль;

- осіб та їх прав щодо внесення змін у змість управлінських рішень;

- форми звітності при виконанні рішень;

- осіб та органу управління, які дають висновок про виконання рішень та ступінь досягнення поставленої цілі.

-

 

 

Реалізація моделі державного управління забезпечується через дотримання законності та відповідальності у державному управлінні. Законність– прийняття й виконання державно-управлінських рішень за умов наявної системи правових норм та правил, що регламентують діяльність людей у всіх сферах суспільства. Результативність впливу держави на управлінські процеси визначається:

- практичною доцільністю влади, коли державно-управлінські рішення відповідають реальним інтересам суспільства;

- законністю дій влади, коли управлінські рішення не відхиляються від наперед встановлених та публічно оголошених шляхів дії;

- силою влади, коли держава добивається виконання управлінських рішень.

Законність це не тільки сукупність законів та правил, це неухильне та щоденне дотримання їх кожним членом суспільства. Формування правової держави означає дотримання законності в управлінні.

Реалізація принципу законності в державному управлінні наштовхується на внутрішню суперечність, що проявляється в наступному.

По-перше,суб’єкти державного управління самі здійснюють право встановлення та правозастосування (законодавча влади видає закони), але не завжди їх дотримуються.

По-друге, суб’єкти державного управління наділені контрольними владними функціями щодо дотримання законності, наслідком чого є як ефективність управління так і різного роду негативні явища (корупція, хабарництво тощо).

По-третє, в системі управління суспільством суб’єкти державної влади є центральною та визначальною ланкою, тому від системи цінностей, що реалізується цією владою й визначається суспільна природа законності.

 

Передумовизабезпечення законності: політичні, соціальні, економічні, духовні, психологічні та екологічні.

Окремо слід виокремити організаційні, інституційні та спеціальні юридичні передумови.

Особливе місце в підтриманні законності в державному управлінні належить виконавчій владі. Тут зосереджено вся сукупність інструментів контролю та примусу, що реально управляти поведінкою юридичних та фізичних осіб. Важливим інструментом дотримання законності є здійснення контрольних функцій виконавчою владою В системі державного управління означену функцію здійснює в Україні прокуратура. Остання виконує зовнішній контроль за дотриманням законності всіх виконавчих органів влади та прийняття управлінських рішень.

Внутрішній контроль забезпечує керівництво відповідних відомств та органів самоврядування. Внутрішній контроль недостатній для реалізації принципу законності, тому значущим важелем дотримання законності є розвиток демократичних інститутів в державному управлінні.

Дієвість та активність громадських організацій, засобів масової інформації, профспілок , трудових колективів та інших форм самоорганізації суспільства може належним чином вплинути на реалізацію законності в державному управлінні.

 

Важлива роль в реалізації законності та результативності в управлінні належить дотримання дисципліни та відповідальності.

Дисципліна – точне, своєчасне й неухильне додержання встановлених правовими та спеціальними нормами правил поведінки на всіх рівнях управління. Сутність дисципліни виражається через призму поведінки, організації, виконання управлінських рішень. Дисципліна в контексті поведінки означає дотримання етики, взаємоповаги до колег, культури та формування морально-психологічного клімату в колективі. Організаційний аспект дисципліни означає виконання рішень у відповідні терміни та з дотриманням ієрархії. Виконавське аспект дисципліни охоплює дотримання підпорядкованості відповідному керівникові та формування ставлення до посадових функцій.

За критерієм спрямованості і змісту управлінських рішень дисципліну можна класифікувати на: договірну, фінансову, службову, штатну, обліково-статистичну, навчальну.

Відповідальність державних службовців може бути зреалізована за таких умов:

- якщо дія (бездіяльність) або поведінка є протиправною;

- якщо протиправна дія є винною, тобто вчинена навмисно або через необережність;

- якщо не виконано посадові обов’язки.

Дисциплінарна відповідальність – застосування заходів дисциплінарного впливу в порядку службового підпорядкування.

Видами дисциплінарної відповідальності є:

- зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, звільнення.

Державні службовці є спеціальними суб’єктами адміністративної відповідальності, які мають такі форми: попередження та штраф. Чинним законодавством передбачено кримінальну відповідальність посадових осіб.