Прийняття рішень в державному управлінні.

Результатом управлінської діяльності є управлінське рішення.

Сутність управлінського рішення –полягає у обґрунтованому виборі таких впливів на об’єкт управління, які узгоджені з механізмом його самоорганізації спрямовані на підтримання певної цілісності структурної визначеності з метою досягнення обраних цілей.

Державно-управлінські рішення – це обґрунтований і вибраний державними органами цілеспрямований вплив на суспільну систему, який відображає владну волю держави й набуває офіційно вираженої форми. Прикладом може бути розробка цільових програм, стратегії реформ, вироблення відповідних політик.

До особливостей державно-управлінських рішень слід віднести:

- масштабність впливу рішення;

- спрямованість на розв’язання проблем державного рівня;

- закріплення в певних нормативно-правових актах;

- забезпеченість державними ресурсами процесу розробки та реалізації рішення;

- обов’язковість до виконання;

- високий рівень ризику та негативних наслідків;

- обов’язків характер виконання.

До основних типів державно-управлінських рішень необхідно (згідно Конституції України) віднести:

- визначення стратегії розвитку держави;

- розробку стратегії національної безпеки;

- удосконалення адміністративно-територіального устрою;

- розподіл повноважень між главою держави , парламентом та урядом;

- внесення змін до Конституції;

- призначення референдумів з питань, передбачених Конституцією;

- вироблення порядку діяльності органів державної влади;

- утворення і ліквідація органів державної влади;

- визначення прав і свобод людини і громадянина, забезпечення цих прав і свобод;

- встановлення порядку використання і захисту державних символів;

- інші рішення, що передбачені Конституцією.

Формою вираження означених типів державно-управлінських рішень можуть бути:

- Правові норми (Конституція, закони, міжнародні угоди, укази Глави Держави, постанови парламенту і уряду, накази керівництва центральних органів виконавчої влади , державні та галузеві стандарти тощо).

- Організаційно-розпорядчі рішення ( розпорядження, вказівки та інші організаційно-координаційні рішення вищих та центральних органів виконавчої влади);

- Програмно-цільові державно-управлінські рішення (міждержавні, регіональні, галузеві і міжгалузеві концепції, програми, проекти тощо).

Державно-управлінські рішення можна класифікувати:

- за характером цілей; (стратегічні, тактичні, оперативні)

- функціональним змістом, характером завдань, що вирішуються; (планові, організаційні, технологічні, прогнозуючі)

- рівнями ієрархії систем управління; (великих, середніх та локальних систем).

- характером організації розробки; (одноособові, колегіальні, колективні)

- причинами виникнення; (ситуаційні, програмні, ініціативні, епізодичні, періодичні)

- вихідними методами розробки; (графічні, математичні, евристичні – експертні оцінки, розробка сценаріїв, ситуаційних моделей)

- організаційним оформленням (жорсткі, орієнтовані, гнучкі-вибіркові).

Під час підготовки управлінських рішень використовуються такі способи і прийоми дій:

- вивчення конкретних управлінських ситуацій на місцях, у керованих об’єктах;

- ознайомлення з досвідом вирішення подібного управлінського завдання;

- складання інформаційних записок;

- аналіз статистичних матеріалів;

- обґрунтування різних альтернатив вирішення проблеми в умовах обмеженості ресурсів.

У державному управлінні застосовують такі методи підготовки управлінських рішень:

- системний та функціональний аналіз;

- методи прогнозування;

- методи теорії ігор і статистичної теорії прийняття рішень;

- ймовірнісно-статистичні методи;

- економіко-статистичне моделювання;

- теорії масового обслуговування та ін.