Нові зобов’язання роботодавців

У п. 2 ст. 6 Закону №2464 визначено основні зобов’язання роботодавців, які повинні:

1.Перевіряти під час прийняття на роботу наявність у фізичної особи посвідчення застрахованої особи (наразі цю інформацію вже треба передати відділу кадрів!).

2.Повідомляти територіальний орган ПФУ про прийняття на роботу фізичної особи, відомостей про яку немає в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування або яка не пред’явила на вимогу платника єдиного внеску посвідчення застрахованої особи, та подавати необхідні відомості і документи для взяття на облік зазначеної особи.

3.Отримувати в територіальному органі ПФУ посвідчення застрахованої особи у порядку, встановленому Пенсійним фондом, та видавати їх застрахованим особам (але це буде вже з 2014 року).

4. Повідомляти територіальний орган ПФУ про зміну відомостей, що вносяться до Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, про застраховану особу, на користь якої він сплачує єдиний внесок, у десятиденний строк після надходження таких відомостей тощо.

Невиконання норм цієї частини Закону накладає на посадових осіб підприємства адміністративну відповідальність.

Платниками страхових внесків є тільки роботодавці.

Розміри страхових внесків встановлені Законом про тарифи залежно від класу професійного ризику виробництва.

Порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску (далі — ЄСВ) регулюватиметься Законом №2464.

Відповідальність за його виконання покладено на Пенсійний фонд України.

При цьому інші чотири соціальні закони залишаються чинними, а саме:

1)Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

2) Закон України від 18.01.2001 р. №2240-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»;

3)Закон України від 02.03.2000 р. №1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»;

4)Закон України від 23.09.99 р. №1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Чотири окремі соціальні закони впливатимуть на порядок нарахування внесків і продовжуватимуть визначати порядок отримання дотацій та допомоги від фондів соцстрахування. Таким чином, усі інші соцфонди залишають за собою право контролю за своїми коштами.

Базу нарахування і розміри ЄСВ наведено в статтях 7 і 8 Закону №2464. У таблиці на с. 12 ми визначили основні ключові позиції. Отже, що стосується роботодавця, то:

1)відсоток ЄСВ, який нараховуватиме роботодавець на ФОП (п. 2 Інструкції №5¹) найманих працівників, зовсім не єдиний для всіх і залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить кожне окреме підприємство у Фонді нещасних випадків. Оскільки класів ризику є 67, то й розмірів ЄСВ стільки ж, але у кожного свій — починаючи з 36,76% (1-й клас) і закінчуючи 49,7% (67-й клас);

2) 34,7% ЄСВ нараховуватиме підприємство на винагороду, яку виплачує фізособі за цивільно-правовими договорами (договором підряду на роботу чи послугу), крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців²;

3)33,2% ЄСВ нараховуватиме підприємство на суми лікарняних як на перші п’ять днів, так і на інші дні, що сплачуються за рахунок коштів ФСС;

4) 8,41% ЄСВ нараховуватиме підприємство на ФОП працюючих інвалідів. Якщо ж інваліду нараховуватиметься лікарняний, то розмір ЄСВ на суму такого лікарняного становить «звичайні» 33,2%.

Щодо працівника, то:

1)3,6% ЄСВ утримуватиметься із зарплати працівника, у т. ч. й інваліда, працівника-іноземця;

2)2% ЄСВ буде утримуватися зі суми лікарняного, яка нараховується працівнику (в т. ч. інваліду);

3)2,6% ЄСВ утримуватиметься з винагороди, яка виплачується фізособам — не СПД за договорами цивільно-правового характеру (договір підряду на роботи чи послуги), крім цивільно-правового договору, укладеного з фізособою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців.

Для бюджетних установ ЄСВ встановлюється у розмірі 36,3% визначеної бази нарахування.

До речі, розміри ЄСВ не є остаточними, оскільки, як визначено у п. 28 ст. 8 Закону №2464, пропозиції щодо зміни розміру ЄСВ вносяться КМУ одночасно з розглядом проекту закону про Державний бюджет на наступний рік.

Крім того, очікуємо від КМУ постанову з переліком доходів, на які ЄСВ не нараховується (п. 7 ст. 7 Закону №2464).

Також важливо зазначити, що за наявності у платника ЄСВ одночасно із зобов’язаннями зі сплати ЄСВ зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання зі сплати ЄСВ виконуються в першу чергу та мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати зарплати (п. 12 ст. 9 Закону №2464).

Одним із основних документів для нарахування заробітної плати є табеля обліку робочого часу, графіки та накази. Проте дуже часто трапляються випадки неправильного їх заповнення. Так, при перевірці графіків роботи працівників, які працюються на підприємстві за сумісництвом (як внутрішнє так і зовнішнє сумісництво) та правильності нарахування їм заробітної плати зустрічаються випадки коли сумісники в однин і той же час працюють в різних відділеннях (підрозділах), а іноді і в різних організаціях, що свідчить про не відпрацювання робочого часу за сумісництвом.

При нарахуванні відпускних дуже часто зустрічаються порушення при визначенні середнього розміру заробітної плати, а саме: до розрахунку середнього заробітку включаються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, тощо). При наданні додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки, тривалість яких перевищує визначену Законом України "Про відпустки" кількість днів додаткової навчальної відпустки, що також є причиною незаконної оплати відпускних. По даному питанню допускаються порушення і в сторону недонарахування працівникам розміру відпускних, а саме: якщо відбулося підвищення заробітної плати - не проводиться перерахунок відпускних та не проводиться коригування розміру заробітної плати до підвищення на коефіцієнт підвищення заробітної плати.

Дуже часто зустрічаються випадки нарахування доплат та надбавок, премії при відсутності наказу керівника про нарахування вказаних виплат або нарахування вказаних виплат в більших ніж передбачено законодавством розмірах.

Працівникам бюджетних установ проводиться надання матеріальної допомоги в розмірах більших ніж один посадовий оклад на рік (за винятком матеріальної допомоги на поховання), що також суперечить чинному законодавству.

При перевірці питання правильності нарахування та сплати обов`язкових нарахуваннь на заробітну плату допускаються порушення при нарахуванні внесків до пенсійного фонду, а саме: збір на обов`язкове державне пенсійне страхування працюючих інвалідів визначається за загальною ставкою оподаткування, а не за ставкою 4 % , що є порушенням вимог Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Недонарахування заробітної плати найчастіше виникає за рахунок не проведення індексації заробітної плати працівників, несвоєчасно проведеного перерахунку заробітної плати при підвищенні посадових окладів та мінімального розміру заробітної плати, ненадання працівникам обов`язкових надбавок та доплат.

Крім того, ревізією правильності нарахування виплат, передбачених ст.57 Закону України "Про освіту" в установах та закладах освіти допускаються порушення при нарахуванні вказаних виплат як в сторону переплати так і в сторону не донарахування.