Розквіт Урарту.

В IX в. до н.е. з союзу племен Уруаті-Наірі утворюється досить сильна Урартська держава, яка стала являти загрозу для ассірійської торгівлі та північних границь Ассірійської держави. Салманасару III (859-825 р. до н.е.) доводиться вести довгу й завзяту боротьбу з урартами. У результаті цих походів ассірійським військам удалося проникнути аж до північної частини країни Урарту, до джерел рік Євфрату й Араксу, пробитися до озер Ван й Урмія й спустошити великі області. Однак ассирийцям не вдалося повністю розгромити країну Урарту.

Після походу 856 р. ассирійці майже 15 років не нападали на Урарту, що дало змогу для укріплення цієї країни. При Сардурі І, перші відомості про якого відносяться до 845 р., була побудована неприступна фортеця у Ванській скелі. Він зробив м. Ван своєю столицею, залишивши за Муцаціром статус культового центру урартів. Себе він став іменувати офіційним титулом ассирійських царів, замінивши лише слово Ассирія на Наірі, що означало виклик Ассирії та заявку на рівноправне суперництво. У відповідь на це Салманасар ІІІ в 832 р. послав проти Урарту свої війська, але Сардурі І не пропустив ворогів вглиб країни.

Урартские царі Ішпуіна й Менуа (Минуа), що правили наприкінці IX і на початку VIII в., закладають основи майбутньої могутності Урартського царства.

Царі Ишпуина й Менуа ведуть успішні війни із сусідніми племенами й розширюють межі держави. Вони міцно закріплюють за собою територію між озерами Ван й Урмия, завойовують області, що прилягають до південного берега озера Урмия, і роблять завойовницькі походи на північ у рівнину ріки Араксу.

Менуа (810-781 р. до н.е.), який був онуком Сардурі, повідомляє у своїх написах про скорення країни Урмии. Урартские царі будують міста, міцності, храми, проводять канали. Це велике будівництво відбиває початок розквіту Урарту. За часів правління цього царя засновується система намісництва, упорядковуються релігійні культи та вводиться загальнодержавна система жертвоприношень, а в кожному завойованому номі насильницьки вводиться культ єдиного державного урартського бога Халді, захід, який був невідомий іншим державам (Египет).

У першій половині VIII в. до н.е. Урарту при царях Аргішті й Сардуре II досягає свого вищого розквіту. Урартские царі ведуть цілий ряд успішних війн, скоряють значні області Закавказзя, захоплюють території по середньому плині Євфрату й просуваються в області Сирії. Таким чином, Урарту стає не тільки суперником Ассирії в північній частині Передньої Азії, але на якийсь час навіть стає тут головною силою, відтискуючи Ассирію на друге місце, що обумовлює ослаблення Ассирії.

Урартский цар Аргишти І (781-760.гг. до н.е.), син Менуа, виходить переможцем з боротьби з Ассирією, розгромивши ассірійського царя Ашурдана. Аргишти розширює північні межі Урартского царства до Закавказзя, і переносить центр держави на північ у місто Аргиштихинили, що перебував біля сучасного селища Армавір. У боротьбі з Ассирією він доходив навіть до території Вавилону, чому сприяв економічний занепад Ассирії. Але упорні набіги урартів на південь від оз. Урмія призвели до об’єднання місцевих племен, які створили тут державу Мана (ймовірно пізніша Мідія). Через це могутність урартів після смерті Аргішті І похитнулась.

Сардур II (760-730 р. до н.е.) продовжував переможні походи свого батька й попередника Аргишти. Про свої походи, зроблені їм протягом восьми років, він досить докладно повідомляє у своєму літописі, текст якої був знайдений у Вані. Судячи із цього літопису, Сардур II зміцнив свою владу в Приурмийской області, ходив війною в Закавказзя й навіть у Північну Сирію й у такий спосіб широко розсунув межі Урартского царства. Цей час було часом розквіту не тільки політичної, але й економічної могутності країни Урарту. Сардур II повідомляє у своєму написі про завоювання багатих землеробських, добре поораних областей, про захоплення величезної кількості худоби, про доставку металів, і про захоплення надзвичайно великої кількості бранців, звернених у рабство, при чому подавляючу більшість серед них становили жінки (обьяснить). Інші написи того ж царя оповідають про будівельну діяльність Сардура ІІ , зокрема про спорудження водопроводу в районі Армавіру. Але в 735 р. ассирійцям під керівництвом Тіглатпаласара ІІІ вдалося нанести урартам цілий ряд поразок і навіть вступити вглиб країни аж до м. Ван.

Наступний урартский цар Руса I (730-714 р. до н.е.) веде завзяту боротьбу за повне скорення областей Закавказзя й будує в Нор-Баязетском районі ряд фортець. Але в перші роки його царства держава майже повністю розпалася на окремі області. До того ж дуже велику загрозу стали становити племена кіммерійців. та саме фортеці, що становили основу урартського адміністративного поділу на перших порах допомогли урартам протистояти кіммерійцям.