Поняття та форми вини

Кваліфікація замаху на злочин

Замах на злочин підлягає кваліфікації за ст. 15 ККУ і відповідною статтею (частиною статті) особливої частини ККУ.

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця

Особа, що має намір вчинити злочин, за своєю волею може зупинитися. Добровільна відмова характеризується наступними ознаками:

Припинення особою готування або замаху на злочин за своєю волею.

Остаточнеприпинення незакінченого злочину. Тобто особа припиняє і не має наміру (безповоротно і в рамках цього наміру) продовжувати цю протиправну діяльність.

Усвідомлення особою можливості доведення злочину до кінця.

Розділ 5 ККУ, Ст. 23

Виною - є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої кримінальним кодексом, та її наслідків, виражена у формі умислу або необережності

ККУ базується на принципі винної відповідальності особи.

Якщо умислу або необережності немає, то в такому випадку виключається кримінальна відповідальність, тобто казус – невинувате заподіяння шкоди.

Немає вини – немає складу злочину – немає відповідальності.

Вина має два форми – умисел та необережність.

Характеристики вини

Зміст – це сукупність психічних елементів, в яких відображаються об’єктивні ознаки злочину. Зміст залежить від об’єктивної сторони.

Форма – це співвідношення психічних елементів, інтелекту та волі, яке виражається у формі умислу або необережності. Тобто, виділяємо дві форми вини – умисна та необережна.

Сутність – полягає у негативному, або недостатньо уважному ставленні особи до тих цінностей, на які вона посягає.

Ступінь – це кількісна характеристика вини, що відображає міру негативного, або недостатньо уважного ставлення до цінностей.

Умисел, як форма вини, має два види:

Прямий.

Непрямий.

Ознаками інтелектуального моменту непрямого умислу є:

Усвідомлення особою суспільної небезпечності свого діяння.

Особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків.

На відміну від прямому умислу, при непрямому умислу особа ніколи не передбачає, що наслідки настануть з неминучості.

При непрямому умислі передбачення має характер реальної можливості.

Передбачати реальну можливість настання нселаслідків означає такий ступінь вірогідності настання наслідків, при якому вони можуть настати в даній обстановці, даний час, в даному місці, від даного конкретного діяння з високим ступенем вірогідності, але не неминуче.

Вольовий момент непрямого умислу виражений в словах «особа хоча не бажала, але свідомо припускала настання наслідків». Він полягає в тому, що особа, не бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків свідомо дає їм настати, погоджується з тим, що вони настануть. Краще говорити «особа хоча не бажала, але свідомо допускала настання наслідків».

Свідомо допускати настання наслідків значить не перешкоджати їх настанню, викликати такий ланцюг подій, розвиток якого призведе до настання суспільно небезпечних наслідків. На відміну від прямого умислу, при якому суспільно небезпечні наслідки є метою настання наслідків, при непрямому умислі суспільно небезпечні наслідки ніколи не є метою діяння.

При непрямому умислі діяльність винного спрямована на досягнення іншої мети, а суспільно небезпечні наслідки є «побічним» результатом такої діяльності.

Найбільш типовими проявами допущення настання суспільно небезпечних наслідків є:

Байдуже ставлення особи до настання суспільно небезпечних наслідків.

Розрахунок особи на «авось».