Виробничий метод

Місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації, чка залежить від фактичного обсягу продукції.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виготовити з використанням об’єкта основних засобів.

А м = О м * В а,

де: А м – місячна сума амортизаційних відрахувань;

О м – місячний обсяг продукції (робіт, послуг);

В а – виробнича ставка амортизації

В а = (Пв – Лв) / О * 100%,

де: О – загальний обсяг продукції.

Згідно нашого прикладу, нехай загальний обсяг виготовленої продукції 250000 одиниць, у березні виготовлено 3 500 одиниць.

Розмір амортизаційних відрахувань визначається так:

В а = (50 000 – 2 000) 250 000 * 100% = 19,2%

Ав м = (3 500 * 19,2%) / 100% = 672 грн.

Крім перерахованих вище п’яти методів нарахування амортизації, підприємство може використовувати методи нарахування амортизації передбачені податковим законодавством.

З цією метою, згідно Закону України “Про оподаткування прибутку” всі основні засоби поділяються на чотири групи (1 група: будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в т.ч. житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування). Вартість капітального поліпшення землі; 2 група: автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; 3 група: будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; 4 група – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в т.ч. стільникові), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) довідково: на 01.01.2006 – 1 000 грн. ) .

При цьому амортизації підлягають, як вартість основних засобів, так і витрати пов’язані з будь-яким поліпшенням основних засобів (витрати на ремонт) (по основних засобах введених в експлуатацію після 01.01.2004 р.) за наступними нормами (в розрахунку на податковий квартал):

n група 1 - 2%;

n група 2 - 10%;

n група 3 - 6%.

n група 4 – 15%

По основних засобах, які введені в експлуатацію до 01.01.2004р.(до цього часу основні засоби в податковому обліку поділялись на три групи) діють наступні норми амортизаційних відрахувань (в розрахунку на податковий квартал):

n група 1 – 1.25%;

n група 2 – 6,25%;

n група 3 – 3,75%.

Амортизація окремого об’єкта основних засобів першої групи здійснюється до досягнення балансової вартості такого об’єкту 100 неоподатковуваних мінімумів. Після досягнення цієї суми, амортизація припиняє нараховуватись.

Амортизація основних засобів 2,3 і 4 груп розраховується до досягнення балансової вартості групи нульового значення.

Балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду визначається за формулою:

Б(а) = Б (а -1) + П (а - 1) - В (а - 1) - А (а - 1), де:

Б(а) - балансова вартість груп на початок звітного періоду;

Б(а - 1) - балансова вартість на початок звітного періоду, що передував звітному;

П (а - 1) - сума витрат понесених на придбання ОФ, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації ОФ протягом періоду, що передував звітному;

В (а - 1) - сума виведених з експлуатації ОФ протягом періоду, що передував звітному;

А (а - 1) - сума амортизаційних відрахувань нарахованих в періоді, що передував звітному.

В нашому прикладі верстат належить до 3 групи ОФ, тобто сума амортизації за місяць дорівнюватиме: 50 000 * 0,0375 / 3 =625 грн.

Для малоцінних необоротних активів, а також бібліотечних фондів використовують наступні методи нарахування амортизації:

· 100% у першому місяці використання об’єкта;

· 50% /50% - половина вартості під час ведення в експлуатацію, інша – в місяці вилучення з активів (списання з балансу);

· прямолінійний;

· виробничий.

Методи нарахування амортизації вибираються та застосовуються підприємством самостійно. В залежності від мети, яка ставиться, в різних виробничих ситуаціях доцільно використовувати різні методи нарахування амортизації.

Перевагами прямолінійного методу є: рівномірність, стабільність, пропорційність нарахування амортизації та віднесення її на собівартість, простота та точність розрахунків.

Але на практиці основні засоби найінтенсивніше використовуються в перші роки експлуатації і відповідно в цей період найбільше зношуються. Тому виникає потреба застосовувати прискорені методи нарахування амортизації, що дозволяє швидше нагромаджувати кошти для заміни вже амортизованих об’єктів ОЗ. Щодо вигідності застосування цих методів (2,3,4), то висновки кожне підприємство робить самостійно, враховуючи багато чинників: калькулювання цін на готову продукцію, обсяг та терміни капітальних вкладень тощо.

Застосування виробничого методу можливе лише у випадку, коли фактичний місячний обсяг продукції можна достовірно визначити; цей метод заставляє інтенсивно використовувати основні засоби.

Нарахування амортизації в бухгалтерському обліку відображається записами: Дт 23,92,93 Кт 13.

При використанні на підприємстві рахунків 8 класу: Дт 83 Кт 13 і одночасно: Дт 23,92,93 Кт 83.

5.Вибуття об’єкту основних засобів може відбутися внаслідок його продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом (використання в майбутньому принесе економічні вигоди та його вартість може бути достовірно визначена).

Продаж основних засобів здійснюється іншим юридичним та фізичним особам за грошові кошти, шляхом внеску до статутного капіталу іншого підприємства, шляхом обміну на інші активи, шляхом вилучення засновником (учасником).

Списання (ліквідація) через невідповідність критеріям визнання активом здійснюється внаслідок фізичного або морального зносу, знищення внаслідок надзвичайних подій або нестачі.

Передача необоротних активів одним підприємством іншому оформляється актом прийому-передачі.

Списання з балансу безоплатно переданих об’єктів здійснюється на підставі письмового повідомлення (авізо) приймаючої сторони про оприбуткування цих об’єктів.

Ліквідація об’єктів основних засобів оформляється актом на списання, який складається постійно діючою комісію та затверджується керівником підприємства.

На підставі цих документів роблять відповідні записи у регістрах аналітичного і синтетичного обліку.

Залишкова вартість об’єктів та всі витрати, пов’язані з вибуттям, списують у Дт рахунка 97 “Інші витрати” (субрахунок 972 “Собівартість реалізованих необоротних активів”).

Доходи, отримані від продажу або ліквідації основних засобів, відображаються за Кт рахунку 74 “Інші доходи” (субрахунок 742 “Дохід від реалізації необоротних активів” або 746 “Інші доходи від звичайної діяльності”).

Якщо причиною списання основних засобів була надзвичайна подія (пожежа, землетрус тощо) витрати та доходи, пов’язані зі списанням об’єкта відображаються на рахунках 99 “Надзвичайні витрати” і 75 “Надзвичайні доходи”.

ПДВ, нарахований внаслідок вибуття основних засобів, відображається за Дт рахунка отримання доходів, а при ліквідації та безоплатній передачі – за Дт субрахунку 976 “Списання необоротних активів”.

Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків) та залишковою вартістю об’єкта і витратами, пов’язаними з його вибуттям.

Наприклад: підприємством продано обладнання на 12 000 грн. (в т.ч. ПДВ), знос на момент реалізації 5 000, залишкова вартість об’єкту 6 000 грн., витрати пов’язані з ліквідацією 500 грн..

Таке вибуття ОЗ відображається на рахунках бухгалтерського обліку таким чином:

· відображено дохід від реалізації об’єкту: Дт 361 Кт 742 12 000 грн

· на суму ПДВ: Дт 742 Кт 641 2 000 грн.

· списано знос реалізованих ОЗ: Дт 131 Кт 10 5 000 грн.

· відображено собівартість реалізованих ОЗ: Дт 972 Кт 10 6 000 грн.

· списано витрати, пов’язані з реалізацією ОЗ: Дт 972 Кт 31, 66,65,63

· списано витрати, пов’язані з реалізацією ОЗ на фінансовий результат: Дт 793 Кт 972 6 500 грн.

· списано доходи від реалізації на фінансовий результат: Дт 742 793 10000 грн.

Наприклад: ліквідовано об’єкт ОЗ за залишковою вартістю 1 500 грн., сума нарахованого зносу 7 500 грн, витрати по ліквідації 300 грн., оприбутковано матеріали від ліквідації ОЗ 500 грн.

На рахунках бухгалтерського обліку ці операції відображаються так:

- списано знос ліквідованих ОЗ: Дт 131 Кт 10 7 500 грн.

· відображено залишкову вартість ліквідованих ОЗ: Дт 976 Кт 10 1500 грн.

· відображено витрати по ліквідації: Дт 976 Кт65,66 300 грн.

· оприбутковано матеріали від ліквідації ОЗ: Дт 20 Кт 746 500 грн.

· відображено суму непрямих податків: Дт 976 Кт 64 300 грн.

· списано залишкову вартість ОЗ та витрати на ліквідацію на фінансові результати: Дт 793 Кт 976 1 800 грн

· списано доходи від ліквідації на фінансові результати: Дт 746 Кт 793 500 грн..

При передачі основних засобів як внеску до статутного капіталу іншого підприємства використовується рахунок 14 « Довгострокові фінансові інвестиції».

Наприклад: ТОВ «Сахара» виступило засновником ТОВ «ЗЕ-ВС». Його внесок до статутного капіталу устаткування, справедлива вартість якого 900 000 грн.. знос 20 000 грн., залишкова вартість 702 000 грн.

На рахунках бухгалтерського обліку ці операції відображаються:

· відображено залишкову вартість переданого устаткування:

Дт 14 Кт 10 702 000 грн.

· відображено знос устаткування: Дт 131 Кт 10 20 000 грн.

· відображено різницю між залишковою вартістю переданого обладнання і його справедливою вартістю: Дт 14 Кт 746 198 000 грн.

· визначено фінансовий результат: Дт 746 Кт 793 198 000 грн.

6.Бухгалтерський облік витрат на ремонт, модернізацію, реконструкцію та інші поліпшення ОЗ регламентується П(С)БО 7, згідно з яким дані витрати поділяються на дві групи:

Група 1. Витрати на поліпшення ОЗ, у результаті здійснення яких економічні вигоди, первинно очікувані від використання об’єкта, зростають. До таких поліпшень відносяться: модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо. Згідно з п.14 П(С)БО 7 витрати на проведення таких заходів збільшують первинну вартість ОЗ. Ці витрати підприємство обліковує на рахунку 15 “Капітальні інвестиції” з наступним віднесенням на рахунок 10 “Основні засоби”.

Група 2. Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, згідно з п.15 П(С)БО 7, відносяться до витрат звітного періоду. Облік їх ведеться у відповідності з П(С)БО 16 “Витрати”. У бухгалтерському обліку ці витрати обліковуються на рахунках обліку витрат, а саме: 23 “Виробництво” - у випадку, якщо ремонтуються ОЗ виробничого призначення; 91 “Загально виробничі витрати” – при ремонті ОЗ загально виробничого призначення, тобто таких, що беруть участь в управлінні цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного та допоміжного виробництва; 92 “Адміністративні витрати” – при ремонті ОЗ, що беруть участь в управлінні і обслуговуванні підприємства; 93 “Витрати на збут” – у випадку ремонту ОЗ, пов’язаних із збутом продукції.

Ремонт основних засобів може здійснюватися двома способами – підрядним та господарським.

При підрядному способі всі види ремонтних робіт виконує підрядна організація, а підприємство (замовник) здійснює оплату пред’явлених розрахунково-платіжних документів за виконані та прийняті за актами ремонтні роботи. При акцепті прийнятих рахунків підрядчика в бухгалтерському обліку замовника робиться запис: Дт 23, 91,92,93, 949 (вартість ремонту об’єктів ЖКГ) Кт 63, на суму ПДВ: Дт 641/ПДВ Кт 631.

При господарському способі виконання робіт витрати по ремонту ОЗ відносяться на затрати тих ділянок діяльності, де знаходяться в експлуатації відремонтовані об’єкти. В бухгалтерському обліку ці витрати відображаються записами: Дт 91, 92, 93, 949 Кт 20, 66, 65.

Якщо ремонт ОЗ (машин, обладнання, транспортних та інших засобів) виконується ремонтним цехом підприємства, то такі затрати попередньо обліковуються по Дт рахунку 23, з наступним списанням таких затрат з Кт 23 в Дт рахунків по обліку затрат відповідних ділянок виробництва, де знаходяться в експлуатації відремонтовані ОЗ. Виконані роботи оформляються Актом приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів (форма ОЗ-2), на основі якого роблять відповідні записи в інвентарних картках обліку ОЗ, з вказанням вартості ремонту, номера та дати акту.

7.В процесі експлуатації ОЗ може виникнути ситуація, коли залишкова вартість об’єктів ОЗ значно відрізняється від їх справедливої вартості. У випадку якщо така різниця становить більше 10%, П(С)БО 7 передбачає здійснювати переоцінку ОЗ. (Справедлива вартість (згідно з П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств”) – це сума, за якою можуть бути здійсненні обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами).

Справедливою вартістю ОЗ є їх ринкова вартість, визначена експертною оцінкою, яку здійснюють оцінщики або фахівці підприємства, при цьому для окремих видів ОЗ П(С)БО 19 конкретизовано порядок визначення справедливості вартості, а саме:

Інформацію про ринкову вартість ОЗ на дату переоцінки можна отримати: з відомостей заводів-виробників; з прайс-листів посередників; з періодичних видань; в агентстві нерухомості, у експерта-оцінювача; у міському відділі цін.

Проте досить часто, наведена у друкованих засобах інформація стосується нових об’єктів ОЗ, тому доцільно для визначення справедливої вартості залучати експерта-дослідника.

Наприклад: бухгалтером підприємства вирішується питання про необхідність переоцінки об’єкта ОЗ: первісна вартість об’єкта – 17000 грн, знос – 13850 грн, залишкова вартість об’єкта – 3150 грн., справедлива вартість – 3500 грн. Величина, на яку залишкова вартість відрізняється від справедливої: 3500 – 3150 = 350, це становить 350 : 3150 х 100% = 11%, таким чином цей об’єкт можна переоцінювати.

Для проведення переоцінки важливо знати таке:

1. Переоцінка ОЗ здійснюється на дату балансу. Частота її проведення залежить від коливань справедливої вартості ОЗ, що переоцінюються.

2. При переоцінці одного об’єкта переоцінюються всі об’єкти, що відносяться до даної групи.

3. Переоцінці підлягають вартість об’єкта ОЗ і його знос. Необхідність переоцінки диктується значним (більше 10%) відхиленням залишкової вартості ОЗ від справедливої вартості.

4. Відомості про зміну первинної вартості та суми зносу ОЗ заносяться до регістру аналітичного обліку.

5. Розрахунок суми змін проводиться на основі індексу переоцінки, що показує, у скільки разів справедлива вартість окремого об’єкта ОЗ зросла (скоротилася) щодо залишкової:

Індекс = Справедлива вартість / Залишкова вартість

Розрахунок суми змін може проводитися іншим чином, якщо залишкова вартість об’єкта дорівнює нулю. В цьому випадку переоцінена вартість об’єкта визначається додаванням справедливої вартості до його первинної вартості без зміни зносу.

Наприклад: Первинна вартість об’єкта ОЗ та його знос дорівнюють 17000 грн., нова справедлива вартість дорівнює 900 грн.. Тоді переоцінена вартість складе: 17000 + 900 = 17900 грн.; знос = 17000 грн.; переоцінена вартість = 17900 – 17000 = 900 грн.

Порядок відображення переоцінки на рахунках залежить від результатів попередньої переоцінки. Суми первинної переоцінки включаються до складу додаткового капіталу, а сума первинної уцінки – до складу витрат періоду.

На суму дооцінки первинної вартості об’єкту ОЗ складають запис: Дт 10 Кт 423 “До оцінка активів” ( в нашому прикладі: на суму 1870 грн.).

На суму дооцінки зносу: Дт 423 Кт 131( в нашому прикладі:1523,50 грн.).

На суму уцінки первинної вартості об’єкту ОЗ складають запис: Дт 975 “Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій” Кт 10, на суму уцінки зносу: Дт 131 Кт 10.

У випадку дооцінки об’єкта, який раніше був уцінений, дооцінка в межах суми попередньої уцінки, списаної на витрати, включається до складу доходу звітного періоду.

У випадку уцінки об’єкта ОЗ, який раніше був до оцінений, сума уцінки (в межах величини попередньої дооцінки, відображеної в складі додаткового капіталу) списується в Дт 423.

Слід відзначити, що переоцінка тягне за собою необхідність перерахунку річної (місячної) суми амортизації.

Тобто, відображення переоцінки на рахунках завжди повинно проводитися на основі аналізу попередніх котирувань.

При вибутті переоцінено об’єкта сальдо фонду дооцінки (кредитове за субрахунком 423) повинно бути списано згідно п. 21 П(С)БО 7, на нерозподілений прибуток: Дт 423 Кт 441.

Наприклад: устаткування придбано в грудні 2001р. і в цьому ж місяці введено в експлуатацію. Вартість устаткування – 100 000 грн., термін використання – 10 років, метод амортизації – прямолінійний. Ліквідаційна вартість дорівнює нулю. Необхідно відобразити результати переоцінок, якщо справедлива вартість об’єкта змінювалася наступним чином:

Сума нарахованого зносу за 2003 рік складе: 100 000 : 10 = 10 000 грн. Такою самою вона буде і у 2004році. Індекс = 120 000 : 80 000 = 1,5.

Розрахунок переоціненої вартості

Тобто на субрахунку 423 з’явилась величина додаткового капіталу – 40 000 грн. Сума амортизації на 2005 р. = 120 000 : 8 = 15 000 грн. Індекс = 63 000 : 105 000 грн. = 0,6.

Розрахунок переоціненої вартості

Проведені операції зменшать до нуля величину фонду дооцінки на рах. 423, і крім того, на витрати періоду буде віднесено 2 000 грн. На 01.01.2005р. нова переоцінена первісна вартість устаткування дорівнює 90000 грн., знос 27 000 грн. Сума амортизації за 2005р. = 63000 : 7 = 9000 грн. Накопичений знос обладнання на 31.12.2005р. = 27 000 (на 31.12.2004р.) + 9000 (знос за 2005р.) = 36000 грн. Індекс переоцінки = 64800 : 54000 =1,2.

Розрахунок переоціненої вартості

Інвентаризація необоротних активів проводиться на підставі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, що затверджена наказом МФУ від 11 серпня 1994 р. № 69 зі змінами і доповненнями.

Відповідальність за проведення інвентаризації несе керівник підприємства, який повинен створити необхідні умови для її проведення у стислі строки, визначити об’єкти, кількість і строки проведення.

Пригадати порядок проведення інвентаризації з курсу «Теорія обліку».

Інвентаризація необоротних активів проводиться не рідше одного разу в рік після 1 жовтня поточного року (інвентаризація будівель, споруд та інших нерухомих об’єктів може проводитися один раз у три роки, а бібліотечних фондів - один раз на п’ять років.

При інвентаризації основних засобів перевіряється наявність та стан будівель, споруд, незавершеного виробництва, машин та обладнання, передавальних пристроїв, інвентарю за місцями їх знаходження. До початку проведення інвентаризації необхідно ознайомитися із записами в інвентарних картках, облікових регістрах та технічною документацією.

При проведенні інвентаризації нерухомих об’єктів (будівель, споруд, земельних ділянок) комісія перевіряє наявність документів про перебування цих об’єктів у власності підприємства. При виявленні об’єктів, що не прийняті на облік, або об’єктів, про які в документах є недостовірні дані, що їх характеризують, комісія включає в інвентаризаційний опис правильні дані та технічні показники за цими об’єктами. Також при інвентаризації необоротних активів встановлюється ступінь їх фактичного зносу з подальшим корегуванням на рахунках бухгалтерського обліку.

Інвентаризація незавершеного будівництва проводиться по кожному об’єкту окремо. Інвентаризація комісія перевіряє, чи не обліковується в складі незавершеного будівництва обладнання, передана для монтажу, а також стан законсервованих об’єктів і тих, будівництво яких тимчасово припинене, виявляє причини та підстави для консервації.

При інвентаризації нематеріальних активів необхідно перевірити обґрунтованість їх оприбуткування, документи, що описують об’єкт або порядок його використання. На кожен нематеріальний актив має бути оформлено наказ про терміни корисного використання. Та норми амортизації. Програмні продукти перевіряються за їх наявністю на відповідних носіях та їх роботою.

За результатами проведеної інвентаризації роблять записи:

- на суму оприбуткування виявлених під час інвентаризації необоротних активів: Дт 10. 11, 12 Кт 746

- на суму списання облікової вартості необоротних активів, яких не вистачає: Дт 947 Кт 10. 11, 12 та на суму віднесено на витрати податкового періоду податкового кредиту по необоротних активах, яких не вистачає: Дт. 949 Кт 641

- списання нестачі на фінансовий результат: Дт 791 Кт 949. 947

- відображено виникнення заборгованості після встановлення винної особи на загальну суму відшкодування шкоди: Дт 375 Кт 716

- на суму утримань з винної особи або погашення нестачі:

Дт 30, 31, 66 Кт 375

- відображено суму, що підлягає перерахуванню до бюджету:

Дт 716 Кт 641

- відображено дохід від раніше списаних активів на фінансовий результат: Дт 716 Кт 791

8.Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства (його оцінка може бути достовірно визначена та при його використанні очікується отримання економічних вигод)) та утримується з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає П(С)БО 8 “Нематеріальні активи”, у відповідності з яким НМА поділяються на такі групи:

· права на об’єкти промислової власності (на винахід, сорт рослин, породу тварин, ноу-хау (це будь-якого роду технічні знання та досвід, в тому числі навики та досвід фінансового порядку);

· права на знаки товарів і послуг (фірмове найменування, логотип і т д.);

· права користування майном (земельною ділянкою, будівлями);

· права на об’єкти авторських та суміжних прав (на комп’ютерну програму, право виробника фонограми тощо);

· права на використання природних ресурсів (водою, землею тощо);

· гудвіл;

· інші права.

В бухгалтерському обліку НМА оприбутковуються на підприємстві на підставі акту приймання-передачі і приймаються на баланс при умові, якщо:

· його можна використовувати при виробництві товарів, надані послуг, призначених для реалізації;

· його можна обміняти на інші нематеріальні активи;

· його можна використовувати на погашення заборгованості чи розподіляти між власниками підприємства, або використовувати у господарській діяльності направленій на отримання прибутку.

В бухгалтерському обліку рух НМА відображається на рахунку 12, по Дт якого відображається придбання, отримання активів, а по Кт – вибуття, внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям активу.

Для обліку витрат пов’язаних з придбанням (створенням) НМА, використовується рахунок 154 “Придбання (створення) НМА”, причому по Дт відображаються всі витрати пов’язані з придбанням (створенням), а по Кт – списання в Дт рахунку 12.

Оприбуткування НМА у складі активів підприємства здійснюється за первісною вартістю, якою виступає:

· при придбані – вартість придбання (за вирахуванням знижок), непрямі податки, які не підлягають поверненню, витрати, які пов’язані з придбанням та доведенням НМА до стану придатного для використання; Дт 154 Кт 63, 371, 377, 372; ПДВ по Дт та 641 та Кт цих же рахунків.

· при створені – первісна вартість дорівнює: прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, вартість оплати юридичної реєстрації, амортизація патентів та ліцензій, інші витрати, які пов’язані з придбанням та доведенням НМА до стану придатного для використання; Дт 154 Кт 13, 20, 22, 28, 37, 63, 65, 66.

· при обміні на подібні активи – первісна вартість визначається на основі залишкової вартості переданого НМА. Якщо залишкова вартість переданого об’єкту перевищує його справедливу вартість, то первинна вартість отриманого активу буде рівна справедливій вартості переданого активу. Різниця між справедливою і залишковою вартістю включається до фінансових результатів (витрат) звітного періоду;

- на суму зносу за переданими НМА: Дт 133 Кт 12

- передано НМА (за залишковою вартістю): Дт 377 Кт 12

- відображено ПЗ з ПДВ (бартер, перша подія): Дт 377 Кт 641

- отримано об’єкт НМА: Дт 154 Кт 685 (377)

- відображено ПК з ПДВ: Дт 641 Кт 685 (377)

- проведено залік заборгованостей: Дт 685 (377) Кт 377

- введено в експлуатацію об’єкт НМА: Дт 12 Кт 154

· при обміні на неподібні активи – первісна вартість складається з справедливої вартості переданого НМА плюс (мінус) сума коштів (їх еквівалентів) отриманих (доплачених) в результаті обміну;

- відвантажено товари: Дт 361 Кт 702

- нараховано ПЗ з ПДВ: Дт 702 Кт 641

- отримано НМА: Дт 154 Кт 631

- відображено ПК з ПДВ: Дт 641 Кт 631

- введено в експлуатацію НМА: Дт 12 Кт 154

- проведено залік заборгованостей: Дт 631 Кт 361

· при отримані в результаті внеску в статутний капітал – справедлива вартість; Дт 154 Кт 46.

· при безкоштовному отриманні НМА; Дт 154 Кт 424 і одночасно на цю ж суму Дт 424 Кт 745.

Як і ОЗ, в процесі використанні НМА зношуються і підлягають амортизації. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання, але не більше 20-ти років. Підприємство має право самостійно обирати методи нарахування амортизації, які такі ж як і у ОЗ. Якщо для окремого об’єкта НМА неможливо визначити доцільний метод нарахування амортизації, то НП(С)БО 8 рекомендовано використовувати лінійний метод. Під час нарахування амортизації НМА їх ліквідаційна вартість прирівнюється до нуля, крім випадків передбачених п. 28 стандарту 8:

- коли існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об’єкта наприкінці строку його корисного використання;

- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об’єкта.

Нарахування амортизації відображається записами: Дт 83 Кт 133, Дт 91,92,93,94 Кт 133.

Списання НМА з балансу здійснюється такими ж записами, як і основні засоби.

9.Для розуміння того, що являє собою гудвіл, розглянемо теоретичний приклад. Допустимо, власник вирішив продати підприємство. У нього є два шляхи: перший – продати за ринковою ціною ОЗ, матеріали, розрахуватися з бюджетом, звільнити працівників і розплатитися з кредиторами. Припустимо, що після виконання всіх цих операцій у власника залишилося 5000 грн. Другий шлях – продаж підприємства повністю. В цьому випадку покупець готовий заплатити за чисті активи (різниця між вартістю активів та сумою кредиторської заборгованості) діючого підприємства 7000 грн. Різниця 2000 грн. і становитиме гудвіл.

До нематеріальних активів належить гудвіл, хоча норми П(С)БО 8 на даний вид нематеріальних активів не поширюються.

Відповідно до П(С)БО 19 “Об’єднання підприємств” гудвіл – це перевищення вартості придбання над часткою покупця у справедливій вартості придбання ідентифікованих активів та зобов’язань на дату придбання.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає гудвіл як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання найкращих управлінських властивостей, домінуючої позиції на ринку товарів, (робіт, послуг), нових технологій.

Появу гудволу викликають такі причини:

· фірма, що її купують, може бути монополістом на ринку і мати державну ліцензію, яку важко отримати;

· фірма має надійні репутацію та постійних клієнтів;

· фірма має кваліфікований та підготовлений персонал;

· фірма володіє торговим знаком, який не продається у разі відокремленого продажу активів;

· фірма розташована у місцевості, яка має цінність для покупця.

Гудвіл є об’єктом бухгалтерського обліку лише при проведенні операції купівлі підприємства. Залежно від результатів здійснення даної операції гудвіл при придбанні може бути позитивним та негативним.

Для обліку гудволу використовується рахунок 19 «Гудвіл при придбанні», який має два субрахунки: 191 «Гудвіл», 192 « Негативний гудвіл».

У бухгалтерському обліку придбана позитивна або негативна різниця між вартістю придбання та часткою покупця у справедливій вартості ідентифікованих активів і зобов’язань підприємства відображається записами:

· на суму позитивного гудволу при його виникненні складається запис:

Дт 191 Кт 685

· на суму негативного гудволу при його виникнення складається запис:

Дт 685 Кт 192

По гудволу П(С)БО 19 встановлює можливість нарахування амортизації, протягом періоду, що не перевищує 20 років, що відображається записом: Дт 92 Кт 133.

Строк корисного використання гудволу визначається з урахуванням:

- прогнозованого строку діяльності підприємства;

- нормативно-правових актів або контрактів, що впливають на строк корисного використання;

- зміни попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства.

Якщо гудвіл на кінець року не відповідає ознакам активу, то він списується з включенням залишкової вартості до витрат.

Вартість негативного гудволу визнається рівномірним доходом протягом періоду виникнення збитків (при збитковій діяльності підприємства). Якщо діяльність підприємства прогнозується без збитків то вартість негативного гудволу визнається доходом:

· в сумі, яка не перевищує справедливої вартості придбаних активів – рівномірно потягом залишку строку корисного використання (амортизації) придбаних необоротних активів;

· в сумі, що перевищує справедливу вартість придбаних нематеріальних активів в період придбання,

і відображається в обліку записом: Дт 192 Кт 746.