Види умовних знаків
Читання карт різних масштабів
Зображення місцевих предметів на топографічних картах
Література
1. Умовні знаки для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, Наказ Мінекоресурсів України №295 від 03.08.01 р.
2. Умовні знаки для топографічних карт масштабу 1:10000, Наказ Мінекоресурсів України №254 від 09.07.01 р.
3. Умовні знаки для топографічних карт масштабів 1:25000, 1:50000, 1:100000, Наказ Мінекоресурсів України №330 від 27.08.01 р.
Топографічні елементи місцевості зображуються на топографічних картах у вигляді умовних знаків, знаючи які можна уявити характер і взаємне розташування місцевих предметів. Абсолютно всі об'єкти місцевості позначити неможливо, навіть на карті найбільшого масштабу. З метою підвищення наочності та читання топографічної карти дрібні та незначні об'єкти на ній не позначаються.
Об'єкти, розташовані на(інодітакож над і під)земної поверхні, які необхідно зображувати на топографічних планах і картах, прийнято називати місцевими предметами, топографічними елементами чи топографічними об'єктами місцевості.
Ознаки, що визначають топографічні об'єкти місцевості :
1) речовинність, тобто матеріальність;
2) зв`язність у тривимірному просторі, тобто об'єкт може розглядатися як єдине ціле;
3) обмеженість у тривимірному просторі ;
4) стаціонарність щодо земної поверхні.
Всі об'єкти, зображувані на велико- – і середньомасштабних топографічних планах і картах, умовно можна підрозділити на наступні групи:
1. Сітка координат (прямокутних і геодезичних); опорні геодезичні пункти.
2. Будинку, будівлі і їхні частини.
3. Пам'ятники, скульптури і місця поховань.
4. Об'єкти промисловості і комунального господарства.
5. Міські інженерні мережі (водопровід, каналізація, газопроводи та ін.).
6. Шляхи сполучення і споруди при них.
7. Гідрографія (ріки, озера, водоймища і т.д.).
8. Гідротехнічні споруд.
9. Рельєф.
10. Грунтово-рослинний покрив (ліси, чагарники, сільськогосподарські угіддя, піски, болота і т.д.)
11. Границі й огородження.
Умовними знаками топографічних карт називається система графічних, літерних, цифрових та кольорових позначень, яка дозволяє зобразити місцевість на карті. До умовних знаків завжди висувалися серйозні вимоги, основними з яких є:
а) знаків не повинно бути багато, оскільки їх усі треба знати;
б) знаки мають нагадувати об'єкт, який зображується;
в) знаки мають бути досить простими для запам'ятовування.
г) кожному умовному знаку відповідає визначений топографічний об'єкт місцевості.;
д) кожен умовний знак повинен мати чіткий і нескладний рисунок, що відрізняє його від інших умовних знаків;
на картах різних масштабів умовні знаки того самого об'єкта можуть відрізнятися тільки розмірами
Тому умовні знаки періодично змінюються. На даний час використовуються умовні знаки, прийняті у 1983 році. Умовні знаки стандартні і обов'язкові для всіх відомств та установ, що займаються створенням топографічних карт. На всіх топографічних картах умовні знаки одних і тих самих об'єктів загалом однакові й відрізняються тільки розмірами. Цим і забезпечується стандартність умовних знаків і полегшується читання карт різних масштабів.
Графічні умовні знаки поділяються на масштабні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.
Масштабні (контурні) умовні знаки застосовуються для зображення місцевих предметів, розміри яких виражені у масштабі карти і можна визначити площу такого об'єкта (ліс, луг, чагарник, болото тощо). Зовнішні межі (контури) таких об'єктів позначаються на карті крапковим пунктиром, якщо вони не збігаються з лініями місцевості (дорогами, річками тощо).
До пояснювальних знаківналежать ті, що вказують на рід рослинності, напрямок течії річок, глибину болота тощо.
Позамасштабні умовні знаки застосовуються для зображення об'єктів, розміри яких не можна показати у масштабі карти (башти, колодязі, пам'ятники, окремі дерева тощо), а, отже, не можна визначити за картою шляхом вимірювань. Точне розташування цих предметів визначається головними точками, якими і користуються при визначенні координат, вимірюванні відстаней та вирішенні інших завдань.
Лінійними знаками позначаються об'єкти місцевості, у яких за картою можна вимірювати довжину, але не можна вимірювати ширину (дороги, канали, нафтопроводи, лінії електропередач тощо). Крім графічних умовних знаків, якими позначаються місцеві предмети, для додаткової характеристики застосовуються повні й скорочені підписи та цифрові позначення.
Для підвищення наочності топографічні карти друкуються у кольорах, що відповідають забарвленню об'єктів місцевості: ліс -зеленим, гідрографія - синім, рельєф і піски - коричневим, щільнозабудовані квартали населених пунктів та автошляхи з покриттям - жовтогарячим кольором.