Види податків, їх переваги та недоліки

Податки також безпосередньо пов'язані з розподільчою функцією фінансів у частині перерозподілу створеного валового національного продукту (ВНП) між державою та юридичними і фізичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби.

Фіскальна функція визначає суспільне призначення податків. За допомогою фіскальної функції формується бюджет держави. Використовуючи цю функцію, держава повинна отримувати достатньо не просто податків, а, головне, надійних податків. Податкові надходження повинні бути постійними, стабільними, рівномірно розподілятися у регіональному просторі.

Податки характеризуються рухом вартості від юридичних та фізичних осіб до держави. Їх сплата призводить до зменшення доходів платників, причому цілком закономірно, що кожен платник зацікавлений сплатити якомога меншу суму податків. Саме таким чином у сутність кожного податку закладена регулююча функція. Вона полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників. Оскільки регулююча функція є об'єктивним явищем, то вплив податків здійснюється незалежно від бажання держави, яка їх встановлює. Разом з тим, держава може свідомо використовувати податки з метою регулювання певних процесів у соціально-економічному житті суспільства. Реалізуючи цю функцію, держава впливає на виробництво, стимулюючи або стримуючи його розвиток, посилюючи або послаблюючи накопичення капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможній попит населення. Свідоме використання стримуючих можливостей податків використовується тоді, коли держава ставить завдання захисту вітчизняного виробника або обмежує рівень споживання.

Податки та їх функції відображають механізми, які використовує держава у податковій політиці через широкий спектр спеціальних економічних інструментів (податкові ставки, спосіб оподаткування, пільги тощо).

Відповідно до Податкового Кодексу України під час встановлення будь-якого податку обов’язково визначаються його елементи, які зображені на рис. 12.2.

Рис. 12.2. Елементи встановлення податку

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають об’єкти оподаткування або провадять діяльність, що є об’єктом оподаткування, і на яких покладено обов’язок сплати податків та зборів згідно з Податковим кодексом України або податковими законами.

Об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.

Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.

Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування.

Базовою (основною) ставкою податку визнається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом Податкового кодексу України.

Для кожного з видів податків встановлено певний порядок, строки обчислення та надання відповідної звітності.

Переважно обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів

, (12.1)

де П – сума податку; Бо – база оподаткування; Сп – ставка податку.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями та встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Податковим періодом визнається встановлений Податковим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.

Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Порядок сплати податків та зборів встановлюється Податковим кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.

Сплата податків та зборів здійснюється:

- у грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Кодексом або законами з питань митної справи;

- у готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених Кодексом або законами з питань митної справи.

Податкове законодавство України складається з:

- Конституції України;

- Податкового кодексу;

- Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України;

- чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу та законів з питань митної справи;

- законодавчих актів ВР України, рішень ВР Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за нормами, встановленими Податковим кодексом.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах::

· загальність оподаткування - кожна особа зобов’язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу;

· рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

· невідворотність настання визначеної законом відповідальності при порушенні податкового законодавства;

· презумпція правомірності рішень платника податку, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

· фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

· соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

· економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

· нейтральність оподаткування – установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентноздатності платника податків;

· стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

· рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

· єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку.

Сукупність різних видів податків, у побудові та методах розрахунку яких реалізуються описані принципи, утворює податкову систему держави.

 

Конкретними формами прояву дії механізмів справляння податку є всі види податкових платежів, які встановлені законодавством. Класифікація податкових платежів дає можливість повніше розкрити їх суть, значення, напрям та характер впливу на соціально-економічні процеси (табл. 12.1).

Таблиця 12.1