Лекції 3, 4

Зміст освіти та навчання. Система стандартів вищої освіти. Складові стандартів вищої освіти.

Освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійна програма, навчальний план підготовки бакалаврів за напрямом “Процеси, машини та обладнанням аграрного виробництва”.

Анотації нормативних навчальних дисциплін та характеристика навчальних дисциплін за вибором навчального закладу та вільного вибору студентом.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики, освітньо-професійні програми, структурно-логічні схеми, навчальні плани підготовки спеціалістів і магістрів зі спеціальності “ Процеси, машини та обладнанням аграрного виробництва ”. Навчальні та робочі навчальні програми дисциплін. Анотації навчальних програм дисциплін.

 

2.1 Зміст освіти та навчання  
Діяльність (діяльність людини) - динамічна система взаємодій людини із всесвітом, в яких вона досягає свідомо поставлених цілей, що з’являються в наслідок виникнення у неї певних потреб. У процесі діяльності людина перетворює природу, роблячи тим самим з себе суб’єкт діяльності, а з явищ природи, якими вона оволоділа, об’єкти своєї діяльності. У процесі історичного розвитку суспільства формуються та розвиваються різні види діяльності людини - характеристики діяльності з точки зору способів і форм її здійснення. Вид діяльності визначається станом взаємодії фахівця з узагальненим об’єктом діяльності протягом всього циклу його існування. Задача діяльності - мета діяльності, що задана в певних умовах і може бути досягнута в результаті визначеної структури діяль­но­с­ті, до якої віднесено: - предмет діяльності(праці) - те, що суб’єкт має до початку своєї діяльності і що підлягає трансформації у продукт; - засіб діяльності(праці) - об’єкт, що опосередковує вплив суб’єкта на предмет діяльності, або те, що звичайно називають “знаряддям праці”, і стимули, що використовуються, наприклад, у діяльності управління; - процедура діяльності (праці) - це технологія (спосіб, метод) одержання бажаного продукту. Інформація про спосіб діяльності фіксується у вигляді програми або алгоритму на деяких матеріальних носіях; - умови діяльності(праці) - характеристика оточення суб’єкта в процесі діяльності (температура, склад повітря, рівень акустичних шумів, пристосованість приміщення до праці, меблі, а також соціальні умови та час); - продукт діяльності(праці) - те, що одержано в результаті трансформації предмета в процесі діяльності. Є три види задач діяльності: - професійні задачі - задачі діяльності, що безпосередньо спрямовані на виконання завдання (завдань), яке (які) поставлено(і) перед фахівцем як професіоналом; - соціально-виробничі задачі - задачі діяльності, що пов`язані з діяльністю фахівця у сфері виробничих відносин у трудовому колективі (наприклад, інтерактивне та комунікативне спілкування тощо); - соціально-побутові задачі - задачі діяльності, що виникають у повсякденному житті і пов’язані з домашнім господарством, відпочинком, родинним спілкуванням, фізичним і культурним розвитком тощо і можуть впливати на якість виконання фахівцем професійних та соціально-виробничих задач. Рівень професійної діяльності - характеристика професійної діяльності за ознаками опанування особою певної сукупності умінь та знань. В сфері праці розрізняють наступні рівні професійної діяльності: · стереотипний рівень (рівень використання) - уміння використовувати налагоджену систему (об’єкт діяльності) при виконанні певних задач діяльності, та знання призначення об’єкта і його основних (характерних) особливостей; · операторський рівень - уміння готувати (налагоджувати) систему і керувати нею при виконанні певних задач діяльності та знання принципу (основних особливостей) побудови і принципу дії системи на структурно-функціональному рівні; · експлуатаційний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності тестувати та аналізувати роботу системи з метою виявлення та усунення пошкоджень і знання методів аналізу функціонування системи та методів аналізу, пошуку та усунення пошкоджень; · технологічний рівень - уміння при виконанні певних задач діяльності здійснювати розробку систем, що відповідають заданим характеристикам (властивостям), і знання методів синтезу та технологій розробки систем та способів їх моделювання; · дослідницький рівень - уміння проводити дослідження систем з метою перевірки їх відповідності заданим властивостям, уміння обирати з множини систему, що дозволяє найбільш ефективно вирішувати задачі діяльності, знання методики дослідження систем та методів оцінки ефективності їх застосування при вирішенні конкретних задач. Компетентність - необхідний обсяг і рівень знань та досвід у певному виді діяльності. Зміст вищої освіти - обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва [1]. Зміст вищої освіти встановлюється стандартами вищої освіти та іншими актами органів управління освітою і змінюється відповідно до рівня розвитку науки, культури, виробництва, суспільства Знання - категорія, яка визначає взаємозв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини, є результат процесу пізнання дійсності, її перевірене суспільною практикою і логічно упорядковане відображення в свідомості людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень та образів, орієнтованих основ діяльності тощо і мають певний обсяг і якість. Знання можливо ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді умінь виконувати відповідні розумові або фізичні дії. Уміння - здатність людини виконувати певні дії при здійсненні тієї чи іншої діяльності на основі відповідних знань. Уміння поділяють за видами: предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові. Предметно-практичне уміння - уміння виконувати дії щодо переміщення об'єктів у просторі, зміну його форми, тощо. Головну роль у регулюванні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, що відображають просторові, фізичні та інші властивості предметів і забезпечують керування робочими рухами відповідно до властивостей об'єкта та завдань діяльності. Предметно-розумове уміння - уміння щодо виконання операцій з розу­мовими образами предметів. Ці дії вимагають наявність розвиненої системи уявлень і здатність до розумових дій (наприклад, аналіз, класифікація, узагальнення, порівняння, тощо). Знаково-практичне уміння - уміння щодо виконання операцій зі знаками та знаковими системами. Прикладами цих дій є друкування, прокладання курсу по карті, одержання інформації від пристроїв тощо. Знаково-розумове уміння - уміння щодо розумового виконання операц­ій зі знаками та знаковими системами. Наприклад дії, що є необхідні для виконання логічних та розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло задач в узагальненому вигляді. Навичка - дії, що виконуються при здійсненні певної діяльності, котрі завдяки численним повторенням стають автоматичними і виконуються без свідомого контролю. Здатність - психічний та фізичний стан особи, в якому вона готова до успішного виконання певного виду продуктивної діяльності. Здібність - особливості особи, що є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного виду продуктивної діяльності. Здібності пов’язані із загальною спрямованістю особи, з її нахилом до тієї чи іншої діяльності. Спеціальність - категорія, що характеризує: · у сфері освіти - спрямованість і зміст навчання при підготовці фахівця (визначається через об’єкт діяльності або функцію та предмет діяльності фахівця і відображає, насамперед, вид його діяльності і сферу застосування його праці); · у сфері праці - особливості спрямованості і специфіку роботи в межах професії (зміст задач професійної діяльності, що відповідають кваліфікації). Навчання за спеціальністю освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, або спеціаліста, або магістра передбачає вивчення узагальненого об’єкта діяльності фахівця, виробничих функцій та типових складових структури професійної діяльності таких, що задовольняють вимогам сфери праці до спеціальності. Узагальнений об’єкт діяльності фахівця з вищою освітою - природна чи штучна система, що розвивається. Характерні етапи цього розвитку визначають цикл взаємодії фахівця і системи. Цикл існування об’єкту діяльності - період, протягом якого існує об’єкт діяльності фахівця від “зародження” (проектування) до його ліквідації. Період існування об’єкту діяльності розподіляється на окремі етапи: - проектування, протягом якого вирішуються питання щодо конструкції або змісту; - створення; - експлуатація, протягом якої об’єкт використовується за призначенням; - відновлення (ремонт, удосконалення тощо), яке пов’язане з відновленням властивостей, якостей, підвищенням продуктивності, інших ознак; - утилізація та ліквідація. Кожний етап існування об’єкту діяльності фахівця має свої ознаки, які визначаються спільністю (за продуктом) типових задач діяль­нос­ті, пов’язаних безпосередньо з об’єктом, та відмінністю типових задач від задач іншого етапу. Типова задача діяльності - узагальнена задача діяльності, що є характерною для більшості виробничих або соціальних ситуацій і не містить конкретних даних, а отже, не має конкретного розв’язку (можуть бути визначені тільки шляхи вирішення). Виробнича функція (трудова, службова) - коло обов’язків, які виконує фахівець у відповідності до займаної посади і які визначаються посадовою інструкцією або кваліфікаційною характеристикою. Зміст навчання - структура, зміст і обсяг навчальної інформації (науково обгрунтований методичний та дидактичний навчальний матеріал, комплекс завдань і вправ, що мають бути виконані), засвоєння якого забезпечує особі здобуття вищої освіти і певної кваліфікації.  
2.2 Система стандартів вищої освіти  
Стандарт вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст, вищої освіти, зміст навчання, засіб діагостики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти, галузеві стандарти вищої освіти, стандарти вищої освіти вищого навчального закладу, тобто ця система реалізується на трьох рівнях: на рівні держави (державний стандарт вищої освіти), на рівні галузі (галузеві стандарти вищої освіти), на рівні вищого навчального закладу (стандарти вищої освіти вищого навчального закладу). Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки особи, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання. Якість вищої освіти - сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства. Якість освітньої діяльності - сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або (та) суспільства. Державний стандарт вищої освіти містить складові: - перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; - перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; - вимоги до освітніх рівнів вищої освіти; - вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій, які визначаються через професійні назви робіт, що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах. Перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, містить перелік назв напрямів, що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки, та перелік назв спеціальностей, що відображають неповторювані узагальнені об’єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності, а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці. Державний стандарт затверджується Кабінетом Міністрів України. Галузеві стандарти вищої освіти містять складові: - освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів; - освітньо-професійні програми підготовки; - засоби діагностики якості вищої освіти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій, типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації. Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та номативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові: - перелік спеціалізацій за спеціальностями; - варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів; - варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки; - варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти; - навчальні плани; - програми навчальних дисциплін. Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності. Варітивні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів, освітньо-професійних програм та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями з урахуванням суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, види навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості умінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.      
2.3 Освітньо-кваліфікаційна характеристика, освітньо-професійна програма, навчальний план підготовки бакалаврів за напрямом “процеси, машини та обладнання ”  
Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) бакалавра за напрямом підготовки "процеси, машини та обладнання" встановлює: · професійне призначення і умови використання випускників вищих навчальних закладів за спеціальністю та освітньо-кваліфікаційним рівнем у вигляді переліку первинних посад, виробничих функцій та типових задач діяльності; · освітні та кваліфікаційні вимоги до випускників вищих навчальних закладів у вигляді переліку здатностей та умінь вирішувати задачі діяльності; · вимоги до атестації якості освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів; · відповідальність за якість освітньої та професійної підготовки. Стандарт є обов’язковим для вищих навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю. Підприємства, установи, організації повинні забезпечити необхідні умови для використання фахівців відповідно до здобутих ними у вищому навчальному закладі кваліфікації та спеціальності згідно з чинним законодавством. Стандарт придатний для цілей ліцензування та акредитації напрямів та спеціальностей, сертифікації фахівців та атестації випускників вищих навчальних закладів. У галузевому стандарті вищої освіти застосовуються наступні скорочення назв: а) видів типових задач діяльності: ПФ - професійна, СВ - соціально-виробнича, СП - соціально-побутова; б) класів задач діяльності: С - стереотипна, Д - діагностична, Е - евристична; в) видів уміння: ПП - предметно-практичне уміння, ПР - предметно-розумове, ЗП - знаково-практичне, ЗР - знаково-розумове; г) рівнів сформованості даного уміння: О - уміння виконувати дію, спираючись на ма­теріальні носії інф­о­р­мації щодо неї, Р - уміння виконувати дію, спираючись на по­с­тійний розумовий контроль без допомоги матеріальних носі­їв інформації, Н - уміння виконувати дію автоматично, на рівні навички; д) здатностей: З - здатність.  
Джерела інформації
1. Закон України "Про вищу освіту" (від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ ) 2. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року "Про затвердження Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 року "Про перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями" 4. ДК 003-95 Державний класифікатор України. Класифікатор професій; 5. Довідник кваліфікаційних характеристик працівників. Центр продуктивності Міністерства праці та соціальної політики України; 6. ГСВОУ 6.030400ОКХ - 02 Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (проект). 8. ГСВОУ 6.030400ОПП - 02 Галузевий стандарт вищої освіти України. Освітньо-професійна програма (проект). 9. ГСВОУ 6.030400ЗД - 01 Галузевий стандарт вищої освіти України. Засоби діагностики якості вищої освіти(проект). 10. http://www.rada.gov.ua/ - інформаційно –пошукова система законодавчих і нормативних документів України
Питання для самоконтролю та підготовки до підсумкового контролю
Державний стандарт вищої освіти  
Галузевий стандарт вищої освіти  
Стандарт вищої освіти вищого навчального закладу  
4. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу  
5. Освітньо-професійна програма підготовки фахівців з вищою освітою  
6. Засоби діагностики якості підготовки фахівців з вищою освітою  
7. Навчальний план  
8. Навчальна дисципліна  
9. Навчальна програма дисципліни  
10. Робоча навчальна програма дисципліни  
11. Тест