Ряд Блохи.

 

Блохи не мають крил, задні кінцівки видовжені і служать для пересування прижками і ротовий апарат колючо-сисний.

З блох найбільш відома людська блоха. Довжина тіла її не більша 4 мм. Вона розповсюджена повсюдно і може нападати не тільки на людину, але й на собак, кішок, гризунів. людська блоха живе в тріщинах підлоги, під плінтусами і за обоями. Тут самки відкладають яйця, з яких розвиваються червоно подібні личинки. Через 3 – 4 тижні вони оляльковуються і перетворюються в статевозрілі форми. При несприятливих умовах час розвитку блох може сильно подовжуватися.

Людину блохи відвідують тільки для кровосмоктання, переважно вночі. Укуси бліх викликають сильний свербіж. В травній системі блох можуть тривалий час зберігатися і розмножуватися збудники чуми. В зв’язку з тим, що чумою в природі хворіють частіше гризуни, в передачі збудника чуми велику роль відіграють щуряча блохи, блоха кроликів та інші, тякі так само як і людська, легко переходять для кровосмоктання з одного хазяїна на іншого. Відомо, що блохи при кровосмоктарнні можуть передавати також збудників туляремії, є переносниками збудників (рикетсія Музера) епідемічного щурячого тифу.

Боротьба з блохами полягає в утриманні житла, приміщень у чистоті, обробці приміщень інсектицидами.

 

Ряд Двокрилі.

 

Комарі – багато із них є кровососами і переносниками збудників інфекційних захворювань. Найбільш медичне значення мають комарі ряду Anopheles, Culex.

Тіло її тонке, струнке, вусики довгі за голову, ротовий апарат колючо-сисний. Всі кровососні комарі відносяться до родини Culicidae. Вони зберігають в своєму організмі і здатні передавати тваринам і людині збудників більше 50 вірусів, бактеріальних і паразитарних хвороб. Кров’ю живляться тільки самки, а самці – нектаром і соком рослин. Після запліднення самки активно шукають хазяїна – годувальника і нападають на людину або теплокровних тварин. Число кровосмоктань переважно відповідає числу кладок яєць, так як дозрівають яйця в організмі самки можуть тільки після її повноцінного харчування. Яйця відкладають в воду або на вологий грунт біля води. Личинки і лялечки розвиваються у водному середовищі, дихають як дорослі комахи, за допомогою трахей атмосферним повітрям.

Родина Culicidae. До цієї родини відносяться дві підродини: не малярійних і малярійних комарів. Найбільш відомі не малярійні комарі – представники роду Culex. Вони є переносниками збудників японського енцефаліту, туляремії, сибірської язви та багатьох інших хвороб. Малярійні комарі відносяться до роду Anopheles: служать переносниками малярійного плазмодія. Малярійні і не малярійні комарі відрізняються один від одного по ряду ознак на всіх стадіях їх життєвого циклу.

 

Таблиця 1. основні відмінності малярійного та звичайного комарів.

 


Anopheles

1. Яйця мають плавальні камери, відкладаються врозкид, тільки в чистих, добре освітлених водоймах.

2. Личинки не мають дихального сифона, розташовуються паралельно поверхні води.

3. Лялеки мають дихальні трубки у вигляді лійки.

4. Дорослі комарі сідають під кутом до поверхні.

5. У самки щупики довжиною такі, як хоботок.

6. У самця щупики довжиною такі, як хоботок, мають булавоподібні потовщення.

Culex

1. Яйця відкладають купками у вигляді човна.

 

 

2. Личинки мають дихальний сифон, розташовуються під кутом до поверхні води.

 

3. Дихальні трубки у лялечки циліндричної форми.

4. Посадка паралельно поверхні.

5. У самки щупики досягають 1/3 довжини хоботка.

6. У самця щупики довші, ніж хоботок, без розширень на кінцях.


 

Профілактика укусів комарів: Особиста: застосування репелентів, марльових пологів, засіткування вікон.

Громадська: заходи щодо оздоровлення території. Біологічні методи: розведення і залучення природних ворогів (рибка гамбузія, кажани, качки), використання збудників грибкових, бактеріальних і вірусних хвороб комарів. Генетичні методи випускання в природу стерильних опроміненням самців. раніше використовували обробку місцевості інсектицидами і найтування водойм, зараз вважається недоцільним з екологічного погляду.

 

Муха кімнатна (Musca domestica)

Географічне поширення: живе по всій земній кулі.

Морфологія: Досить велика комаха сіро-бурого кольору. ротовий апарат – липучо – сисний, нижня губа перетворена на хоботок, має на кінцях дві великі присисні подушечки – ротові лопаті. Кінцівки закінчуються двома кігтиками, що дозволяють чіплятися до нерівностей, і двома подушечками із залозистими волосками. За рахунок його муха може рухатися по будь-якій поверхні.

Життєвий цикл: розвивається з повним метаморфозом. Яйця відкладаються в гниючі рештки рослинного чи тваринного походження: гній, людський кал, сміття, тощо. Самка відкладає 100 – 150 яєць і повторює кладку 3 – 6 разів. Личинка живиться фекаліями та гниючими речовинами. Після третього линяння личинка перетворюється на лялечку. Личинки вилуплюються вже через добу. за лялькування триває 1 – 2 тижні. так само через 1 – 2 тижні з лялечки звільняється імаго. За температури 26 0С тривалість розвитку кімнатної мухи близько 16 днів.

Медичне значення. Кімнатні мухи становлять найбільшу небезпеку як розповсюджувачі кишкових інфекцій. Вони здатні поширювати збудників дизентерії, поліомієліту, гепатиту А, харчових токсикоінфекцій, черевного тифу, тощо.

 

Жигалка осіння (Stomoxys calcitrans)

Географічне поширення: живе повсюдно.

Морфологія. Тіло жигалки осінньої 5 – 6 мм завдовжки. За своїм зовнішнім виглядом вона нагадує кімнатну муху. Але на відміну від останньої, має твердий довгий хоботок, яким проколює шкіру тварин і людини й живиться кров’ю. Колір її тіла сірий. Ротовий апарат колючо-сисний і складається з довгого тонкого хоботка, всередині якого розміщена колюча цистинка – гіпофаринкс, що прикрита верхньою губою.

Життєвий цикл: Жигалка осіння – облігатний гематофаг. Розвиток відбувається з повним перетворенням. після 3 – 4 кратного живлення кров’ю самка відкладає у гній чи гниючі рештки рослин 20 – 100 яєць. Через 1 -4 дні з яєць вилуплюються личинки, що живляться органічними рештками в місцях кладок. впродовж життя самки відкладають декілька кладок. За лялькування відбувається в сухих ділянках субстрату. Цикл розвитку від яйця до імаго триває 20 – 57 днів.

Мухи нападають переважно на велику рогату худобу і коней у хлівах і конюшнях. Якщо місця їхнього викладу розташовані поблизу житла людини, тоді мухи залітають й нього і нападають на людину.

Жигалка осіння живиться через 1 – 2 дні й частіше. У холодних хлівах зимують нерухомі личинки та імаго.

Максимальна чисельність мух зустрічається восени при підвищенні вологості.

Медичне значення: Осінні мухи-жигалки можуть бути механічними переносниками збудників туляремії, сибірки, стафілокока, тощо.