Соціально - педагогічна допомога в адаптації дитини до умов прийомної сім’ї чи дитинячого будинку сімейного типу.

Рівень пристосування дитини до нового соціального середовища - прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу визначається за показниками:

· емоційна реакція дитини на членів сім'ї;

· взаємостосунки з членами сім'ї, їхніми родичами, друзями тощо.

Процес соціально-психологічної адаптації дітей-сиріт у прийомній сім’ї має два шляхи для розуміння. Адаптація, у вузькому розумінні означає, перш за все пристосування дитини до умов життя у конкретній прийомній родині, тобто там, де повністю задовольняються потреби, необхідні для її розвитку. На цьому етапі одним із першочергових завдань є спроба пробудити “ відчуття сім’ї ”, адже дитина повинна відчути себе не просто вихованцем, а перш за все частиною родини в якій вона виховується. Соціальна адаптація, у вузькому розумінні, передбачає всебічний розвиток особистості дитини, формування в неї позитивного “ Я-образу ”, позитивного досвіду сімейної взаємодії. Адаптація ж, у широкому розумінні, пов’язана з поступовим виведенням дитини у більш широкий соціальний простір, тобто поза родиною: дитячий садок, школа, гуртки, групи однолітків та ін. Саме ці стосунки розвивають у дитини соціальні навички, які в подальшому житті забезпечуватимуть її розвиток і становлення а відтак і засвоєння соціальних ролей.

Двоєдиному процесу адаптації дитини - сироти до умов життя у прийомній сім’ї і поза нею сприяють як прийомні батьки так й соціальні працівники та суспільство. До яскравих прикладів державних заходів, які забезпечують адаптацію дітей-сиріт до повноцінного самостійного життя, належить Закон України “ Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ”. Зокрема в одній із статей зазначається, що соціальна та психологічна адаптація дітей-сиріт покладається на центри соціальних служб для молоді. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді разом із центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я забезпечують розробку комплексних програм індивідуальної психологічної, реабілітаційної та корекційної допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, особам із їх числа, а також дітям, які перебувають в особливо скрутних і надзвичайних умовах та потребують такої допомоги. Центри соціальних служб для молоді надають юридичну, психологічну та соціальну допомогу дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування а також їх біологічним батькам, опікунам, піклувальникам, прийомним батькам.

Для забезпечення ефективної адаптації та соціалізації прийомної дитини обов’язковим є проходження батьками - вихователями курсу підготовки для кандидатів на створення прийомних сімей, проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. На курсах-тренінгах прийомних батьків готують до виконання нових соціальних ролей – вихователів дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомним батькам в період адаптації необхідно бути готовими до негативних проявів у поведінці прийомних дітей, що є наслідком їх попереднього життя. Це можуть бути прояв агресії у різній мірі (руйнівна активність, жорстокість, злість, грубість), крадіжки, брехня, лінощі, неохайність, постійне відчуття голоду (необмеженість у їжі), періодичне вдавання до жебрацтва. Недоліки виховання (неохайність, невміння поводити себе) також поступово усуваються завдяки делікатному підвищенню вимог, контролю за діяльністю та навчанням. Агресивність дитини поступово зменшується завдяки домашньому затишку, ласкавому, доброзичливому ставленню всієї сім’ї.

Процес адаптації дітей, які протягом тривалого часу перебували в негативних умовах або зазнали сильного психологічного стресу, є досить складним і довготривалим. Тому подолання шкідливих звичок, залучення дитини до сімейного колективу є нелегким і відповідальним процесом.

Звісно ж, входження дитини у нову сім’ю відбувається поступово. Термін адаптації залежить як від самої дитини (вік, стать, середовище в якому вона перебувала до того, як потрапила в прийомну родину, спадковість), особистісних характеристик прийомних батьків і також від наявності емоційного контакту, рівня довіри та відкритості між прийомними батьками та

дітьми.