Характеристика робочих поз людини

Слід також враховувати ряд положень щодо швидкості руху рук людини:

© там, де вимагається швидка реакція, слід використовувати рух «до себе»;

© швидкість руху зліва направо для правої руки більша, ніж у зворотному напрямі;

© обертові рухи у 1,5 рази швидше, ніж поступальні;

© плавні криволінійні рухи рук швидші, ніж прямолінійні з миттєвою зміною напрямку;

© рухи з великим розмахом швидші;

© рухи, орієнтовані механізмами, швидші, ніж рухи, орієнтовані «на око»;

© рухи слід обмежувати обмежувачами скрізь, де це можливо.

Також слід уникати рухів, метою яких є точне встановлення вручну, наприклад, збіг двох рисок мікрометра; вільні ненапружені рухи виконуються швидше, легше і точніше, ніж вимушені рухи, що визначаються певними обмежувачами; точні рухи краще виконувати сидячи, ніж стоячи. Максимальна частота рухів руки (при згинанні та розгинанні) - біля 80; ноги - 45, корпуса - 3О раз на хвилину, а пальця - 6 раз і долоні - 3 рази на секунду.

Робоче місце працівника (особливо, оператора) характеризує два поля: інформаційне поле (простір із засобами відображення інформації) і моторне поле (простір з органами управління та об'єктом праці).

Розміри робочої зоні, визначаються придатною дією передпліч з тим, щоб операції, яким потрібні точні маніпуляції, проходили в зоні дії обох рук. Порівняно легко встановити зовнішні розміри робочого простору, які необхідні для виконання робочих операцій (мал. 1). Організація робочих місць також передбачає мінімальні розміри робочих зон і проходів в виробничих та адміністративних приміщеннях(офісах) (мал.2).

Мал.1 Мінімальні розміри(в сантиметрах), необхідні при виконання операцій для різних положеннь тіла працівника

Мал. 2. Розміри робочих зон (сантиметрах) в виробничих та адміністративних приміщеннях(офісах), при різних схемах розташування обладняння (рекомендована мінімальна площа на одного працівника складає 5 м², об’єм 15 м³, мінімальна висота 3 м)

На робочих місцях біля промислового обладнання важливе значення має вільний простір для колін, ступні, оскільки лише у такому випадку можна забезпечити правильне положення тіла при виконанні роботи. Найбільш важливі рекомендації стосовно цього наведені на мал. 3 і в табл. 6

Робота в положенні «стоячи» більш сприятлива для людини, ніж «сидячи». У цьому положенні забезпечується рівномірний розподіл маси тіла працівника, нормальна рухомість хребту, сприятливі умови переміщення сенсорної координації і зорового огляду. Однак тривале виконання робіт в цій позі більше втомлює, оскільки зумовлене великою затратою енергії, зумовлює застій крові у м’язах нижніх кінцівок.

При оцінюванні робочого місця (його виборі) необхідно перевірити виконання співвідношення між розмірами знарядь праці і руками та тулубом людини. Визначити зручні і незручні зони для виконання робочих операцій і встановити відповідність їх моторному полю (мал. 4). Моторне поле обмежується дугами або ламаними лініями, які описують рух максимально витягнутих рук навколо плечового суглоба оператора. Робочі місця забезпечувати виконання трудових операцій в межах простору моторного поля: операції «часто» і дуже часто – в межах зони D або Ε залежно від точності виконуваних робіт. За таким же принципом розміщюються і органи керування.

мал. 3. Схема робочих місць, які призначені для робіт сидячи або стоячи

Таблиця 6

Розміри робочих місць

Мал. 4. Зона захоплення рук оператором при роботі сидячи: А – максимальна; В – досяжності пальців витягнутої руки; С – зручної досяжності долоні; D –досяжності при грубій роботі (оптимальна); Е – при виконанні точних робіт

Основні засоби керування, які часто використовуються, повинні розташовуватись в оптимальній зоні моторного поля, а менш важливі, але які часто використовуються, не допускається розміщувати за межами зони легкого досягнення. Засоби керування, що рідко використовуються не повинні знаходитись за межами моторного поля. Виняток складають тільки ті до яких звертаються менше 5 разів за зміну.

У визначенні площі робочого приміщення враховується також і зріст людини, положення сидячи чи стоячи, а також умови забезпечення зорової роботи. Ефективність її сприйняття залежить від низки умов: достатньої освітленості, яскравості, розмірів об’єкта і величини кутового розміру об’єкта (відношення лінійної величини об’єкта до величини відстані об’єкта спостереження до очей) та забезпечення оптимальних кутів зору (мал. 5).

а	б

Мал.5. Оптимальне розташування ЗВІ та допустимі кути відображення інформації: а – при повороті очей; б – при повороті голови

Мал. 6 Зона для розміщення ЗВІ: А – найбільш важливих і часто використовуваних; Б – не часто використовуваних; В – рідко використовуваних; Г – допоміжних

Так, засоби відображення інформації, які часто використовують у роботі і потребують точного та швидкого зняття показів, необхідно розташовувати у вертикальній площині під кутом ±15⁰ від нормальної лінії погляду, у горизонтальній – під кутом ±30⁰.ЗВІ до яких рідко звертаються, розміщуються у межах ±60⁰, від нормальної лінії погляду. Для стрілочних індикаторів допустимий кут відхилення від нормальної лінії погляду – не більше ±25⁰.

Виходячи з можливостей зорового спостереження людини, розроблені рекомендації щодо розміщення засобів відображення інформації на робочих місцях (мал.6).