Збір і аналіз наукової інформації.

Збір, збереження і видачу інформації здійснюють Довідково-інформаційні фонди (ДІФ).

У країні є:

- галузеві ДІФ;

- республіканські;

- місцеві (у НДІ, вузах, ОКБ і т. д.).

У ДІФ установлений порядок збереження інформації є:

1. Основний фонд – (книги, журнали, переклади, звіти) розміщуються на полках за абеткою по видах інформації. Дисертації, звіти, проектні матеріали й інші громіздкі матеріали мікро фільтруються зі зменшенням у 200 і більше разів.

Звіти та дисертації об’ємом до 150 сторінок зберігається в контейнері діаметром 35мм.

Також зручні мікро карти (125х148 мм). На 1-й карті розміщуються >80 сторінок тексту.

2. Довідковий фонд – це вторинна інформаційна документація основного фонду. Він представляється в основному бібліографічними і реферативними картками (125х75мм), що зберігаються в каталожних шухлядах.

Довідний фонд складається із головної картотеки (яка містить всі опубліковані і неопубліковані документи, що зберігаються в даному ДІФ).

 

Пророблення інформації зводиться до її вивчення і запом’ятовування.

Разом з інформаційними виданнями органів НТІ для інформаційного пошуку – є бази і банки даних, Інтернет.

 

Попереднє вивчення література по даній темі (збір літератури по довідкових матеріалах і т. п.), складається із трьох етапів.

І етап – нагромадження літератури;

ІІ етап – добору літератури;

ІІІ етап – вивчення літературних джерел.

Для проведення 3-го етапу слід установити мету читання, спрямованість. Для читання літератури:

- потрібно натхнення, зосередження, сила волі, увага, відсутність подразників;

- якщо перешкоди не помічаються свідомістю, то їх фіксує система.

Перешкоджаннями можуть бути власні думки. Під час вивчення літератури кожна сторінка повинна бути проаналізована, обдумана стосовно до теми. Іноді потрібно повторне читання. Продуктивність залежить від розумової працездатності. Тому, після 1-2 годин роботи перерви на 5-7 хвилин фізичні вправи, обтирання тіла й обличчя водою або посилення глибокий подих.

Іноді потрібно не тільки розуміння, але і запом’ятовування. Способи запом’ятовування:

1. Механічний – заснований на багатократному повторенні і завчанні. Нестача: відсутність логічного зв’язку між елементами, він має найменший ефект. Застосовується для запом’ятовування дат, формул, цитат.

2. Логічно-смисловий спосіб – заснований на запом’ятовуванні логічних зв’язків між окремими елементами.

3. Довільний спосіб – заснований на застосуванні різних мнемонічних прийомів.

 

Найбільш поширений вибірковий мнемонічний прийом. Перед проробленням інформації задаються метою – запам’ятати лише конкретний матеріал.

Інший мнемонічний прийом – тимчасова спрямованість, потрібна тривалість запом’ятовування. (Студент – іспит), такий матеріал зберігається в пам’яті не довго.

4. Мимовільний спосіб – заснований на випадковому запом’ятовуванні (без намірів, без установки), окремі елементи, фрагменти тексту, обумовлюються виниклими емоціями в процесі читанні.

 

Запам’ятовується надовго інформація не тільки при активному і творчому читанні.

Збереження тексту в пам’яті:

- спочатку процес забування відбувається швидко, згодом – сповільнюється;

- у середньому за 1 день втрачається біля 23-25% завченого, через 5 днів – 35%, через 10 днів – 40%.

Повторення – один з ефективних способів запом’ятовування.

1. Пасивне (перечитування декілька разів)

2. Активне (перечитування з переказом)

- завчання;

- самоконтроль.

Потрібно правильно вибирати час повторення.

 

Запитання для самоконтролю

1. Що таке наукова інформація?

2. Які джерела інформації існують

3. Які розрізняють види інформаційної діяльності?

4. Який існує порядок збереження інформації?

5. Які основні інформаційно-пошукові мови бібліографічних фондів?

6. Які види бібліографічних каталогів?

7. Як відбувається збирання й оформлення наукової інформації?

Рекомендована література:

1. Головій В.М., Кузькін Є.Ю. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій, Є.Ю. Кузькін. – Харків: ХІФ УДУФМТ, 2009. – С. 181-219 (294 с.)

2. Головій В.М. та інш. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій та інші. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – С. 207-250 (344 с.)

3. Лудченко А.А. Основы научных исследований. Учебное пособие / А.А. Лудченко, Я.А. Лудченко, Т.А. Примак; под ред. А.А. Лудченко. – К.:
О-во «Знання», КОО, 2000. – С. 20-26 (114 с.)

4. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень. Підручник / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. – К.: Знання, 2005. – С. 63-76 (309 с.)

5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. Підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – С. 168-182 (295 с.)