Геоекологічність конструктивно-географічних досліджень

Слайд 14

 

До супутніх АЛ належать ті, які безпосередньо не створювались людиною. Вони виникають як результат необдуманої господарської діяльності (яри на полях, болота на берегах водосховищ, провальні лійки в місцях підземного видобутку корисних копалин, тощо).

 

 

До супутніх АЛ належать ті, які безпосередньо не створювались людиною. Вони виникають як результат необдуманої господарської діяльності (яри на полях, болота на берегах водосховищ, провальні лійки в місцях підземного видобутку корисних копалин, тощо).

(Слайд 15)

 

Поняття “антропогенний ландшафт” є частиною понятійного апарату нового наукового напряму конструктивної географії – антропогенне ландшафтознавство

 

Поняття “антропогенний ландшафт” є частиною понятійного апарату нового наукового напряму конструктивної географії – антропогенне ландшафтознавство

Конструкти́вна геогра́фія і раціона́льне використа́ння приро́дних ресу́рсів орієнтована на розроблення теоретичних основ комплексно-географічного обґрунтування раціонального природокористування.

Тобто екологічно, та економічно виправданого використання земельних, мінеральних, водних, кліматичних, біологічних та інших ресурсів, за якого забезпечується природна рівновага, не виникають кризові ситуації внаслідок взаємодії суспільства і природного середовища.

Науковими дослідженнями в цьому напрямку займалися у свій час А.Г Ісаченко, Ф.М. Мільков, Г.І. Міллер та ін. (1973,1977, 1981, 1986)

Нині продовжують його розвивати, Денисик Г.І. 1998,2001, 2002, Воловик В.М., 2001, Воропай Л.І., В. М. Пащенко, М. Д. Гродзинський, А. В.Мельник, В.М. Петлін та багато інших.

(Слайд 16)

Метою наукових досліджень антропогенного ландшафтознавства є:

· рекомендації щодо проведення екологічно безпечних змін в природних геосистемах і способів збереження навколишнього природного середовища,

· рекомендації щодо норм екологічно допустимих антропогенних навантажень на природні комплекси, всебічну оцінку природно ресурсного потенціалу територій.

 

Метою наукових досліджень антропогенного ландшафтознавства є:

· рекомендації щодо проведення екологічно безпечних змін в природних геосистемах і способів збереження навколишнього природного середовища,

· рекомендації щодо норм екологічно допустимих антропогенних навантажень на природні комплекси, всебічну оцінку природно ресурсного потенціалу територій.

 

(Слайд 17)

значно посилює значення ландшафтознавчих знань та ландшафтознавчого підходу.(В. М. Пащенко)

 

Зокрема на думку В.М.Пащенка, саме геоекологічність конструктивно-географічних досліджень значно посилює значення ландшафтознавчих знань та ландшафтознавчого підходу.

(Слайд 18)

Основними напрямками Конструктивно-географічнідосліджень є:

§ розробка методів аналізу антропогенного впливу на природні комплекси;

§ ландшафтне обґрунтування використання природних ресурсів;

§ розробка принципів та методів прогнозування змін природного середовища, а також аналізу стійкості геосистем;

§ здійснення географічного моніторинг;

§ проведення аерокосмічного моніторинг компонентів природних і техногенних ландшафтів;

§ дослідження геоінформаційних систем та рекомендації можливостей їх застосування при вивченні та картографуванні інтегральних геосистем;

§ розробка конструктивно-географічних основ охорони природи і раціонального використання природних ресурсів;

§ оптимізація геоморфологічних процесів управління ними в умовах техногенного навантаження;

§ дослідження антропогенного і техногенного рельєфу;

§ раціональне землекористування ерозійно небезпечних територій та територіальна організація ерозійно небезпечних земель.

§ проблеми рекультивації земель, порушених промисловістю та та сільськогосподарською діяльністю, можливості протиерозійного та протидефляційного захисту.

§ географічні дослідження й обґрунтування схем районного планування сільських і міських територій.

§ природно-господарські територіальні системи, закономірності їх просторової організації та функціонування, агроландшафтні системи, водогосподарські системи, особливості територіальної організації та моделювання.

§ меліоративна географія та ін.

 

Основними напрямками Конструктивно-географічнихдосліджень є:

§ розробка методів аналізу антропогенного впливу на природні комплекси;

§ ландшафтне обґрунтування використання природних ресурсів;

§ розробка принципів та методів прогнозування змін природного середовища, а також аналізу стійкості геосистем;

§ дослідження геоінформаційних систем та рекомендації можливостей їх застосування при вивченні та картографуванні інтегральних геосистем;

§ оптимізація геоморфологічних процесів, управління ними в умовах техногенного навантаження;

§ дослідження антропогенного і техногенного рельєфу;

§ раціональне землекористування ерозійно небезпечних територій та територіальна організація ерозійно небезпечних земель.

§ проблеми рекультивації земель, порушених промисловістю та сільськогосподарською діяльністю, можливості протиерозійного та протидефляційного захисту.

§ географічні дослідження й обґрунтування схем районного планування сільських і міських територій.

§ дослідження природно-господарських територіальних систем , закономірностей їх просторової організації та функціонування,

§ дослідження агроландшафтних систем, водогосподарських систем, особливостей територіальної організації та її моделювання

(Слайд 19)

Сталий соц­іально-економічний розвиток країни означає:

  • задоволення зростаючих матеріальних і духов­них потреб, а також підвищення життєвого рівня населення;
  • раціональне й екологічно-безпечне господарювання та високоефективне використання природних ресурсів;
  • підтримання сприятли­вих із точки зору інтересів здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності та збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва.

 

Сталий соц­іально-економічний розвиток будь-якої країни означає таке функціо­нування її народногосподарського комплексу, коли одночасно забез­печуються:

по-перше, задоволення зростаючих матеріальних і духов­них потреб, а також підвищення життєвого рівня населення;

по-друге, раціональне й екологічно-безпечне господарювання та високоефективне використання природних ресурсів; і,

по-третє, підтримання сприятли­вих із точки зору інтересів здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності а також збереження і відтворення якості довкілля.

 

Реформування сільського господарства та інших сфер АПК, означає адаптацію їх, як до ринкового середовища, так і до природних умов в кожному конкретному регіоні.

 

Здійснювані в Україні аграрні та земельні перетворення на ринкових засадах розкрили економічні недоліки та екологічну конфліктність функціонування сучасного агропромислового комплексу. Тому надалі ігнорування економічних та екологічних законів, чинників, вимог приведе до поглиблення економічної і відповідно екологічної кризи у сфері АПК України.

(Слайд 20)

Фундаментальною основою майбутнього функціонування АПК повинно бути органічне поєднання екологічного та економічного підходів щодо оцінки ефективності й результативності функціо­нування АПК

 

 

Тому фундаментальною основою майбутнього функціонування АПК повинні бути органічне поєднання екологічного та економічного підходів щодо системної еколого-економічної оцінки ефективності й результативностіфункціо­нування АПК

 

(Слайд 21)

Еколого-економічний підхід відповідає вимогам основ­ного економічного принципу господарювання в ринкових умовах:

  • до­сягнення найвищої економічної ефективності виробництва за мінімаль­них затрат ресурсів і коштів

А також основного екологічного принципу:

  • забезпечення раціонального використання та економного витра­чання природних ресурсів,зведення до мінімуму шкоди, яка завдається навколишньому природному середовищу функціонуванням того чи іншого підприємства, виробництва

Еколого-економічний підхід відповідає вимогам основ­ного економічного принципу господарювання в ринкових умовах:

· до­сягнення найвищої економічної ефективності виробництва за мінімаль­них затрат ресурсів і коштів.

 

А також основного екологічного принципу:

· забезпечення раціонального використання та економного витра­чання природних ресурсів, зведення до мінімуму шкоди, яка завдається навколишньому природному середовищу функціонуванням того чи іншого підприємства або виробництва тощо.

Еколого-економічний принцип формування національного та регіональних АПК зумовлює необхідність системних досліджень взаємозв'язків останніх із навколишнім природним середовищем та їх взає­мовпливів, визначення сукупності позитивних і негативних наслідків цих впливів на природу та людину.

Особлива увага має бути приділена розробленню гранично допустимих навантажень агропро­мислової діяльності на довкілля й окремі природні ресурси.

(Слайд 22)

Основними принципами сталого розвитку національного агропромислового комплексу є:

  1. Принцип взаємозумовленості і взаємозалежності ефективності агропромислової господарської діяльності та вирішення завдань по охороні, збереженню, відтворенню й поліпшен­ню природних ресурсів сільськогосподарського призначення.
  2. Принцип системності у розв'язанні завдань по охороні навколиш­нього природного середовища та екологічних проблем функціонуван­ня АПК.
  3. Принцип обов'язкової та загальної платності за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища всіма суб'єктами господарської діяльності.
  4. Принцип пріоритету екології над економікою, екологічних кри­теріїв, показників та обмежень над економічними при оцінці доціль­ності реалізації тих чи інших господарських, науково-технічних, орган­ізаційних й управлінських рішень і заходів щодо розвитку агропро­мислового

 

До основних принципів, якими необхідно керуватися при фор­муванні ресурсно-виробничих потенціалів сталого розвитку національ­ного АПК слід віднести:

1. Принцип взаємозумовленості і взаємозалежності ефективності агропромислової господарської діяльності та вирішення завдань по охороні, збереженню, відтворенню й поліпшен­ню природних ресурсів сільськогосподарського призначення;

2. Принцип системності у розв'язанні завдань по охороні навколиш­нього природного середовища та екологічних проблем функціонуван­ня АПК;

3. Принцип обов'язкової та загальної платності за використання природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища всіма суб'єктами господарської діяльності;

4. Принцип пріоритету екології над економікою, екологічних кри­теріїв, показників та обмежень над економічними при оцінці доціль­ності реалізації тих чи інших господарських, науково-технічних, організаційних й управлінських рішень і заходів щодо розвитку агропро­мислового комплексу.

 

Відповідно до вище сказаного необхідно докорінно змінити концептуальні основи раціоналізації та реструктуризації аграрного природокористування.

 

 

якщо раніше зусилля суспільства спрямовува­лись на те, щоб "перетворити" природне середовище і максимально пристосувати його до потреб інтенсивного, висококонцентрованого й індустріального ведення сільськогосподарського виробництва,

 

(Слайд 23)