Розграфлення й номенклатура топографічних карт

Топографічні карти дозволяють проводити широкий спектр вимірювальних робіт. Для практичного використання карти та плани складають на окремих аркушах. Тоді в заданому масштабі поверхня Землі зображується на невеликій кількості аркушів. Постає питання розміщення кожного аркуша карти на земній кулі.

Топографічні карти повинні мати мінімальні спотворення довжин і площ, які неминуче виникають при переході від еліпсоїдальної поверхні до площини. При картографуванні великих територій кривизна Землі буде впливати на величину спотворень. Тому для побудови топографічних карт в Україні та інших країнах Східної Європи застосовується поперечна циліндрична рівнокутна проекція Гаусса-Крюгера (Гаус – німецький вчений, який розробив загальну теорію рівнокутних проекцій, а Крюгер – німецький вчений, який розробив робочі формули даної проекції). Застосування цієї проекції дає можливість практично без суттєвих спотворень зобразити досить значні ділянки земної поверхні, і. що дуже важливо, побудувати на цій території систему плоских прямокутних координат. Ця система є найбільш простою і зручною при проведенні інженерних та топографо-геодезичних роботах.

В результаті досліджень було встановлено, що оптимальні розміри території зображення повинні обмежуватися меридіанами, віддаленими один від одного на 6°. Ця фігура отримала назву сфероїдального двокутника. Його розміри: 180° по широті (від полюса до полюса), і 6° по довготі. Не дивлячись на те, що площа зони в проекції (зони Гауса) буде збільшеною, відносні спотворення довжин у найбільш віддалених від середнього меридіана точках екватора на межі зони складатиме 1/800. Максимальні спотворення довжин в межах зони складає +0,14%, а площ – +0,27%, а в межах України – ще менші. Кожна шестиградусна зона будується на окремому дотичному циліндрі.

Топографічні карти на великі території видаються багатоаркушевими серіями. Земна поверхня (поверхня земного еліпсоїда) зображається на топокарті невеликими ділянками. Поділ карти на окремі аркуші називають розграфленням. Під час розграфлення межі окремих аркушів проводять строго за напрямками меридіанів та паралелей.

Кожен аркуш топографічної карти обмежується відрізками меридіанів та паралелей і є трапецією. Рамки аркушів точно вказують положення зображеної на карті території на поверхні земного еліпсоїда. Розмір аркушів та їхня кількість залежать від масштабу карти: чим крупніший масштаб, тим меншу територію на ньому можна показати, тим більша кількість аркушів необхідна для її зображення.

Особлива система позначень, що застосовується для встановлення адреси аркуша називається номенклатурою аркушів карт. Вона залежить від масштабу карти та географічного положення зображеної території.

Основними принципами розграфлення і складання номенклатури карт є: 1) зв’язок із географічним положенням зображеної на карті території; це забезпечує можливість швидко підібрати аркуші карти на будь-які ділянки земної поверхні; 2) залежність від масштабу зображення, яка дозволяє переходити від карт одного масштабу до карт іншого.

В основу розграфлення та номенклатури топографічних та оглядово-топографічних карт покладені розграфлення і номенклатура так званої ”міжнародної мільйонної карти“. В 1891 р. на V Міжнародному географічному конгресі було прийнято рішення про створення топографічної карти, єдиної для всього суходолу, в єдиному масштабі, в єдиній проекції, єдиній системі умовних позначень, єдиним підходом до генералізації, а Міжнародний конгрес в Лондоні в 1909 затвердив принципи розграфлення й номенклатури, зміст та інші складові цієї карти). Вітчизняну карту масштабу 1:1 000 000 розроблено з урахуванням рекомендацій Лондонського конгресу та інших міжнародних угод. Територія України зображується на шести аркушах такої карти.

Аркуш цієї карти має розміри 4° по широті та 6° по довготі. Смуги від екватора до полюсів через кожні 4° називаються рядами (рис. 4.9) і позначаються великими буквами латинського алфавіту на північ та південь від екватора: 0°-4° – A, 4°-8° – B, 8°-12° – C..., 84°-88° – V. Наприклад, 12-ий ряд обмежується паралелями з широтою 44° та 48° пн. ш. і позначається літерою L, 15-ий 56° та 60° ш. (літера O), 19-ий – 72° та 76° ш. (літера S).

Шестиградусні двокутники називаються колонами і позначаються арабськими цифрами (як і зони Гаусса) із заходу на схід від 180° довготи: 180°-174° зх.д. – 1, 174°-168° зах.д. – 2, 168°-162° зх. д. – 3..., 6°зах.д.-0° д. – 30, 0° д. -6° сх. д.– 31, і т.д. Грінвіцький меридіан розділяє 30-ту і 31-шу колони. Колон всього 60.

Номенклатура будь-якого аркуша масштабу 1:1 000 000 визначається перетином рядів і колон і складається із двох позначень: буквеного позначення ряду та цифрового позначення колони, наприклад, E-34, L-36, K-45, M-32, N-36. На ”Міжнародній мільйонній карті,“ до номенклатури аркушів на північ та південь додається літери N або S, наприклад: NM-37, SK-42. На вітчизняних картах такі позначення відсутні.

До широти ±60° аркуші видаються нормальними по довготі із розмірами 4°х6°, для ділянок зони між 60° та 72° ш. аркуші подвоюються за довготою (мають розміри 4° ш. 12° д. – P-37, 38), між паралелями 72° та 84° ш. об’єднуються чотири аркуші розміром 4°ш. х 24° д., наприклад, R-33, 34, 35, 36; S-37, 38, 39, 40.

На практиці застосовують не тільки карту масштабу 1:1 000 000, але й карти

крупніших масштабів. Їх розграфлення виглядає таким чином.

Розграфлення аркушів карти масштабу 1 : 500 000 і крупніше проводиться поділом карти мільйонного масштабу на певну кількість часток. Межами аркушів є відрізки паралелей та меридіанів, що проведені з інтервалом, який встановлено для кожного масштабу. При цьому виконується умова: аркуші карт всього масштабного ряду повинні бути приблизно однакових розмірів, а паралелі й меридіани, що їх обмежують, мати широту або довготу, які позначаються цілим числом мінут і секунд. Кожен аркуш є трапецією, хоча аркуші великомастабних карт – прямокутники.

При збільшенні лінійного масштабу карти в 2 рази (від 1 : 1 000 000 до 1:500 000) площа аркуша зросте в чотири рази. Внаслідок цього показати цю територію на одному аркуші у масштабі 1 : 500 000 важко і незручно. Тому аркуш карти масштабу 1:500 000 (трапецію) отримують шляхом поділу вихідного мільйонного аркуша середньою паралеллю та середнім меридіаном на чотири частини. Розміри кожного такого аркуша – 2° по широті та 3° по довготі (межами аркушів п’ятсоттисячної карти є паралелі, що проведені через кожні 2°, і меридіани з інтервалом 3°).

Аркуші позначаються великими буквами нашого алфавіту зліва направо і зверху вниз – А, Б, В, Г. Номенклатура такого аркуша складається із трьох позначень: К – 38 – А, М – 43 – Г, L – 49 – В.

Наприклад, точка із координатами j=48°51¢ пн.ш. та l=25°16¢ сх.д знаходиться в межах аркушів: масштабу 1:1 000 000 – М – 35 (його рамки: 48°–52° пн.ш. і 24°–30° сх.д.); масштабу 1:500 000 – М–35–В (його рамки: 48°–50° пн.ш. і 24°–27° сх.д.).

Зі збільшенням масштабу більш, ніж у три рази (до 1:300 000), площа такого аркуша зросте більш, ніж у 9 разів. У цьому випадку аркуш ”мільйонної карти“ ділять на 9 частин із розмірами кожного аркуша 1°20¢ по широті та 2° по довготі і позначають римськими цифрами. Номенклатура такого аркуша складається із трьох позначень: номенклатури ”мільйонного аркуша“ і однієї із 9-ти римських цифр, які ставлять перед позначенням ”мільйонної карти“, наприклад, VII–М–35 (його рамки: 48° – 49°20¢ пн. ш. і 24° – 26° сх.д.).

Із збільшенням лінійного масштабу карти в 5 разів (від 1 : 1 000 000 до 1 : 200 000) площа ”мільйонного аркуша“ зросте у 25 разів. У цьому випадку аркуш ”мільйонної карти“ ділять на 36 частин із розмірами 40¢ по широті та 1° по довготі і теж позначають римськими цифрами. Номенклатура такого аркуша складається із позначення ”мільйонного аркуша“ і однієї із 36-ти римської цифри, яку ставлять після позначення ”мільйонного аркуша“, наприклад, М–35–XXVI (його рамки: 48°00¢ – 48°40¢ пн. ш. і 24°–25° сх. д.).

Із збільшенням лінійного масштабу в 10 раз (від 1:1000 000 до 1:100 000) площа ”мільйонного аркуша“ зросте у 100 разів. Такий аркуш ділять на 144 частини із розмірами 20¢ по широті та 30¢ по довготі і позначають арабськими цифрами від 1 до 144 зліва направо і зверху вниз (1–12, 13–24,...121-132, 133-144). Номенклатура такого аркуша складається теж із трьох позначень – позначення ”мільйонного аркуша“ та однієї із 144-х цифр, які ставляться після позначення ”мільйонного аркуша“, наприклад, М–35–111 (його рамки: 48°00¢–48°20¢ пн. ш. і 25°00¢–25°30¢ сх. д.).

Таким чином, розграфлення й номенклатура аркушів карт масштабів 1:500 000, 1:300 000, 1:200 000 і 1:100 000 базуються на аркуші карти масштабу 1:1 000 000 і утворюються шляхом поділу останнього відповідно на 4, 9, 36 і 144 частини (аркуші), а номенклатура складається із трьох позначень.

Розграфлення карт крупніших масштабів відбувається в дещо інший спосіб.

Аркуш карти масштабу 1:50 000 отримують шляхом поділу попереднього, вихідного масштабу 1:100 000 (М–35–111) на 4 частини середньою паралеллю (48°50¢) та середнім меридіаном (25°15¢) із розмірами 10¢ по широті та 15¢ по довготі і позначають великими буквами нашого алфавіту зліва направо і зверху вниз. Номенклатура такого аркуша складається із чотирьох позначень: позначення вихідного, стотисячного аркуша і однієї із чотирьох літер, наприклад, М–35–111–Б (його рамки: 48°50¢–49°00¢ пн. ш. і 25°15¢–25°30¢ сх. д.).

Аркуш карти масштабу 1:25 000 отримують із вихідного аркуша масштабу 1:50 000 (М–35–111–Б) шляхом поділу його на чотири частини середньою паралеллю (48°55¢) і середнім меридіаном (25°22¢30²) і позначають малими буквами нашого алфавіту із розмірами 5¢ по широті та 7¢30² по довготі. Номенклатура такого аркуша складається із п’яти позначень: позначення вихідного аркуша масштабу 1:50 000 і однієї із чотирьох малих літер, наприклад, М–35–111–Б–в (його рамки: 48°50¢–48°55¢ пн. ш. 25°15¢–25°22¢30² сх. д.).

Аркуш карти масштабу 1:10 000 отримують із вихідного аркуша масштабу 1:25 000 (М–35–111–Б–в) шляхом поділу його на чотири частини середньою паралеллю (48°52¢30²) і середнім меридіаном (25°18¢45²) із розмірами 2¢30² по широті та 3¢45² по довготі і познають арабськими цифрами зліва направо і зверху вниз. Номенклатура такого аркуша складається із шести позначень: М–35–111–Б–в–3 (його рамки: 48°50¢–48°52¢30² пн. ш. і 25°15¢– 25°18¢45² сх. д.). Розграфлення й номенклатуру всіх масштабів подано у таблиці 4.2.

Для зручності підбору карт і роботи з ними разом із номенклатурою записують назву найбільшого населеного пункту, наприклад, М – 35 (Львів), М – 35–XX (Тернопіль).

Неважко встановити, що номенклатура аркушів конкретного масштабу – це кількість, послідовність і вид елементів, з яких вони складаються, тому за номенклатурою можна встановити масштаб аркуша карти та координати кутів його рамок.

Дані про розграфлення, номенклатуру та розміри аркушів карт різних масштабів приводяться у відповідних таблицях.

Таблиця 4.2