Уявлення про процес соціальної роботи

Процес соціальної роботи, тобто те, в якій послідовності відбувається втручання соціального працівника в ситуацію клієнта, передбачає певну динаміку, тому його не завжди легко поділити на фази і не завжди він проходить усі ці фази від початку до кінця. В основі процесу соціальної роботи – стосунки з клієнтом. Кожен випадок є неповторним. Разом з тим, процес соціальної роботи має свою логіку, оскільки працюючи з індивідами, родинами, групами, громадами, соціальні працівники хоча й дотримуються різних, інколи суперечливих між собою теорій людської поведінки та заснованих на них моделей практики, застосовують численні стратегії втручання, допомагають різним між собою клієнтам, прагнуть досягти ключової мети соціальної роботи – піднесення якості життя своїх клієнтів. До цієї мети можна йти різними шляхами й досягати її різним чином.

У зарубіжній літературі описано декілька підходів до визначення процесу соціальної роботи: раціональний (лінійний) підхід; покроковий (інкрементальний, аналітичний) підхід; практичний підхід.

Раціональний підхід виходить із того, що коли людина відчуває або усвідомлює потребу в допомозі та має потребу в послугах, то вона стає клієнтом соціальної роботи і проходить разом з соціальним працівником цикл, що складається з декількох окремих послідовних фаз, які утворюють процес допомоги або процес розв’язання проблеми (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Фаза Етап Зміст роботи
І фаза Початкове оцінювання · Підготовка. Налагодження контакту. Збір інформації. · Аналіз інформації: потреби, проблеми, переваги й обмеження.
ІІ фаза Планування допомоги · Узгодження (договір) з клієнтом мети, завдань та плану заходів. · Вибір теорії, методів, ресурсів, ролей, часу, методів роботи. · Прийняття рішень.
ІІІ фаза Виконання · Клієнт використовує свої вміння та навички соціального працівника. · Соціальний працівник діє від імені клієнта. · Перегляд (моніторинг, поточне оцінювання).
IV фаза Кінцеве оцінювання · Визначення ефективності результатів та порівняння їх з цілями · Обговорення процесу допомоги: оцінка стосунків, вартості, продуктивності · Самооцінка соціального працівника

 

Часто процес проходить одне коло. Наприкінці запланованої роботи може виникнути інша проблема, тому соціальний працівник може продовжити співпрацю з клієнтом. Ситуація може змінюватися, а тому виникає потреба повернутися на попередню фазу й переглянути прийняті рішення. Нарешті, в процесі роботи актуальність запланованої мети може зникнути. Цей факт яскраво свідчить про те, що в соціальній роботі процес є набагато важливішим за результат. Не завжди один і той самий соціальний працівник є відповідальним за всі фази процесу. Інколи оцінювання ситуації та планування догляду належить до компетенції одних фахівців, а надання послуг – до інших. Важливо, аби в соціальній службі зберігалася безперервність у роботі та була створена система відповідальності за конкретного клієнта, який звернувся до цієї служби. Ці чотири фази є властивими не тільки для індивідуальної соціальної роботи. Наприклад, процес роботи в громаді схожий на процес індивідуальної соціальної роботи. Йдеться про контакти, аналіз, планування; роботу з групами у громаді; вихід за межі громади, залучення засобів масової інформації тощо.

Деякі автори пропонують лінійний процес соціальної роботи, в якому опис процесу соціальної роботи дещо схожий, його можна застосовувати у різних формах роботи: вивчення проблеми, збирання інформації, здійснення перших контактів, обговорення умов, вибір моделі дій. Лінійна модель зосереджена на цілях і наслідках (продукції), тому її часто називають раціональною, бо вона орієнтована на вирішення проблем; при цьому наголос зроблено на пошук технічного й оптимального (раціонального) методу розв’язання певної проблеми; вона передбачає структурний аналіз існуючої проблеми, визначення цілей та пріоритетів, визначення альтернатив та інструментів, вибір кращого варіанту. Здійснення заходів має зворотний вплив на розуміння проблеми.

Покроковий (інкрементальний) процес соціальної роботи не розглядає довгострокових цілей і альтернатив; у його рамках здійснюють поступові зміни, виходячи із ситуації, що склалася. Цей підхід наголошує на аналізі та поміркованості. На відміну від підходу, що відштовхується від проблеми, покроковий підхід є інтерактивним, дозволяє багатьом елементам взаємодіяти, у ньому роль відіграє досягнення компромісу між суб’єктами соціальної роботи. Такий підхід застосовують, наприклад, при використанні зосередженої на завданні моделі.

Практичний підхід до визначення процесу соціальної роботи ґрунтується на діалозі. Він не починається з формулювання цілей. У діяльності може не бути попереднього знання стосовно адекватних стратегій втручання та методів роботи, за допомогою яких можливо передбачити кінцевий результат. Соціальні працівники відштовхуються від зобов’язання сприяти добробуту і застосовують різні уявлення та ідеї таким чином, щоб дійти до розуміння поставленого завдання. Кінцевий результат передбачається на основі розгляду засобів, придатних у кожному конкретному випадку. Коли соціальні працівники разом з клієнтами розмірковують, чого вони хочуть досягти, то перебирають шляхи, як це можна зробити. Обдумування шляхів може наштовхнути на щось таке, що стане новою метою. Відтак, відбувається постійна взаємодія між цілями й засобами, зберігається відкритість до альтернативних ідей та постійний пошук істини. Такий процес досить часто є властивістю гуманістичних моделей соціальної роботи. Отже, вибір підходу до процесу соціальної роботи залежить від теоретичної моделі, якої дотримуються соціальні працівники, від обраної стратегії втручання та методу соціальної роботи. Інколи в соціальній роботі виникає загроза застосування шаблонів і усталених процедур, орієнтації на бюрократичні вимоги й теоретичні знання, яка заступає потребу ґрунтовно розібратися в ситуації клієнта і забезпечити право клієнта на самовизначення. Добре побудований процес соціальної роботи повинен уберегти від рутинного, шаблонного застосування стратегій і тактик втручання, а також від нераціональних методів соціальної роботи.