Конституція України.

Основні законодавчі акти з охорони праці

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.

Роботодавець (власник підприємства) зобов’язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Правові та організаційні основи охорони праці.

2. Закон України " Про охорону праці".

Закон України "Про охорону праці" — це самостійна гілка в законодавстві України про працю. Закон визначає основні положення конституційного права громадян на охорону життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між власником і працівником з питань безпеки, гігієни праці, а також встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія Закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності (далі — підприємство), на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах (далі — працівники).

Закон не відмінив жодної з діючих норм і дозволив:

1. створити органи управління охороною праці та систему органів нагляду за охороною праці;
2. створити власну нормативну базу з охорони праці;
3. ввести економічні важелі управління охороною праці;
4. визначити роль колективних договорів;
5. забезпечити підготовку дипломованих спеціалістів з охорони праці.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1. пріоритет життя і здоров'я працюючих, відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;
2. комплексне вирішення завдань охорони праці шляхом створення Національної програми поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
3. соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків, профзахворювань;
4. встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств;
5. організація навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працюючих з питань охорони праці.

На виконання Закону для проведення наукових досліджень у галузі охорони пралі створено Національний науково-дослідний інститут охорони праці, для навчання керівних працівників і спеціалістів з охорони пращі створено Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці.

Чітко виражена і соціальна спрямованість Закону. Він гарантує не лише здорові та безпечні умови праці, а й соціальний захист трудівників, інвалідів праці, а також сімей тих, хто загинув на виробництві. Закон передбачає також відшкодування моральної шкоди працівникові, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілому, порушення його нормальних життєвих зв'язків.

Розмір відшкодування моральної шкоди може досягати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від інших виплат.

Вперше Закон проголошує, що працівник може відмовитись від роботи, якщо не виконується законодавство з охорони праці, а власник при цьому буде виплачувати йому середній заробіток.

Фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи з охорони праці. Для фінансування заходів з охорони праці на підприємствах, в галузях і на державному рівні створюються фонди охорони праці.