Лекція 5. Початок української національно-демократичної революції.
- Лютнева революція в Росії та Україна.
- Утворення української Центральної Ради.
- Проголошення автономії України. І і ІІ Універсали УЦР.
Література:
Кульчицький С.В., Лебедєва Ю.Г. Історія України,с. 132-154.
1. На початку 1917 року остаточно в Росії виявилась неспроможність влади управляти державою. У суспільстві, стомленому війною, розрухою та гострою нестачею продуктів харчування , соціальна напруженість досягла апогею.
Революція почалася 23 лютого 1917 р. страйком робітників, жінок і всього населення Петрограду з гаслами « Хліба», «Миру»,»Поверніть наших чоловіків». Микола ІІ наказав припинити безпорядки, що швидко привело до політизації виступів. Солдати Петроградського округу перейшли на бік повсталих. 24 лютого керівництво Державної Думи звернулось до царя з пропозицією створити відповідальний уряд для наведення порядку в країні, але цар відмовив. Депутати Держдуми перейшли в опозицію, сформували перехідний орган влади – тимчасовий комітет, який запропонував цареві зректись престолу. 2 березня 1917 року у своєму вагоні на станції Псков цар Микола ІІ зрікся престолу. Так закінчилась 300- річна епоха правління династії Романових. 27 лютого в Петрограді було сформовано Тимчасовий виконавчий комітет Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів, а Тимчасовий комітет держдуми утворив тимчасовий уряд на чолі з князем Г. Львовим, який проіснував до липня 1917 р., коли в результаті кризи влади Тимчасовий уряд очолив О.Керенський. Тимчасовий уряд прагнув демократизувати суспільство: ліквідував жандармський корпус і департамент поліції, відмінив смертну кару і політичну цензуру, ввів свободу слова, друку, зборів та інше. Вже 24 лютого про революцію стало відомо в Києві.
2. У результаті Лютневої революції в Росії 1917 р. було ліквідовано самодержавство і встановлено двовладдя: 27 лютого 1917 р. виникла рада робітничих і солдатських депутатів, 2 березня 1917 р. – Тимчасовий уряд.
В Україні існувало три носії владних повноважень (багатовладдя):
- представники Тимчасового уряду: виборні губернські та повітові комісари, виконавчі комітети;
- ради робітничих і солдатських депутатів, до складу яких увійшли представники ліворадикальних партій – есери, меншовики, бундівці, більшовики.
- Українська Центральна Рада (УЦР) –всеукраїнський керівний орган; на місцях- губернські, повітові та міські українські ради.
УЦР була створена 4 березня 1917 року за ініціативи ТУП. У її заснуванні взяли участь представники різних суспільних верств: інтелігенція, військові, студенти, робітники, православне духовенство. Серед них були як представники як головних національних партій (ТУП, УСДРП, УПСР), так і безпартійні діячі. Головою УЦР було обрано М. Грушевського. Спочатку ЦР проводила помірковану політику: вела підготовку до Установчих зборів, проводила українізацію, випуск газети «Рада».
6-8 квітня 1917 р. в Києві зібралося 1500 учасників Українського національного конгресу, які виступили за необхідність забезпечення національно-територіальної автономії України у складі федеративної і демократичної Російської республіки. 8 квітня було обрано новий склад УЦР чисельністю 120 чол. У повному складі вона збиралась тільки на сесіях, між сесіями працювала Мала Рада у складі 20-65 осіб. Провідні позиції належали УПСР, ТУП, згодом тупівці утворили Українську партію соціалістів-федералістів. Більшість обстоювали автономістські позиції , частина (М, Міхновський) виступали за самостійність. УЦР підтримали військовики: виникли Український військовій клуб, український полк ім.. Б.Хмельницького, почалось формування так званого «Вільного козацтва»
Таким чином, на початку своєї діяльності УЦР підтримали всі верстви суспільства, а основним гаслом її політичної діяльності була боротьба за національно-територіальну автономію України.