Особливості перехідної економіки України

Закономірності та особливості розвитку перехідних економік.

Перехідна економіка – особливий стан національного господарства, за якого одна економічна система замінюється іншою. Тривалість переходу може бути різною – від декількох років до століть. Наприклад, перехід Західної Європи від традиційної системи до ринкової зайняв кінецьXVIII – першу половину XIX століття. У сучасній економічній літературі прийнято розуміти процес, за якого планова система замінюється на ринкову (підкреслимо, що в реальності – змішаною). Як стало зрозуміло з короткого опису командно-адміністративної системи, вона володіє серйозними недоліками. З часом їх накопичення приводить до кризи, після якої виникають нові відносини та формується нова система.

Наприклад, внаслідок кризи в економіці України з’явилися приватні підприємства, які почали працювати на принципах вільного підприємництва. Вони ознаменували перехід від державного планування до ринкових відносин. Криза планової економіки – досить болісне явище для населення, оскільки загострюються проблеми безробіття, розшарування суспільства на багатих і бідних, різко змінюються не тільки економічні, але й моральні принципи поведінки, з’являється невпевненість у завтрашньому дні. Завдання пом’якшити ці проблеми бере на себе держава.

Перехід командно-адміністративної економіки України до ринкових відносин почався з розпадом СРСР (наприкінці 80-х – на початку 90-х рр.XXст.). Необхідність зміни економічної системи пояснювалась накопиченими у країні негативними тенденціями, зокрема:

- тривале централізоване планування призвело до послаблення господарської ініціативи підприємств;

- надмірний монополізм виявився не в змозі гнучко реагувати на досягнення науково-технічного прогресу та перебудовувати виробництво на виготовлення перспективних товарів;

- чорний ринок досяг непомірних розмірів;

- галузі, які виробляли споживчі товари, стали відігравати досить незначну роль в порівнянні з військово-промисловим комплексом;

- майже повна відсутність приватного бізнесу призвела до зникнення підприємництва, котре являється однією із рухаючи сил суспільного прогресу;

- знизилась конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку.

В процесі переходу України до ринкових принципів господарювання вирішувалися різні завдання. Роздивимося найосновніші з них.

Лібералізація означала усунення тотального втручання держави в економічне життя. Було відмінено централізоване планування, кожний отримав право вільно займатися будь-яким бізнесом, встановлення цін було покладено на самих виробників.

В рамках приватизації державна власність була передана до рук приватного сектору. В результаті з’явилися індивідуальні підприємства, акціонерні підприємства, спільні фірми та інші форми приватного бізнесу.

Структурна перебудова економіки зачепила зміни в співвідношенні між галузями, особливо між тими, які виробляють товари споживання та засоби виробництва. Рівновагу між галузями встановлювалася за рахунок перерозподілу всіх видів ресурсів – матеріальних, трудових та грошових. Іншими словами, частина ресурсів вилучена із занадто розвиненого військово-промислового сектора та направлялась на підприємство, що випускала продукти для населення.

У ході фінансової стабілізації скоротилися темпи інфляції (підвищення цін, які із фіксованих «перетворилися» на вільні, тобто самостійно встановлені виробниками).

Вагому роль відводили створенню ринкової інфраструктури – раніш не існуючих фондів і товарних бірж, комерційних банків, страхові компаній, служб зайнятості та інших.

Нарешті, соціальна підтримка передбачувала полегшення труднощів, з якими зіткнулося населення при переході до нових відносин.

Характеризуючи процес переходу України, слід відмітити, що він виявився дуже болісним. Плановій економіці радянського типу, яка склалась в Україні (а також республіках СРСР), не було більше в жодній країні світу. Тому шлях до ринку виявився новим та всі завдання доводилось вирішувати, спираючись тільки на власні сили та інтуїцію. На жаль, отриманий досвід не можна назвати вдалим. З одного боку, у влади, що проводила реформи, була відсутня комплексна програма дій, тобто чіткий план економічних перетворень. З іншого, ситуацію посилювали постійно виникаючі кризи, що мали різноманітне походження.

В результаті економічна система, що склалася в нашій країні на сьогоднішній день, має суттєві недоліки й зберігає деякі риси планової економіки, причому далеко не позитивні. Так, не дивлячись на проведену приватизацію, значна частина крупних підприємств продовжує залишатися в руках державного сектора. Ці підприємства тісно пов’язані з політичною владою та дякуючи цьому користуються значними привілеями (наприклад, податковими). Малі та середні фірми, засновані на приватній власності, розвиваються досить повільно. Саме вони несуть найтяжчий тягар податкових стягнень. В результаті прибутки приховуються від податкової інспекції, й поширюється нелегальний бізнес.

Держава до сих пір не впорядкувала законодавчо-нормативне поле господарської діяльності. Як відмічає більшість бізнесменів та спеціалістів в області права, існуюча система законів досить заплутана, супротивна й не створює стимулів до підприємництва. Тому ріст економіки хоча й відбувається, але дуже уповільненими темпами.

Через недостачу фінансових ресурсів, які важко заробити в існуючих умовах, практично неможлива купівля новітнього обладнання за кордоном. Тим паче неможливо виконувати науково-дослідницькі роботи в Україні, так як вони не тільки потребують значних капіталовкладень, але й віддача від них з’являється тільки через тривалий час. Тому основна маса продукції, яка випускається вітчизняними підприємствами, безнадійно застаріла на світовому ринку, а шанси наздогнати стрімкий прогрес дуже малі.

Соціальної допомоги різко збіднівши прошаркам населення держава або не надає, або її розміри сміхотворні. Треба нагадати, що на протязі багатьох років рівень офіційно встановленої мінімальної заробітної плати у країні був в три рази менший за прожитковий мінімум (рівень доходу, за якого людина може задовольнити свої основні потреби)!

Величезні масштаби криміналізації економіки та корупції керуючих працівників ще більш погіршують становище. В результаті населення перестало довіряти владі так, як воно довіряло їй в період планової економіки.

V. Закріплення нових знань та вмінь студентів.

Контрольні запитання і завдання

1) Що таке економічна система?

2) Які типи економічних систем існують?

3) Яка економічна система в Україні?

4) Що таке перехідна економічна система?