Професійна освіта

Наступ на сходинка - професійна школа, представлена технікумами, профте­хучилищами, тепер ще й коледжами, ВНЗ різного типу. Головна проблема - про­фесійний вибір при переході від загальноосвітньої до професійної школи. Що виз­начає професійний вибір, як, через які канали можна вплинути на нього? Більшість соціологічних досліджень освіти зосереджено саме тут. Справа втому, що суспільні потреби в професійній підготовці й особисті устремління школярів не завжди збіга­ються.

Реально у ВНЗ України надходять не більш 30 відсотків випускників шкіл. В ре­зультаті відбувається катастрофа життєвих планів, ілюзій.

Нині дедалі більший розвиток отримує система післядипломної освіти — аспі­рантура, докторантура, отримання другої спеціальності, інститути і факультети підви­щення кваліфікації, стажування тощо. Тут теж багато цікавих для соціології питань. Досить сказати, що, за даними соціологів, до 60 відсотків випускників ВНЗ зміню­ють свою професію з різних причин. Виникають дуже непрості запитання: як допо­могти в професійному вдосконалюванні за новою спеціальністю, який набір фунда­ментальних знань треба давати студенту, щоб такий перехід був менш хворобливим тощо.

У сучасних українських умовах вища школа змінює структуру підготовки фахівців під могутнім тиском нових соціально-економічних умов і факторів, стає масовою друга вища освіта. У вищому і середньому спеціальному навчальному закладах відкриваються нові спеціальності і спеціалізації, пов'язані з такими сферами соціального життя, як управління, бізнес, фінанси, екологія тощо.

Наразі з'явилась нова проблема для вищої школи — незатребуваність, безробіття серед осіб з вищою освітою. Безробіття стало «розумним». Так, у 2000 році кожен де­сятий безробітний мав вищу освіту. Найбільш несприятливо кон'юнктура на ринку праці складається щодо інженерних ВНЗ: попит (і без того невисокий) падає, дефі­цит фахівців відсутній.

У найближчому майбутньому важко очікувати різкої зміни в цій сфері. Економіч­ний аналіз призводить до важких для вищої школи висновків: зниження обсягів вироб­ництва призводить до зниження попиту на кваліфіковану працю, а це обумовлює ско­рочення обсягів підготовки фахівців. Особливо в части ні інженерно- і природничонаукової освіти. За оцінками фахівців, спад обсягів виробництва, різке скорочення масштабів наукової діяльності і її престижностей стимулюють згортання класичної і галузевої науки. Хоча престиж — мати учений ступінь, не займаючись професійно нау­ковою діяльністю, — високий. Це стало модним.

Принципово новою для вітчизняної вищої професійної освіти є формуюча бага­тоступінчаста система: бакалавр, фахівець, магістр. Приваблює її гнучкість, мож­ливість для молодих людей включатися в професійну діяльність на різних ступенях отримання освіти, інтеграції середніх і вищих професійних навчальних закладів. Од­нак не можна не бачити і бездумне копіювання американської моделі деякими ста­ранними реформаторами. Іноді в так званих елітарних чи міжнародних коледжах, в основному гуманітарного профілю, з'являється великий обсяг природничонаукових предметів. Так, в американських університетах, особливо дослідницьких, і так зва­них коледжах ліберальних наук є такі навчальні плани. Але не слід забувати, що в американські університети приходять більш 60 відсотків випускників середньої школи й університети просто змушені вирівнювати загальнонаукову підготовку студентів мо­лодших курсів, зокрема і з рідної англійської мови. Інша справа Україна, де у ВНЗ на основі строгого конкурсного добору надходять не більш п'ятої частини випускників середньої школи, і, загальновизнано, з більш ґрунтовною загальнонауковою підго­товкою.

Недержавні навчальні заклади

Новим явищем, що вимагає серйозного соціологічного аналізу, є нетрадиційні форми освіти, зокрема приватні навчальні заклади. Нові форми освіти виступають у вигляді незалежних структур чи спеціальних підрозділів державних навчальних за­кладів. Порівняння типологічних груп студентів державних і приватних навчальних закладів засвідчує їх істотні відмінності. Зрозуміло, що серед батьків учнів приватних навчальних закладів більше підприємців, великих керівників, що можуть забезпечи­ти оплату за навчання своїх дітей. Тут більше студентів, що сполучають навчання з роботою — аж до самостійного підприємництва. Такі студенти матеріально добре за­безпечені, вони не звикли собі відмовляти ні в чому, вони упевнені у своєму профе­сійному виборі, добре інформовані в специфіці майбутньої професійної діяльності, вони вище, ніж «бюджетні» студенти, оцінюють значущість гарної освіти, вільного володіння іноземними мовами тощо. Найближчим часом у вітчизняній соціології напевно будуть проведені дослідження з якості підготовки студентів у державному і приватному професійному навчальному закладах. Соціологи підкреслюють готовність частини українського населення інвестува­ти особисті засоби в сферу освіти, і особливо для отримання спеціальностей, що користуються підвищеним попитом на ринку праці. Це має принципово важливе значен­ня в умовах найгострішого дефіциту бюджетних ресурсів. Система освіти в Україні—та сфера діяльності, яка готова прийняти інвестицій дати необхідну віддачу. Вона менш ніж інші сфери діяльності, має потребу в модернізації і цілком конкурентна на світово­му освітньому ринку.

5. Соціологія особистості студента

Для соціології освіти важливе вивчення особистості учня, студента. Характер май­бутньої професії багато в чому визначає поведінка студента. Особливо аналіз студентсь­кої молоді в зв'язку з обраною професією. Студентів у цьому відношенні можна розді­лити на три групи.

Першу групу складають студенти, орієнтовані на освіту, тому що вона дає мож­ливість отримати професію. Вони хочуть працювати саме за цією спеціальністю, у них є інтерес до роботи, прагнення реалізувати себе саме в ній.

Друга група студентів складається з тих, хто в перспективі орієнтований на бізнес. Ставлення до освіти в них вже інше — для них навчання виступає як інструмент, мож­ливість стару.

Третю групу студентів складають ті, кого можна було б назвати такими, що не-визначилися. Усі параметри їх ставлення до навчання, професії розмиті, в їхніх оцін­ках і позиціях немає чіткості та визначеності перших двох груп. Такі студенти ніби пливуть за течією, можливо, їх самовизначення відбудеться трохи пізніше, а можли­во, для них узагалі процес самовизначення, цілеспрямованості не характерний.

Американський соціолог Мартін Троу, вивчаючи студентське середовище, виді­лив чотири типи культури, поведінки і всього способу життя серед американських студентів:

Колегіали — громадські працівники, що відрізняються активністю в студентсь­кому житті і витрачають на це багато свого часу.

Професіонали —для яких майбутня робота, професія - найголовніше, і цьому підпорядковується все їх студентське життя.

Академіки— майбутні викладачі університетів.

І, нарешті, нонконформісти - аристократична богема, золота молодь, що учить­ся заради диплома, престижу, щоб догодити батькам.

Цікаво також відзначити і такий висновок соціологів: серед студентів, орієнто­ваних на професію, набагато менше соціальних песимістів. На освіту і професію більше орієнтовані студенти економічних і юридичних спеціальностей. Найменш орієнтованими на освіту виявилися математики, хіміки, педагоги, тобто студенти тих спеціальностей, що менше затребуються на ринку праці. Вибір професії у ВНЗ став для молодих людей прагматичним, відповідає змінам в українському суспільстві. Цінність вищої освіти як самостійного феномена, що має соціокультурну, особистісну привабливість і престижність, відступає на другий план.

Таким чином, діяльність соціальних інститутів освіти спрямована на задоволен­ня важливих соціальних потреб. Від того, наскільки успішно вона розвивається, ба­гато в чому залежить майбутнє будь-якого суспільства.