Основні ступені і форми освіти
Функції освіти
Завдання соціології освіти
Система освіти в Україні
Лекція 12. Соціологічні проблеми освіти
Захарія В.І.
5. Соціологія особистості студента
Соціологія освіти — розділ соціологічної науки, що вивчає закономірності функціонування утворення як соціального інституту (функції в суспільстві, взаємозв'язок з іншими інститутами, соціальну політику в галузі освіти, ціннісні орієнтації фахівців, освітні системи і структури, ставлення до освіти різних соціально-демографічних груп, питання управління і кадрового забезпечення освітніх установ тощо).
Основи соціології освіти були закладені Е. Дюркгеймом, М. Вебером, які досліджували соціальні функції освіти, її зв'язок з економічними, політичними процесами. Пізніше Т. Парсонс запропонував вивчення освіти як інституту соціалізації, а навчальних закладів — як соціальних систем.
Нормальне функціонування будь-якого сучасного суспільства неможливе без повноцінної системи освіти. Освіта давно вже стала одним з першорядних факторів економічного розвитку, важливим інструментом політики будь-якої держави.
Інститут освіти відносно самостійний і, водночас, робить сильний, якщо не вирішальний вплив на розвиток суспільства. Освіта виходить на перше місце за числом зайнятих викладачів і учнів, студентів, у порівнянні з народним господарством. XX і початок XXI ст. називають століттями освіти. Вона інтегрує навколо себе інші суспільні системи (економіку, науку, культуру, екологію), визначаючи не тільки перспективи розвитку суспільства, але й діяльність кожної окремої людини. У цивілізованому суспільстві, якщо виключити крайнощі протекціонізму, доля людини, її біографія і кар'єра залежать від двох основних факторів —здоров'я і якості отриманої освіти.
Чітко проглядається одна найцікавіша закономірність: чим більш розвинута країна, тим більше критики на адресу її системи освіти. Нині про необхідність реформування освіти мова йде у всіх розвинутих країнах. Проблеми національної освіти стають пріоритетними в програмах багатьох політичних лідерів. Приміром, Дж. Кеннеді, Д. Буш увійшли в американську історію як президенти, що багато зробили для національної системи освіти. Деякі кроки в цьому напрямі здійснюються й в Україні. Зокрема вступ до так званої «Болонської системи».
Освіта як система — це унікальний соціальний інститут, покликаний розвивати і множити людський капітал, формуючи ідеї, соціально-значущі ідеали, світоглядні позиції, надії, що конструюють як майбутнє суспільство в цілому, так і долю окремих людей. Освіта - це система проектування майбутнього. У цьому зв'язку постає запитання: якого майбутнього?
Відповідь може мати два крайніх варіанти:
1 варіант — образ майбутнього суспільства жорстко оцінюється і задається його сьогоднішніми ідеологами. Система освіти вданому випадку є інститутом з формування членів цього майбутнього суспільства.
2 варіант — майбутнє суспільство конструюється соціальною практикою самодіяльного і вільного народу. Система освіти тут має варіативний характер, з'являється як система варіативного навчання, що розвиває освіту для життя в невизначеному суспільстві, у я кому треба відповідати і за себе, і за країну. Завдання суспільства зводиться до того, щоб наступні покоління були більш освіченими, ніж попередні.
Установка на пріоритет варіативної школи, що розвивається, природна для відкритого суспільства, для суспільства, що знаходиться в умовах трансформації і прагне до відкритості. Це вимагає політичної волі і твердої програми дій. Системоутворюючою основою таких дій є модернізація освіти з урахуванням стратегії реформ.