Поняття і умови дійсності правочинів. Цивільні договори.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або при­пинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосто­ронніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін...

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим ак­там цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відпо­відати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи не­працездатних дітей.

Поняття «правочин» походить від слів «право» і «чини­ти». Тим самим у ньому відображено правомірність юридич­ного факту, а також передбачена можливість вчинення цього юридичного факту не лише двома або більше особами, але й од­нією. Саме в правочинах проявляється така характерна риса цивільних правовідносин і метод цивільного права, як ініці­ативність. Адже щоб укласти правочин, необхідна ініціатива (бажання, вияв волі) учасників правовідносин.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинен­ня цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочини класифікують за різними підставами. Залеж­но від підстави класифікації виокремлюють різні їх види.

1) За умовами настання правових наслідків: умовні, безумовні.

2) За визначеністю мо­менту зобов'язань: строкові, безсрокові.

3) За визначеністю мети укладання: казуальні, абстрактні.

4) За момен­том вчинен­ня: реальні, консесуальні.

5) За наявністю майнового ек­віваленту: оплатні, безоплатні.

6) За кількістю осіб: односторонні, двосторонні, багатосторонні.

7) За формою укла­дення: усні, письмові прості, письмові, нотаріально посвідчені.

Прикладами одностороннього правочину є складання за­повіту, прийняття спадщини, відмова від спадщини, видача довіреності, оголошення конкурсу. До безоплатних правочинів слід віднести дарування, до казуальних — міна, комісія, схов, видача розписки.

Різновидом правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямо­вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без ви­никнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (ба­гатосторонні договори), застосовуються загальні положення про до­говір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих до­говорів.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Поділ договорів на окремі види можна здійснювати за тими самими критеріями, що і поділ правочинів. Слід, однак, зауважити, що на відміну від правочинів, при поділі договорів на одно-, дво- і багатосторонні береться за критерій не кіль­кість волевиявлень сторін, а розподіл прав і обов'язків між сторонами. Тобто договір вважається одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язки перед іншою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а інша сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Наприклад, односторонніми є договори дарування, позики, позички.

Переважна кількість договорів у цивільному праві є дво­сторонніми. Такі договори передбачають наділення правами і обов'язками обох сторін зобов'язання. До таких договорів на­лежать купівля-продаж, оренда, перевезення тощо.