Кейнсіанська функція споживання
Переважна частина (приблизно 2/3) виробленої продукції йде на споживання (С). При цьому та частина доходу, яка залишається після сплати всіх податків (Y-Т), називається використовуваним доходом.
Використовуваний доход спрямовується на споживання (С) та заощадження (S).
Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом має назву функції споживання. Дана функція була запроваджена вперше Кейнсом, який вважав, що доход є основним, визначальним фактором споживання, а процентна ставка не відіграє в цьому значної ролі.
C = a + b*(Y-T),
де: а — автономне споживання– це обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (наприклад, проживання в борг, за рахунок заощаджень, субсидій. У довгостроковому періоді для економіки в цілому автономне споживання має тенденцію наближатися до нуля);
b — гранична схильність до споживання (МРС) — це величина, яка показує, наскільки зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одну одиницю.
Розрахунок МРС:
де: ΔС — приріст споживчих витрат;
ΔУ — приріст використовуваного доходу.
МРС може змінюватись від 0 до 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня додаткового доходу витрачається або на додаткове споживання, або на додаткове заощадження.
З геометричної точки зору гранична схильність до споживання (МРС) — це кут нахилу кривої споживання (рис.2).
Рис. 2. Графічна інтерпретація граничної схильності до споживання
Середня схильність до споживання (АРС) — це відношення обсягу споживання до величини використовуваного доходу.
Графічно інтерпретація функції споживання наведена на рис. 3.
Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка споживання у точці А означає рівень нульового заощадження (рис. 3). Знак означає від'ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак —додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати.
Рис. 3. Функція споживання
Найпростіша функція заощадження має вигляд:
де S – величина заощаджень у приватному секторі;
а – автономне споживання;
(1-b) – гранична схильність до заощадження.
Гранична схильність до заощаджень (MPS) – характеризує на скільки зростуть заощадження при збільшенні використовуваного доходу на одиницю:
де ΔS- приріст заощаджень;
ΔY — приріст використовуваного доходу.
Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов'язково заощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці.
Середня схильність до заощадження (APS) – це частина використовуваного доходу, яку домогосподарства заощаджують.
У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка споживання так званих "люксових благ", серед яких найбільшим "люксовим благом" є заощадження, тому середня схильність до споживання має тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає (за кейнсіанською теорією).
Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується (за С. Кузнецом).
Функція заощадження наведена на рис. 4.
Рис. 4. Функція заощадження
Сучасні дослідники показали, що споживання — функція не лише від поточного використовуваного доходу.
Крім величини доходу на зміни споживання і заощаджень впливають:
· багатство (чим воно більше, тим більшим є споживання і меншим – заощадження);
· сподівання споживачів, пов’язані з майбутніми цінами та грошовими доходами;
· заборгованість споживачів, необхідність сплати якої зменшує як споживання, так і заощадження;
· оподаткування, що впливає на рівень доходу розпорядження;
· рівень цін.
Зміна в одному чи в декількох факторах, що не пов’язані з доходом, призводить до переміщення графіків споживання та заощадження.