Прогноз та прогнозування національної економіки
В усіх економічних системах прогноз є необхідною складовою частиною процесу планування та розробки економічної політики. Він дає змогу окреслити контури й намітити результати економічного розвитку в плановому періоді на основі аналізу вихідних умов і очікуваних тенденцій господарського розвитку, а також намірів уряду в галузі економічної політики й зовнішньоекономічної діяльності.
Прогнози національної економіки можуть розроблятися державними та недержавними організаціями; у процесі прогнозування для перевірки реалістичності припущень чи здійснюваності попередньо оголошених цілей можуть проводитися відповідні консультації з організаціями та підприємствами.
Прогноз - науково обгрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому.
Прогноз не слід ототожнювати з гіпотезою, оскільки він порівняно з гіпотезою є більш визначеним тому, що ґрунтується не лише на якісних, а й на кількісних параметрах, а, отже, дає змогу характеризувати майбутній стан об'єкта також кількісно. Прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності та більшою достовірністю. Водночас прогноз, як і гіпотеза, є ймовірним.
Процес формування прогнозу охоплює наступні етапи:
• формування інформаційної бази прогнозу;
• аналіз об'єкта прогнозу;
• аналіз зовнішнього середовища і його впливу на об'єкт прогнозування;
• визначення прогнозної траєкторії об'єкта;
• прийняття рішень на підставі прогнозної інформації;
• оцінка якості прогнозу.
Існує наступна класифікація прогнозів( рис. 10.1.):
1. За ступенем контролю:
• контрольовані (наприклад, прогноз інвестицій у національну економіку є контрольований з боку держави в особі Міністерства економіки);
• неконтрольований (наприклад, прогноз загального обсягу угод на фондовій біржі, у цьому випадку прогнозована величина є лише передбаченням, а прогнозована зміна не підлягає безпосередньому контролю).
2. За масштабом:
• мікро прогноз (окремого підприємства);
• галузевий;
• макро прогноз (національної економіки);
• суперпрогноз (світової економіки).
3. За часом:
• оперативний (до 1 місяця);
• короткостроковий (до 1 року);
• середньостроковий (до 5 років);
• довгостроковий (понад 15 років).
4. За об'єктом прогнозу:
• природних ресурсів;
• трудових ресурсів;
• інвестицій;
• науково-технічний;
• соціальний;
• зайнятості;
• доходів тощо.
5. За кількістю об'єктів:
• одиничний;
• множинний.
6. Залежно від того, прогноз заданий одним числом чи інтервалом:
• точний (наприклад, ВВП становитиме 120 млрд. грн.);
• інтервальний (наприклад, ВВП становитиме 110-130 млрд. грн.).
7. За функціональною ознакою:
• пошуковий - базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції.
• нормативний - розробляється на основі заданих цілей (нормативів) і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.
8. За варіантами прогнозу:
• песимістичний;
• оптимістичний;
• стриманий (середній).
Державний прогноз економічного і соціального розвитку національної економіки - це система кількісних показників та якісних характеристик розвитку макроекономічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки та соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг та їх споживання, зовнішньоекономічної діяльності.
|
Рис. 10.1. Класифікація прогнозів
Прогнози розробляються в кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх, політичних, економічних та інших факторів.
Довгостроковий державний прогноз економічного і соціального розвитку Українирозробляють на 10-15 років, однак уточнюють кожні п'ять років. Цей прогноз після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для підготовки пропозицій щодо визначення економічної політики на середньостроковий період.
Середньостроковий прогноз розробляютьна п'ять років та після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для розробки річного прогнозу та Державної програми економічного і соціального розвитку України.
Короткостроковий прогноз економічного і соціального розвиткурозробляють щорічно. Це квартальні розрахунки очікуваних змін у динаміці головних макроекономічних показників.
Процес розробки та укладання прогнозів називається прогнозуванням.
Прогнозування-це наукове, обгрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.
Важливою складовою прогнозування є прогнозування економічне.
Економічне прогнозування - це виявлення стану та можливих напрямків розвитку явищ і процесів на різних рівнях економічної системи суспільства (мікро-, мезо-, макрорівні).
Роль прогнозування національної економіки виявляється через його функції. При цьому реалізуються такі завдання як:
• теоретико-пізнавальне-вивчення та аналіз розвитку національної економіки, передбачення змін у майбутньому;
• практичне (управлінське)-можливість прийняття на основі інформації про розвиток об'єкта рішень щодо вдосконалення управління і господарювання.
Можна визначити наступні основні функції процесу прогнозування:
• Науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій національної економіки-передбачає з'ясування вихідного рівня і найсуттєвіших проблем та факторів, виявлення тенденцій і закономірностей, що визначатимуть подальший її розвиток.
• Оцінка об'єкта прогнозування на основі обраних альтернатив
- реалізація принципу багатоваріантності розвитку національної економіки та її підсистем: розробка кількох варіантів майбутнього розвитку, їхній аналіз і порівняння за певними критеріями (мінімізація витрат, максимізація результату, часовий критерій, політичні, зовнішньоекономічні фактори тощо). Для оцінки враховуються два аспекти: детермінованості (обмеженості) й невизначеності (ймовірного розвитку в разі можливої дії невідомих факторів).
• Підготовка рекомендацій для прийняття адекватних управлінських рішень -формування макроекономічного прогнозу передбачає розробку відповідних рекомендацій і пропозицій щодо набору і характеру конкретних заходів державного впливу (обґрунтування напрямків соціально-економічного розвитку, форм, методів та інструментів державного регулювання економіки для урядових структур).
• Оцінка можливих наслідків прийнятих рішень- запропоновані рекомендації мають супроводжуватися передбаченнями результатів майбутнього державного втручання (невтручання) в економічне життя суспільства.
Для виконання зазначених функцій соціально-економічне прогнозування повинно ґрунтуватися на певних принципах, а саме: наукової обґрунтованості, системності, адекватності, багатоваріантності, цілеспрямованості та ефективності.
Принцип наукової обґрунтованості- передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності- розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого - як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.,
Принцип адекватності-означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення) має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.
Принцип багатоваріантності (альтернативності)- передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум двох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи певними закономірностями, але відбувається за різними траєкторіями. Останнє зумовлене дією факторів, які впливають на функціонування народного господарства, їх інтенсивністю, можливістю виникнення інших чинників та умов у майбутньому.
Принцип цілеспрямованості- прогнозування розвитку конкретного об'єкта (національна економіка в цілому чи окремий її елемент) і визначення народногосподарських завдань. Цілі прогнозування визначаються суспільними потребами, породженими певними соціально-економічними, політичними, демографічними, науково-технічними та іншими факторами.
Принцип ефективності (рентабельності) - визначення вартості аналітичної підготовки прогнозу та його результативності, врівноваження економії з ефективністю, якості зі своєчасністю. Прогноз має бути точним, повним і реальним. Важливим його правилом є мінімізація вхідних даних за їх аналітичної значимості та максимізація вихідних даних.