Вплив ринкової інфраструктури на формування конкурентного середовища
Як зазначає більшість економістів, без конкуренції ринок не спроможний координувати обсяги і структуру пропозиції та попиту, тобто встановлення загальних пропорцій розвитку національної економіки. Ринкова економіка і є саморегульованою системою лише тому, що їй властивий інструмент - конкурентна боротьба.
Конкуренція - це рушійна сила будь-яких економічних відносин, в які вступають суб'єкти ринку.
Конкуренція — складний і багатогранний процес. Для перемоги в конкурентній боротьбі фірма (підприємець) мають дотримуватися певної стратегії дій —- конкурентної стратегії.
Конкурентна стратегія— система дій фірми, спрямована на досягнення її кінцевої мети.
Вона ґрунтується на полі стратегічному пошуку. Кожна фірма, як звичайно, прагне монополізувати ринок-для максимізації прибутку. Однак досягти того в сучасних умовах практично неможливо. Тому вона має передбачити у своїй діяльності одночасно принаймні дві стратегічні настанови: на монополізацію ринку і на інтеграцію своєї діяльності в єдиний процес функціонування ринку. Перша настанова передбачає дії, спрямовані на скорочення кількості конкурентів, друга — дії щодо стабілізації становища фірми через зменшення ступеня ризику за рахунок співробітництва (інтеграції) з іншими фірмами в найрізноманітніших формах, тобто полістратегічний пошук.
Формування конкурентного середовища в Україні пов'язане із створенням ринкової інфраструктури; підприємизацією великих комбінатів; створенням нових малих і середніх фірм. Перше і друге потребує організаційної реструктуризації, а третє — демонополізації (позаяк в економіці України переважають природні монополії), що сприятиме активізації ділової активності та стимулюванню виробництва.
Першим кроком на шляху демонополізації в Україні мають стати заходи, спрямовані на захист від монополізму і сприяння конкуренції:
- розвиток установ ринкової інфраструктури і механізму вільного руху праці, капіталів і товарів;
- заборона законом утворення об'єднань картельного типу для захисту цінової конкуренції;
- реєстрація товарних знаків і марок товарів для того, щоб уможливити диференціацію продуктів і конкуренцію за таким важливим параметром, як якість;
- державне регулювання загальних умов угод, яке полягає у тому, що значна частина положень господарського договору заздалегідь визначається законодавцем і не може бути змінена сторонами, що домовляються. Це унеможливлює нав'язування постачальниками своїх умов покупцям;
- передбачення у законодавстві різних критеріїв монополізму (рівень концентрації в окремих галузях настільки високий, що в них існують великі господарські одиниці, спроможні встановити своє панування над ринком і без укладення картельних угод);
- аналіз цін, порівняння їх із цінами на інших паралельних ринках, контроль за прибутками та витратами з боку органів влади для того, щоб визначити: ціни, за якими продаються товари, є конкурентними чи монопольними.
Формування ринкової інфраструктури і конкурентного середовища — одне з найважливіших завдань уряду, який є регулятором рівноваги національного попиту і національної пропозиції, обмеження монополії та посилення конкуренції. Економічними та адміністративними методами він повинен забезпечити однакові умови виробництва і реалізації продукції для усіх виробників і продавців товарів та послуг.