Предмет та задачи курсу

ТЕМА 1. НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: ЗАГАЛЬНЕ ТА ОСОБЛИВЕ

Як наукова дисципліна національна економіка становить собою систематизоване вчення про закономірності становлення та функціонування господарської системи суспільства, а також теоретичні та методологічні підходи щодо розробки державної політики розвитку національної господарської системи.

Предметом вивчення дисципліни „національна економіка" є вся сукупність продуктивних сил, економічних відносин, соціокультурних, політичних, морально-етичних традицій і цінностей ведення господарської діяльності, що встановились у певній державі і впливають на особливості її економічного розвитку.

Як явище соціально-економічної реальності національна економіка - це єдина економічна система суспільства, в якій стабільними, динамічними, повторюваними та стійкими взаємозв'язками поєднані умови та фактори виробництва, його результати, сукупність економічних агентів і економічних відносин, інститути, традиції, принципи та механізми господарювання, що у своїй взаємодії формують єдиний господарський механізм нації.

Національна економіка— конституційне, економічно та організаційно єдина система взаємопов'язаних галузей і сфер діяльності людей, що характеризується відповідною пропорційністю, взаємозумовленим розміщенням на обмеженій державними кордонами території.

Національна економіка представляє собою економіку певної країни, що має ознаки економічної системи (загальне) та власні особливості і принципи розвитку (особливе), що проявляються в таких формах: економічний потенціал, структура господарського комплексу та галузей господарства, внутрішні чинники соціально-економічного розвитку, господарський механізм регулювання та координації, особливості програмування та прогнозування соціально-економічних процесів, а також особливості забезпечення економічної безпеки держави в умовах поглиблення тенденцій до інтеграції і глобалізації світогосподарських зв'язків.

З точки зору поєднання в національній економіці загальних та особливих закономірностей розвитку вона може розглядатись як соціально-економічна модель суспільства, що структурно і функціонально відображає особливості прояву форм власності та відносин, які формуються на їх основі, типи господарювання, економічну політику та культуру, засади державного устрою, менталітет та характер, особливості реалізації засад демократичного розвитку, взаємовідносин між традиціями та інноваціями у структурі соціально-економічних відносин суспільства.

Оскільки національна економіка є складною системою, єдиним складним господарським організмом, то її основними ознаками є:

•Єдина мета - усі елементи національної економіки мають свою кінцеву та проміжні цілі функціонування, проте вони підпорядковані єдиній меті - забезпечити стале економічне зростання суспільства.

•Структура національної економіки - 1) якісний розподіл та кількісна пропорційність процесів виробництва, що визначають внутрішньовиробничі зв'язки та залежності, які виникають під впливом суспільного поділу праці, рівня розвитку продуктивних сил та виробничих відносин; 2) співвідношення між галузями та господарськими комплексами, які виражають господарські пропорції і стан суспільного поділу праці.

•Ієрархічність структури національної економіки. До її характерних рівнів можна віднести: мікроекономіку (економіка домогосподарств, фірм та підприємств), мезоекономіку або галузеву економіку (первинна економіка, економіка переробки продукції галузей, економіка обслуговування), макроекономіку (господарський комплекс країни в цілому, тобто загальні економічні процеси на рівні всього суспільства).

•Організаційно-функціональна взаємозалежність між елементами системи - усі елементи та рівні національної економіки пов'язані тісними економічними взаємозв'язками у процесі суспільного виробництва на рівні галузей та міжгосподарських комплексів.

•Наявність механізмів самозбереження та саморозвитку. Економічна наука виділяє наступні механізми саморозвитку і самозбереження: ринкове саморегулювання, державне, корпоративне регулювання економіки.

•Керованість - дана характеристика забезпечується за рахунок добровільного підпорядкування об'єктивним закономірностям розвитку економічних відносин (ринок) та через опосередковане втручання в економіку єдиного координаційного центру в особі державних органів влади.

•Зворотні зв'язки між елементами системи забезпечуються за рахунок наявності у суспільстві каналів обігу економічних ресурсів (трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні та ін.).

•Динамічність - національна економіка перебуває у постійному саморусі та саморозвиткові

•Відкритість - господарський комплекс суспільства має відкритий характер, що забезпечується законодавством держави і закономірностями прояву ринкового механізму.

•Цілісність - забезпечується наявністю стійких економічних відносин між галузями, сферами національної економіки.

Враховуючи вказані характеристики національної економіки як системи, курс розвитку національної економіки відображає усю сукупність взаємовідносин між елементами національного господарського комплексу у динаміці їх розвитку та на всіх рівнях їх протікання: макро-, мікро- та мезорівні.

Як науковий напрям національна економіка активно використовує у своєму арсеналі методи математичного моделювання, соціально-економічного прогнозування, комп'ютерної обробки даних та побудови складних імітаційних моделей, статистичні і аналітичні методи та моделі.

Проте найбільш тісні зв'язки національна економіка зберігає з цілим комплексом економічних наук (рис. 1.1).

Економічна теорія (політекономія) представляє собою загальну методологічну базу для комплексу прикладних економічних наук і має на меті виявлення загальних закономірностей протікання економічних процесів і явищ у найбільш універсальному вигляді. А національна економіка є частиною предмета економічної теорії.

Рис 1.1. Взаємозв'язок національної економіки з іншими економічними науками

Економіка особливих форм економічних відносин та організацій розглядає певні аспекти протікання економічних явищ і процесів на мікро-, макро-, мезо- та супермакроекономічному рівнях: рух, акумуляція та розподіл фінансових ресурсів, етапи життєвого циклу суб'єктів господарювання, вироблених благ, управлінські аспекти економічної діяльності, екологічні проблеми та шляхи їх подолання тощо.

Блок інформаційно-аналітичних економічних наук досліджує загальні принципи управління економікою шляхом вироблення кількісних характеристик та співвідношень між економічними явищами та процесами, взаємозв'язки між економічними величинами на основі застосування математичних моделей, статистичних методів обробки інформації.

Історико-економічні науки досліджують проблеми розвитку самої економічної науки у ретроспективі, накопичують знання про основні етапи її розвитку, а також аналізують перспективи та подальші шляхи їх еволюції.

Конкретно-економічні науки займаються дослідженням питань перебігу економічних процесів і явищ на мікро-, мезо- та макрорівнях національної економіки, а також розробляють теоретико-методологічні та практичні рекомендації щодо шляхів раціоналізації та оптимізації їх розвитку. Національна економіка входить до блоку конкретно-економічних наук. Вона розглядає ті ж проблеми, враховуючи специфіку господарського життя окремо взятої країни у динаміці.

Національна економіка також тісно пов'язана з економічною політикою та стратегією держави.

Курс національної економіки, враховуючи специфіку для даної галузі задач, виробляє власні методологічні принципи та засоби їх дослідження. До таких принципів відносяться:

1.Принцип системності - дослідження національної економіки як цілісного господарського комплексу.

2.Принцип науковості - намагання відійти від суб'єктивізму в дослідженні свого предмету, вирішення задач дисципліни об'єктивно, у тому вигляді, в якому вони представляються в об'єктивній реальності.

3.Принцип діалектичної єдності - врахування при дослідженні господарського комплексу держави загальних, специфічних і одиничних особливостей та тенденцій її розвитку.

4.Принцип історичності - господарський комплекс суспільства повинен розглядатись через призму його історико-економічного розвитку: у ретроспективі та перспективі.

5.Принцип динамізму і безперервності- національна економіка як явище соціально-економічної реальності є динамічним, рухливим, тобто перебуває у постійному розвитку.

6.Принцип цілепокладання - будь-яке знання повинно отримуватись та використовуватись для досягнення певних цілей.

7.Принцип збалансованості - тобто необхідної і достатньої кількісної відповідності та оптимального поєднання наукового знання та його практичного застосування.

Національна економіка використовує для дослідження свого предмету загальнонаукові (системний метод, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, наукової абстракції, поєднання логічного та історичного) та спеціальні методи (економіко-математичне моделювання, соціально-економічний експеримент, анкетування, позитивний і нормативний економічний аналіз).