Цілі, задачі та принципи викладання курсу
Релігія - це складне соціальне й духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв'язок з розвитком суспільства.
У релігієзнавстві виділяються два важливі напрями, або розділи, - теоретичний та історичний. Теоретичне релігієзнавство складається з філософських, соціологічних і психологічних аспектів. Історичне релігієзнавство вивчає історію виникнення й еволюції окремих релігій та релігійних вірувань у їхньому взаємозв'язку, акцентує увагу на послідовності розвитку релігійних культів. Як теоретичні, так і історичні питання релігієзнавства мають власну специфіку і повністю не зливаються, не ототожнюються. Таким чином, одним з предметів релігієзнавчої теорії виступають релігійні вчення - складова частина релігійного комплексу.
Треба підкреслити: релігієзнавство і релігійні теорії за своїм змістом не можуть співпадати, тому що релігієзнавство - галузь науки. Релігійні теорії та вчення відносяться до системи богослов'я (теології), яка теоретично обґрунтовує релігійні цінності.
Однак крім рис цих протилежностей, які протиставляють наукові принципи релігієзнавчої теорії й богословські концепції, релігієзнавство і богослов'я мають деякі спільні риси, оскільки вивчають відповідно з наукової та релігійної точок зору одне й те саме явище - релігію та її церковні Інституції.
Релігієзнавство як комплексна галузь наукового знання досліджує суспільно-історичну природу релігії, механізм її соціальних зв'язків з економічними, політичними і духовними структурами суспільства, вплив на особистість віруючих у контексті конкретно-історичних умов.
Отже, релігієзнавство визначає релігію, як складову частину суспільства, що розвивається разом з ним і впливав на людську свідомість.
У порівнянні з релігієзнавством - системою наукових знань - релігійні теорії не виводять релігію з глибинних надр суспільної історії та практики, а, навпаки, стверджують богопоходження суспільства.
Таким чином, релігієзнавство й богослов'я - це протилежні, хоча і зв'язані єдиним предметом дослідження, типи світогляду і світосприйняття, різні системи духовних і культурних цінностей.
Релігієзнавство сьогодні включає ряд розділів, основними серед яких є філософія, соціологія, психологія, феноменологія, історія релігії.
Філософія релігії - сукупність філософських понять, принципів, концепцій, що дають філософське пояснення об'єкта.
Соціологія релігії вивчає суспільні основи релігії, суспільні закономірності її виникнення, розвитку й функціонування, її елементи й структуру, місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу даної суспільної системи на релігію.
Психологія релігії досліджує психологічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігійних явищ суспільної, групової й індивідуальної психології (потреб, почуттів, настроїв, традицій і т.д.), зміст, структуру, спрямованість цих явищ, їхнє місце й роль у релігійному комплексі й вплив на нерелігійні сфери життєдіяльності суспільства, груп, особистостей.
Феноменологія релігії співвідносить ідеї, цілі, мотиви практично взаємодіючих індивідів, які перебувають у комунікації, з погляду значень і змістів і з урахуванням цього дає систематичний опис явищ релігії, класифікує їх на основі зіставлення й порівняння.
Історія релігії відтворює минуле різних религий у конкретності їхніх форм, накопичує й зберігає інформацію про численних існуючі й неіснуючі релігії.
Ще виділяють розділ, який включає знання про вільнодумство відносно релігії. У цьому розділі розкриваються зміст вільнодумства, закономірності його розвитку, функції в суспільстві й у житті особистості, досліджуються його різні прояви, описуються його історія, типи й етапи розвитку, представленість його в різні епохи на концептуальному рівні й у народній свідомості, у науці, моралі, мистецтві, політику, філософії, теології.